Чорна Русь
| Чорна Русь | |
|
| |
| Чорна Русь (нім. Schwarzreussen) на мапі 1892 року з 4го видання Енциклопедії Майера, що відображає Річ Посполиту в 1660 році |
Чо́рна Русь (лат. Russia Negra) — історична назва земель у північно-західній Білорусі, у басейні верхньої течії річки Німану.
Основними центрами Чорної Русі були Гродно (Городня), Новогрудок, Вовковиськ, Слонім, Здітов (нині село Здітово), Ліда, Несвіж.
Назву «Чорна Русь» у XVI–XVII ст. вживали також і в інших значеннях. Походження цієї назви не з'ясовано.
1459 р. Карта Світу Фра Мавро. Територія в районі р. Оки (Правобережжя) названа лат. Russia Negra (Чорною Руссю).[1]
1539 р. Олаф Магнус. Карта Скандинавії (лат. Carta Marina). Russia Nigra (Чорна Русь) показана на схід від Пскова, як і на глобусі Меркатора (1541).[1]
З X ст. Чорна Русь входила до Київської Русі. У XII ст. Новгород-Литовський стає центром Чорної Руси. У XIII ст. Велике князівство Литовське і Галицько-Волинське князівство вели боротьбу за Чорну Русь, у результаті якої ця територія від 40-х років ХІІІ ст. (на думку декого з істориків, вже з 1219 року) підпала під владу Литви. Близько 1255–1258 років тут правив син Данила Галицького — Роман Данилович, як васал литовського князя Міндовга. Деякий час Чорна Русь входила до володінь галицько-холмського князя та короля Русі Шварна Даниловича. Після його смерті остаточно підпала під владу Литви.
у середині 13 ст.
(роки приєднання)
і удільних
князівств
торговельні
шляхи
руських
князівств
Частина Русі в старих авторів називалася Сарматією Азійською (лат. Sarmatia asiatica) на відміну від Русі, яка належала до Польського Королівства і називалася Сарматією Європейською. Пізніше цю Сарматію Азійську називали Чорною Руссю і нові автори називали її Московією. Границя проходила до витоків Дніпра (біля Смоленська) та Дону (біля Новомосковська, Тульської об-ті). Власне Польща називалася в ті часи — Вандалія. Біла Русь обмежувалася — Великим Князівством Литовським. І до Червоної Русі, яка власне Королівською називалася, входили: Київщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Холмська, Белзька та Галицька землі; Львівська земля, яка називалася також Малою Руссю або Південною Руссю (лат. Russia Australis), сюди входило також місто Ярослав.[2]
- ↑ а б Байцар А. «Чорна Русь» як одна із назв українських етнічних земель. Західноєвропейські карти XV—XVIII ст. https://baitsar.blogspot.com/2018/10/xv-xviii.html
- ↑ Theatrum Cosmographico-Historicum .. — 2.,76 S., 1688
- Ясь О. О. Чорна Русь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 556. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Ісаєвич Я. Чорна Русь // Довідник з історії України (А — Я): посібник для серед. загальноосвіт. навч. закл. / Інститут історичних досліджень Львівського національного ун-ту ім. Івана Франка ; упоряд. І. З. Підкова ; заг. ред. І. З. Підкова, Р. М. Шуста. — 2.вид., доопрац. і доп. — К.: Генеза, 2002. — 1135 с. — ISBN 966-504-179-7
- Котляр М. Ф. Русько-литовська союзна угода 1254 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Чорна Русь // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Чорна Русь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2060. — 1000 екз.
| Держави | Київська Русь • Галицько-Волинська Русь • Литовська Русь • Велике князівство Руське (1432—1435 • 1658—1659) |  | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Регіони |
| ||||||||
| Етноніми | |||||||||
| Терміни | |||||||||
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |