Таланчук Петро Михайлович
| Петро Михайлович Таланчук | |
|---|---|
 | |
| Ректор Київського політехнічного інституту | |
| 1987 — 1992 | |
| 2-й Міністр освіти і науки України | |
| лютий 1992 — 6 липня 1994[1] | |
| Попередник | Іван Зязюн |
| Наступник | Михайло Згуровський |
| Народився | 1 липня 1938 (86 років) с. Городище-Косівське, Володарський район (Київська область), Київська область, УРСР, СРСР |
| Відомий як | державний службовець, викладач університету  |
| Місце роботи | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Професія | інженер-механік |
| Нагороди |    |
Петро́ Миха́йлович Таланчу́к (1 липня 1938, с. Городище-Косівське, Володарський район (Київська область), Київська область, УРСР, СРСР) — український науковець і політик, 2-й Міністр освіти і науки України (1992–1994), президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», дійсний член Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2016)[2].
Народився 1 липня 1938 року в селі Городища Косівські Володарського району на Київщині в родині селян. Його батько — учасник Другої Світової війни, загинув на фронті. Мати — пенсіонер.
Після закінчення школи Петро Таланчук працював у колгоспі, служив в армії, навчався у військово-морському училищі. Отримав професію інженера в Київському політехнічному інституті (КПІ), в якому пройшов шлях від студента до ректора.
Ініціатор створення Академії педагогічних наук України, член трьох міжнародних академій, автор багатьох запатентованих винаходів та наукових праць (в тому числі і підручників). Обирався депутатом Верховної Ради.
Висував свою кандидатуру під час виборів Президента України в 1994 р. та зайняв останнє місце за кількістю отриманих голосів у першому турі (0,55 % голосів, або ж 143 361 голос).
Основні напрямки наукової діяльності:
- в галузі технічних наук — приладобудування;
- в галузі гуманітарних наук — освіта, педагогіка, наукознавство.
Автор понад 250 наукових праць, серед яких 14 монографій, підручників і навчальних посібників.
Автор 50 свідоцтв та запатентованих винаходів.
- Орден Дружби народів (1982),
- Хрест пошани «За духовне відродження» (2001).
- Державна премія України в галузі науки і техніки (2016)[2].
- Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)[3].
- ↑ Указ Президента України від 6 липня 1994 року № 367/94 «Про відставку Міністра освіти України П. Таланчука»
- ↑ а б Указ Президента України від 7 квітня 2017 року № 101/2017 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2016 року»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
- Біографія П. М. Таланчука // Хто є хто на Київщині. Видатні земляки 2006
- Інтерв'ю з П. М. Таланчуком на сайті «Україна молода» [Архівовано 16 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Петро Таланчук: «Освіта повинна служити засобом розвитку людини»
- Петро Таланчук: «Європейський вибір ми зробили чотири роки тому»
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Міністр освіти і науки України лютий 1992 — 6 липня 1994 |
Наступник: |
| Зязюн Іван Андрійович |
Згуровський Михайло Захарович |
 | Іван Зязюн (1991–1992) • Петро Таланчук (1992–1994) • Михайло Згуровський (1994–1999) • Валентин Зайчук (1999) • Василь Кремень (1999–2005) • Станіслав Ніколаєнко (2005–2007) • Іван Вакарчук (2007–2010) • Дмитро Табачник (2010–2014) • Сергій Квіт (2014–2016) • Лілія Гриневич (2016–2019) • Ганна Новосад (2019–2020) • Юрій Полюхович (в. о.) (2020) • Любомира Мандзій (в. о.) (2020) • Сергій Шкарлет (2020—2023) • Оксен Лісовий (з 2023) |  | |
| Прем'єр-міністр | | |
|---|---|---|
| Віцепрем'єр-міністри | ||
| Міністри | Віктор Антонов • Віталій Бойко • Валерій Борзов • Микола Борисенко • Володимир Борисовський • Андрій Василишин • Анатолій Воронков • Віктор Гладуш • Микола Голушко • Георгій Готовчиць • Валерій Губенко • Аркадій Єршов • Анатолій Зленко • Іван Зязюн • Володимир Кампо • Михайло Каскевич • Орест Климпуш • Олександр Коваленко • Олексій Коваль • Валерій Кравченко • Євген Марчук • Анатолій Мінченко • Костянтин Морозов • Михайло Павловський • Володимир Пєхота • Олег Проживальський • Володимир Прядко • Григорій П'ятаченко • Віктор Сальников • Валерій Самоплавський • Віталій Скляров • Юрій Спіженко • Петро Таланчук • Володимир Тимофєєв • Олександр Ткаченко • Василь Ткачук • Лариса Хоролець • Роман Шпек • Олександр Штундель • Юрій Щербак | |
| Уряд Леоніда Кучми (1992—1993) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Прем'єр-міністр: Леонід Кучма
Перший віце-прем'єр-міністр: Ігор Юхновський (до 1993), Юхим Звягільський (з 1993) Віце-прем'єр-міністри: з питань агропромислового комплексу: Володимир Дем'янов Міністри:
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- Народились 1 липня
- Народились 1938
- Викладачі Київського політехнічного інституту
- Випускники КПІ
- Кавалери ордена Дружби народів
- Нагороджені ювілейною медаллю «25 років незалежності України»
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Міністри освіти і науки України
- Уряд Вітольда Фокіна
- Уряд Леоніда Кучми
- Народні депутати СРСР від України
- Уродженці Володарського району (Київська область)
- Шульги
- Науковці КПІ
- Ректори Київського політехнічного інституту
- Академіки Національної академії педагогічних наук України
- Доктори технічних наук України
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Кандидати в президенти України (1994)
- Науковці Університету «Україна»