Ярке (Джанкойський район)
| село Ярке | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
| Район/міськрада | Джанкойський район | ||||
| Рада | Ярківська сільська рада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA01060530010049751 | ||||
| Облікова картка | Ярке | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 1 927 | ||||
| Поштовий індекс | 96153 | ||||
| Телефонний код | +380 6564 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°41′31″ пн. ш. 34°15′40″ сх. д. / 45.69194° пн. ш. 34.26111° сх. д. | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 96153 АРК, Джанкойський район, с.Ярке вул. Леніна,10 | ||||
| Карта | |||||
  Ярке | |||||
 Ярке | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Ярке́ (до 1945 року — Бій-Сув-Кюйче, крим. Biy Suv Küyçe) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 1 927 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ярківська сільська рада. Розташоване на півдні району.
Ярке — велике село в південно-західній частині району, в степовому Криму, на шосе Джанкой — Євпаторія, висота над рівнем моря — 31 м. Сусідні села: Мар'їне за 2,5 км на північ, Мирнівка за 2,5 км на схід і Яструбці за 4,7 км на південний захід. Відстань до райцентру — близько 10 кілометрів, там же найближча залізнична станція.
Бій-Сув-Кюйче утворилося на рубежі XIX—XX століть в результаті злиття розташованих біля сусідніх степових колодязів старовинних татарських селищ Бій-Су і Кюйче. Перша документальна згадка про села зустрічається в Камеральному Описі Криму 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Байсу Бочала і Курджу Бочала входили в Бочалатський кадилик Карасубазарського каймакамства[1]. Після анексії Кримського ханства Росією, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і села було приписано до Перекопського повіту [2].
Після земської реформи 1890 року[3] села віднесли до Богемської волості. Мабуть тоді, в спорожніле внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[4], Бійсу заселилися кримські німці, створивши однойменний хутір[5].
Згідно даних у «Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1900 рік», на хуторі Бійсу проживали 10 жителів в одному дворі, Кюйче ж в доступних джерелах окремо більшу не зустрічається: мабуть, тоді відбулося об'єднання[6]. В Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[7], в Богемській волості Перекопського повіту значиться економія вже з загальною назвою Бій-Су-Кюйче [8] з населенням 88 чоловік[5].
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримського революційного комітету від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, Бій-Су-Кюйче входило до складу Мар'їнської сільради Джанкойського району [9].
Незабаром після початку Німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були депортовані, спочатку в Ставропольський край, а потім до Сибіру і північного Казахстану[10]. Після звільнення Криму від нацистів в квітні, після депортації кримських татар радянською владою https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Депортація_кримських_татар, 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»[11] та у вересні 1944 року в район приїхали перші новосели (27 сімей) з Кам'янець-Подільської та Київської областей, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України[12]. Указом Президії Верховної Ради Російської РФСР від 18 травня 1948 року, Бій-Су-Кюйче перейменували в селище Ярке[13], статус села було присвоєно пізніше. З 1975 року Ярке — центр сільради.
- ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — Известия Таврійської вченої архівної комісії, 1888.
- ↑ Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784 року, стор. 117.
- ↑ Борис Веселовский. {{{Заголовок}}}. — 1911.
- ↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — Таврійський Національний Університет, 2005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013 [Архівовано 2013-10-19 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Немцы России. Населённые пункты и места поселения : энциклопедический словарь / сост. В. Ф. Дизендорф. — Москва : ЭРН, 2006. — 472 с. (рос.)
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
- ↑ Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-а. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 г.
- ↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-а. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 233.
- ↑ Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, с. 311.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
- ↑ Постанова ДКО від 12 серпня 1944 року № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»
- ↑ Як заселяли Крим (1944-1954). Ельвіна Сеітова, аспірант історичного факультету ТНУ. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
