Фальян Артем Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Артем Фальян
Особисті дані
Повне ім'я Артем Григорович Фальян
Народження 27 грудня 1919(1919-12-27)[1]
  Баку, Азербайджанська Демократична Республіка
Смерть 24 вересня 1977(1977-09-24) (57 років)
  Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Большеохтінський цвинтарd
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1939—1946 СРСР «Динамо» (Баку) ? (?)
1946 СРСР «Спартак» (Єреван) ? (?)
1946—1949 СРСР «Нафтовик» (Баку) ? (?)
Тренерська діяльність**
1950—1954 СРСР «Динамо» (Баку) (тренер)
1955—1959 СРСР ОБО (Баку) (тренер)
1960—1964 СРСР ДЮСШ «Нафтовик» (тренер)
1964 СРСР «Цемент» (Новоросійськ)
1964—1967 СРСР «Арарат» (Єреван)
1968—1970 СРСР «Зеніт» (Ленінград)
1970—1971 СРСР «Шахтар» (Донецьк)
1972 СРСР «Алга» (Фрунзе)
1973—1974 СРСР «Кайрат»
1977 СРСР «Амудар'я» (Нукус)
Звання, нагороди
Нагороди
заслужений тренер СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Артем Григорович Фалья́н (рос. Артём Григорьевич Фальян, вірм. Արտյոմ Գրիգորի Ֆալյան, 27 грудня 1919, Баку — 24 вересня 1977, Ленінград) — радянський футболіст і тренер. Заслужений тренер СРСР (1967).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Баку, вірменин за національністю[2]. У 13 років грав у юнацькій команді, а через п'ять років — в основному складі «Динамо» (Баку).

У 1946 році у складі групи бакинських футболістів Фальян був запрошений до складу єреванського «Спартака», але, зігравши кілька матчів, через три місяці повернувся в Баку.

Кар'єру футболіста закінчив у 1949 рік, провівши у складі «Нафтовика» в тому сезоні 23 матчі.

Тренерська діяльність

[ред. | ред. код]

З 1950 року працював тренером. В 1950—1954 роках — тренером дітей у школі «Динамо» (Баку), в період 1956—1959 років — ОБО (Баку).

З 1960 року по березень 1964 року — старший тренер школи підготовки юних футболістів «Нафтовика» (Баку). У 1961 «Нафтовик» під керівництвом Фальяна став 2-м у Всесоюзних юнацьких змаганнях, а в 1962 році — третім.

Самостійно почав працювати з квітня 1964 року в Новоросійську, в команді класу «Б» «Цемент» (Новоросійськ), куди приїхав разом з Арсеном Найдьоновим, який розпочав роботу асистентом Фальяна.

У 1965—1967 роках був головним тренером «Арарату» (Єреван). Вірменський клуб під керівництвом Фальяна вийшов у вищу лігу чемпіонату СРСР (1965), а потім посів 8-е місце в 1967 році.

З початку 1968 по червень 1970 року був головним тренером «Зеніту» (Ленінград), найкращий результат — 9-місце у сезоні 1969 року.

З липня 1970 по липень 1971 року Фальян очолював «Шахтар» (Донецьк), з яким став 10-м у чемпіонаті, 1972 — «Алгу» (Фрунзе), а у 1973-74 роках тренував «Кайрат» (Алма-Ата), з яким став дев'ятим у 1973 році, але у наступному сезоні вилетів з Вищої ліги.

1977 року Фальян очолив «Амудар'ю» (Нукус). Працюючи з цією командою раптово помер 24 вересня 1977 року в Ленінграді, похований на Большеохтинському кладовищі.

Загалом Фальян провів у вищій лізі СРСР як головний тренер (тоді — старший) 8 сезонів. найвище досягнення — 8-е місце (1967).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. Григорян А. Из истории армянского футбола: От Босфора до Каспия. — Ереван: «Амарас», 2003. — 211 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Александр Григорян «Жизнь на эмоциях». Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
  • Профіль на сайті zenit-history.ru [Архівовано 22 липня 2020 у Wayback Machine.]
  • Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)