Ґратка E8
Ґратка Е8 або ґратка Коркінас — Золотарьова — коренева ґратка групи . Вона реалізує в розмірності 8:
- найбільше можливе контактне число;
- найщільніше пакування куль.
Зазвичай позначається , як і група .
Існування цієї ґратки довів Сміт[en] 1867 року[1]. Першу явну побудову надали Коркін[ru] і Золотарьов[ru] 1873 року[2].
Ґратку можна реалізувати як дискретну підгрупу з векторів, що мають такий набір властивостей:
- всі координати будь-якої точки — або цілі числа, або напівцілі числа (тобто ціле число з половиною);
- сума всіх восьми координат є парним цілим числом.
Інакше кажучи,
Неважко перевірити, що сума та різниця будь-яких двох векторів з міститься в , отже є підгрупою .
Ґратку можна також реалізувати як множину всіх точок в у таких, що
- всі координати — цілі числа з парною сумою або
- всі координати — напівцілі з непарною сумою.
Інакше кажучи
або
Ґратки і ізоморфні, одну можна отримати з іншої, змінивши знак однієї з координат.
Ґратку можна охарактеризувати як єдину ґратку в , що має такі властивості:
- Це унімодулярна ґратка, тобто
- з її базису можна скласти матрицю із визначником ±1.
- Інакше кажучи, об'єм фундаментальної області цієї ґратки дорівнює 1.
- Еквівалентно, є самодвоїстою, тобто вона збігається зі своєю оберненою ґраткою.
- Ця ґратка парна, тобто норма будь-якого її вектора — парне ціле число.
Парні унімодулярні ґратки існують тільки в розмірностях, кратних 8. У розмірності 16 таких ґраток дві: і (остання будується аналогічно у розмірності 16). У розмірності 24 існує 24 такі ґратки, найважливішою з них є ґратка Ліча.
Один із можливих базисів для задається стовпцями такої верхньотрикутної матриці
Тобто складається з усіх цілих лінійних комбінацій стовпців. Усі інші базиси виходять з одного множенням праворуч на матрицю GL(8, Z).
Найкоротший ненульовий вектор має норму 2, всього ґратка містить 240 таких векторів. Ці вектори утворюють кореневу систему групи . Тобто ґратка є кореневою ґраткою . Будь-який вибір із 8 простих коренів дає базис .
Комірками Вороного ґратки є стільник [en].
Група симетрій ґратки в Rn визначається як підгрупа ортогональної групи O(n), яка зберігає ґратку. Група симетрій ґратки породжена відбиттями в гіперплощинах, ортогональних 240 кореням ґратки. Її порядок дорівнює
Ця група містить підгрупу порядку 128 8!, що складається з усіх перестановок координат та парного числа змін знаків. Повна група симетрій породжується цією підгрупою та блоково-діагональною матрицею , де — матриця Адамара
У задачі про пакування куль питається, як найщільніше упакувати без накладань кулі фіксованого радіуса в простір. У R8 розміщення куль радіуса у точках ґратки дає пакування найбільшої щільності, що дорівнює
Те, що ця щільність найбільша для ґратчастих пакувань, було відомо давно[3]. Крім того, було відомо, що така ґратка єдина з точністю до подібності[4]. Марина Вязовська нещодавно довела, що це пакування є оптимальним навіть серед усіх пакувань[5].
Розв'язки задачі пакування куль відомі тільки в розмірностях 1, 2, 3, 8, і 24. Той факт, що розв'язки відомі в розмірностях 8 і 24, пов'язаний з особливими властивостями ґратки та її 24-вимірного аналога — ґратки Ліча.
У задачі про контактне число запитується, яка найбільша кількість куль фіксованого радіуса може торкнутися центральної кулі такого ж радіуса. У розмірності 8 відповідь — 240; таку конфігурацію можна отримати, якщо розмістити кулі в точках ґратки із мінімальною нормою. Це доведено 1979 року[6][7].
Розв'язки задачі про контактне число відомі тільки в розмірностях 1, 2, 3, 4, 8, і 24. Той факт, що розв'язки відомі в розмірностях 8 і 24, також пов'язаний із особливими властивостями ґратки та її 24-вимірного аналога — ґратки Ліча.
Тета-функція ґратки Λ визначається як сума
Вона є голоморфною функцією на верхній півплощині. Крім того, тета-функція парної унімодулярної ґратки рангу є модульною формою ваги .
З точністю до нормалізації є єдина модульна форма ваги 4: це ряд Ейзенштейна . Тобто тета-функція ґратки має бути пропорційною . Це дає
де є функцією дільників s .
Звідси випливає, що число векторів норми у ґратках дорівнює (сума кубів дільників ). Це послідовність A004009 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS:
Тета-функцію ґратки можна записати в термінах тета-функцій Якобі:
де
Код Гемінга — це двійковий код довжини 8 і 4-го рангу; тобто, це 4-вимірний підпростір фінітного векторного простору (F2)8. Записавши елементи (F2)8 як 8-бітові цілі числа в шістнадцятковій системі, код можна явно подати як
- {00, 0F, 33, 3C, 55, 5A, 66, 69, 96, 99, A5, AA, C3, CC, F0, FF}.
Код є самодвоїстим кодом типу II. Він має мінімальну вагу Гемінга 4; це означає, що будь-які два кодові слова відрізняються принаймні 4-ма бітами. Це найбільший двійковий код довжини 8 з такою властивістю.
За двійковим кодом довжини можна побудувати ґратку , взявши множину векторів таких, що збігається (за модулем 2) з кодовими словами із . Часто зручно масштабувати з коефіцієнтом ,
Застосування цієї конструкції до самодвоїстого коду типу II дає парну, унімодулярну ґратку. Зокрема, для коду Гемінга отримуємо ґратку .
Задача відшукання явного ізоморфізму між отриманою ґраткою і ґраткою , визначеною вище, не цілком тривіальна.
Ґратка використовується при визначенні цілих октоніонів аналогічно цілим кватерніонам.
Цілі октоніони, природно, утворюють ґратку в O. Ця ґратка подібна до ґратки із коефіцієнтом . (Мінімальна норма у цілих октоніонах дорівнює 1, а не 2).
Цілі октоніони утворюють неасоціативне кільце.
- 1982 року Фрідман побудував топологічний чотиривимірний многовид, званий -многовидом, чия форма перетинів задається ґраткою . Цей многовид є прикладом топологічного многовиду, який допускає гладку структуру і навіть тріангульовний.
- У теорії струн гетеротична струна — це своєрідний гібрид 26-вимірних бозонних струн і 10-вимірних суперструн. Для того, щоб теорія працювала правильно, 16 зайвих розмірностей мають бути компактифіковані парними унімодулярними ґратками рангу 16. Є дві такі ґратки: і (побудована аналогічно ). Це приводить до двох версій гетеротичних струн, відомих як та .
- ↑ Smith, H. J. S. On the orders and genera of quadratic forms containing more than three indeterminates // Proceedings of the Royal Society : journal. — 1867. — Vol. 16. — P. 197—208. — DOI: .
- ↑ Korkine, A.; Zolotareff, G. Sur les formes quadratique positives // Mathematische Annalen. — 1877. — Vol. 6. — P. 366—389. — DOI: .
- ↑ Blichfeldt, H. F. The minimum values of positive quadratic forms in six, seven and eight variables // Mathematische Zeitschrift[en] : journal. — 1935. — Vol. 39. — P. 1—15. — DOI: .
- ↑ Vetčinkin (1980). Geometry of positive quadratic forms. Т. 152. Trudy Math. Inst. Steklov. с. 34—86.
{{cite conference}}
:|first3=
з пропущеним|last3=
(довідка) - ↑ Viazovska, Maryna (2017). The sphere packing problem in dimension 8. arXiv:1603.04246v2.
- ↑ Levenshtein, V. I. On bounds for packing in n-dimensional Euclidean space // Soviet Mathematics Doklady : journal. — 1979. — Vol. 20. — P. 417—421.
- ↑ Odlyzko, A. M.[en]; Sloane, N. J. A. New bounds on the number of unit spheres that can touch a unit sphere in n dimensions // Journal of Combinatorial Theory : journal. — 1979. — Vol. A26. — P. 210—214. — DOI: .
- Конвей Дж. Квадратичные формы, данные нам в ощущениях. — М. : МЦНМО, 2008. — 144 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-94057-268-8.
- John Horton Conway; Sloane, Neil J. A. Sphere Packings, Lattices and Groups. — 3rd. — New York : Springer-Verlag, 1998. — ISBN 0-387-98585-9.
- John Horton Conway; Smith, Derek A. On Quaternions and Octonions. — Natick, Massachusetts : AK Peters, Ltd, 2003. — ISBN 1-56881-134-9. У розділі 9 обговорюються цілі октиніони та ґратка E8.