Перейти до вмісту

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Криниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Криниця)

Типцерква
пам'ятка культури і костел
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна Україна
РозташуванняКриниця[1]
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1899

CMNS: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Криниці — парафія і храм греко-католицької громади Коропецького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Криниця Чортківського району Тернопільської области. Пам'ятка архітектури місцевого значення[2].

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Місцеві римокатолики до кінця XIX століття відвідували богослужіння в м. Монастириська. За сприяння та за кошти місцевої поміщиці Юзефи Старшиської упродовж 1863—1899 роках для вірних РКЦ було побудовано костел Різдва Пресвятої Діви Марії. Його освятили в 1901 році на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Самостійну парафію РКЦ в Криниці було засновано в 1905 році.

Від 1944 року костел не діяв. У 1950—1960 роках його приміщення використовували як колгоспну комору, а приміщення проборства в 1960—1970 роках. Споживче товариство використовувало, як офіс, а костел — як склад. У 1975 році, коли Споживче товариство перевели в Монастириськах, костел і проборство залишилися на його балансі. У приміщенні проборства відкрили ресторан «Ясени», а костел закрили.

Наприкінці 1989 року будівлі передали новоствореній тоді ж громаді РПЦ. Власними силами і коштом мешканці села відбудували храм та проборство.

Відкриття храму відбулося 17 вересня 1989 року. Він, як і парафія, до 1990 року належали до РПЦ. Друга відправа відбулася 21 вересня, на свято Різдва Пресвятої Богородиці, тому храмовий празник перенесли із Зелених свят на свято Різдва Пресвятої Богородиці.

При парафії діють: братство «Апостольство молитви», Вівтарна дружина.

На території парафії є три каплички і п'ять хрестів. У власности парафії є проборство та господарські приміщення.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Михайлишин (1989—1990),
  • о. Дмитро Подоба (1990—2000),
  • о. Ігор Джиджора (2000—2006),
  • о. Антон Вербовий (з 2006).

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]