Теорема Куранта — Фішера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Куранта — Фішера — теорема про властивість ермітового оператора в гільбертовому просторі функцій. Також називається теоремою про мінімакс[1].

Формулювання

[ред. | ред. код]
 — лінійний самоспряжений оператор, що діє в скінченновимірному комплексному або дійсному просторі,
 — одинична сфера,
 — ортонормований базис простору , що складається з власних векторів оператора ,
 — власне значення оператора і
 — -вимірний підпростір .

Доведення

[ред. | ред. код]

,  — -вимірний підпростір , — лінійна оболонка векторів . . Звідки випливає, що . Нехай і . Оскільки то . З іншого боку: так як то

Рівність досягається при .

Додатково

[ред. | ред. код]

Очевидно, що .

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ли Цзун-дао. Математические методы в физике. — М.: Мир, 1965. — c. 190

Література

[ред. | ред. код]
  • Р. Беллман. Введение в теорию матриц
  • Ланкастер П. Теория матриц. — 2. — Москва : Наука, 1982. — 272 с.(рос.)
  • Прасолов Задачи и теоремы линейной алгебры.
  • Ильин, Ким. Линейная алгебра и аналитическая геометрия