Загальний Суд Європейського Союзу
![]() | |
Вид | Суд першої інстанції |
---|---|
Юрисдикція | ![]() |
Орган оскарження | Суд Справедливості |
Заснований | 1 грудня 2009 ![]() |
Мови діловодства | Офіційні мови Європейського Союзу |
Метод формування складу | по двох суддів від кожної держави-члена Європейського Союзу |
Правомочний згідно | Установчими договорами Європейського Союзу |
Термін служби | 6 років |
Суддів | 54 суддів 5 вакантні |
Голова | ![]() |
На посаді з | 27 вересня 2019 |
Розташування | місто Люксембург, Люксембург |
![]() | |
curia.europa.eu |
Зага́льний Суд, неофіційно відомий як Європе́йський Зага́льний Суд (ЄЗС) — суд, що входить до складу Суду Європейського Союзу. Він розглядає позови, подані проти інституцій Європейського Союзу окремими особами та державами-членами, хоча в певних питаннях юрисдикцію має лише Європейський Суд Справедливости (ЄСС). Рішення Загального Суду можуть бути оскаржені в Суді Справедливости, але лише з питань acquis communautaire. До набуття чинности Лісабонського договору 1 грудня 2009 року він був відомий як Суд першої інстанції.
Загальний Суд розглядає спори (наприклад, суперечки осіб, яким EUIPO, Реєстр торгових марок і зразків ЄС відмовив у видачі торгової марки).
Створення Загального Суду започаткувало судову систему, засновану на двох рівнях юрисдикції: усі справи, які розглядає Загальний Суд у першій інстанції, можуть бути предметом права оскарження до Суду лише з питань права.
З огляду на збільшення кількости справ, поданих до Загального суду за останні п’ять років, щоб звільнити його від частини справ, Ніццький договір, який набув чинности 1 лютого 2003 року, передбачає створення «судових колегій» у певних конкретних сферах.
2 листопада 2004 року Рада прийняла рішення про заснування Трибуналу публічної служби Європейського Союзу. Цей спеціалізований трибунал, що складався з семи суддів, слухав і вирішував у першій інстанції спори за участю Європейської публічної служби. Його рішення підлягали оскарженню в Загальному Суді лише з питань права. Рішення, винесені Загальним Судом у цій сфері, можуть бути предметом перегляду Судом. Трибунал публічної служби Європейського Союзу був належним чином заснований 2 грудня 2005 року. Незважаючи на успішне виконання своїх повноважень[1] він був розпущений 1 вересня 2016 року[2], що призвело до подвоєння кількости суддів у Загальному Суді.[2]
З лютого 2020 року Загальний суд складається з 54 суддів; це сталося після реформи 2016 року, яка збільшила кількість суддів до двох на державу-член до 2019 року, а також після виходу Сполученого Королівства з ЄС наприкінці січня 2020 року. Судді призначаються на шестирічний термін з можливістю поновлення за спільною згодою урядів держав-членів. Станом на лютий 2020, 49 суддів: 23 держави-члени висунули обох своїх суддів, у той час як Латвія, Польща та Словаччина призначили лише одного, а Словенія не призначила жодного.
Члени Загального суду обирають зі свого числа свого голову та голів палат із п’яти суддів на трирічний період з можливістю переобрання.
Немає постійних генеральних адвокатів при Загальному Суді (на відміну від Суд Справедливости, який має одинадцять генеральних адвокатів). Проте в обмеженій кількості випадків завдання генерального адвоката може виконувати призначений для цього суддя. На практиці це робилося час від часу.
Обраний | Термін закінчився | Суддя |
---|---|---|
25 вересня 1989 року | 18 вересня 1995 року | ![]() |
18 вересня 1995 року | 4 березня 1998 року | ![]() |
4 березня 1998 року | 17 вересня 2007 року | ![]() |
17 вересня 2007 року | 26 вересня 2019 року | ![]() |
27 вересня 2019 року | Діючий | ![]() |
Обраний | Термін закінчився | Суддя |
---|---|---|
17 вересня 2013 року | 19 вересня 2016 року | ![]() |
20 вересня 2016 року | 26 вересня 2019 року | ![]() |
27 вересня 2019 року | Діючий | ![]() |
Обраний | Термін закінчився | Суддя |
---|---|---|
27 вересня 1989 року | 6 жовтня 2005 року | ![]() |
6 жовтня 2005 року | 30 квітня 2023 року | ![]() |
5 червня 2023 року | Діючий | ![]() |
Загальний Суд, як і Суд Справедливости, має завдання забезпечити дотримання права при тлумаченні та застосуванні Договорів Європейського Союзу та положень, прийнятих компетентними установами Союзу.
Для виконання свого головного завдання Загальний Суд має юрисдикцію слухати та вирішувати в першій інстанції всі прямі позови, подані окремими особами та державами-членами, за винятком тих, які мають бути передані «судовій групі» та тих, які зарезервовані для Суду Справедливости.
- Позови про визнання рішень недійсними (проти актів установ Союзу)
- Позови за бездіяльність (проти бездіяльности інституцій Союзу)
- Позови про відповідальність (для відшкодування шкоди, завданої протиправною поведінкою з боку інституцій Союзу)
- Позови на підставі арбітражного застереження (спори щодо договорів публічного або приватного права, укладених Союзом, що містять таке положення)
- Позови щодо публічної служби (спори між Союзом та його посадовими особами та іншими службовцями) – з 2005 по 2016 роки ці справи були передані до Трибуналу цивільної служби Європейського Союзу, але повернулися до Загального Суду, коли його розмір подвоївся
Предмет прямих позовів: усі справи, в тому числі:
- сільське господарство;
- державна допомога;
- антимонопольна право;
- комерційна політика;
- регіональна політика;
- соціальна політика;
- інституційне право;
- право торгівельні марки та промислові зразки;
- транспорт.
Загальний Суд має свій власний регламент. Правила 1991 року були замінені переглянутими Правилами процедури, які набули чинности 1 липня 2015 року.[3] В основному судова процедура включає письмову та усну фази. Судочинство ведеться мовою на вибір заявника. Як і в Європейському Суді Справедливости, робочою мовою Суду є французька, і це включає мову, якою обговорюють судді, і мову складання попередніх звітів і рішень.[4]
Суд поділений на 9 відділень (так звані «палати»), які засідають 3 суддівські лави, за винятком 7-го відділення, де засідають 4 судді. Кожна палата має розширений склад із 5 суддів. Голова суду передає справи відповідному головуючому судовому засіданні. Потім головуючий суддя, призначений для розгляду справи, обирає суддю-доповідача (judge-reporteur) із числа суддів відділення, секретари якого пишуть попередній звіт (rapport préalable) на основі заяв сторін і чинного законодавства.
Після закінчення письмової фази та, залежно від обставин, після вжиття заходів розслідування, справа обговорюється усно у відкритому судовому засіданні. Розгляд справи синхронно перекладається, якщо необхідно, різними офіційними мовами Європейського Союзу. Потім судді обговорюють питання на основі проєкту рішення, підготовленого суддею-доповідачем. Остаточне рішення Суду виноситься у відкритому судовому засіданні.
- ↑ Butler, Graham (2019). An Interim Post-Mortem: Specialised Courts in the EU Judicial Architecture after the Civil Service Tribunal. International Organizations Law Review. 16. doi:10.1163/15723747-2019010.
- ↑ а б REGULATION (EU, Euratom) 2016/1192 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 6 July 2016 on the transfer to the General Court of jurisdiction at first instance in disputes between the European Union and its servants. Official Journal of the European Union. 200/138. 26 липня 2016. Процитовано 1 лютого 2018.
- ↑ General Court of the European Union, New procedural rules adopted by the General Court, Press Release 73/15, published 19 June 2015, accessed 15 November 2022
- ↑ Mattila, Heikki E. S. (2006). Comparative legal linguistics – Heikki E. S. Mattila – Google Boeken. Ashgate Publishing. ISBN 9780754648741. Процитовано 27 січня 2012.