100-мм танкова гармата Д-10

52-ПТ-412 (Д-10)
Д-10С на САУ СУ-100
Тип	танкова гармата
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1944 — по т.ч.
Оператори	Ангола  В'єтнам  Північна Корея  Росія  Україна А також десятки країн у яких Т-54 та Т-55 досі перебувають на озброєнні
Війни	Радянсько-німецька війна Арабо-ізраїльські війни Російсько-українська війна (з 2014)
Історія виробництва
Розробник	ДКБ-9
Розроблено	1944
Виробник	Завод №9 Завод № 172
Виготовлення	з 1944
Варіанти	Д-10С, Д-10Т, Д-10ТГ, Д-10Т2С
Характеристики
Вага	1438 кг
Довжина	5608 мм
Калібр	100 мм
Підвищення	-5…+18
Дульна швидкість	ОФС: 600…900 м/с БПС: 895 м/с
Дальність вогню
Ефективна	6,9 км (приціл ТШ2-22 або ТШ-20)
Максимальна	до 16 км (стрільба із закритих позицій)
Система живлення	ручне
100-мм танкова гармата Д-10 у Вікісховищі

Д-10 — радянська нарізна танкова гармата, створена в період Другої світової війни.

Була створена в 1944 році, спершу її встановлювали на серійну самохідну артилерійську установку СУ-100 і низку дослідних зразків танків і САУ. Після війни встановлювали на танк Т-54/55 та низку його варіантів, а також в різних інших машинах щонайменше до 1978 року, що зробило її однією з наймасовіших танкових гармат в історії.

Історія розробки

На початку 1944 року танкова гармата Ф-34 калібру 76,2 мм, встановлена на танку Т-34, була замінена на потужнішу гармату калібру 85 мм. Це зробило винищувач танків СУ-85, який використовував гармату Д-5Т калібру 85 мм, фактично застарілим, оскільки його гармата тепер встановлювалася на більш гнучкому середньому танку. Конструкторському бюро Ф. Ф. Петрова на артилерійському заводі №9 було доручено розробити 100-мм протитанкову гармату, яку можна було б встановити на шасі СУ-85 для перспективної СУ-100. Для досягнення цієї мети команда Петрова модифікувала морську гармату С-34 для використання в броньованій бойовій машині.

Гармата Д-10 є високошвидкісною гарматою калібру 100 мм (діаметр ствола) з довжиною ствола 53,5 калібрів. Початкова швидкість снаряда 895 м/с забезпечувала їй відмінні протитанкові характеристики за мірками кінця війни. З початковими боєприпасами вона могла пробивати близько 164 мм сталевої броні на відстані 1 000 м, що робило її кращою за німецьку 75-мм гармату KwK 42, встановлену на танку «Пантера», а також за 88-мм гармату KwK 36 танка «Тигр I». Випробування на танках «Пантера» в Кубинці показали, що гармата Д-10Т могла пробивати лобову броню «Пантери» на відстані до 1 500 м. Показники бронепробиття ще більше зросли після розробки бронебійних підкаліберних снарядів (БПС) та інших сучасних типів боєприпасів після Другої світової війни. Після війни також було розроблено більш ефективний осколково-фугасний снаряд, який враховував більший калібр 100 мм.

Спочатку гармата була розроблена для оснащення винищувача танків СУ-100 під позначенням Д-10С (для самохідної артилерійської установки – «самохідна»), а згодом її встановлювали на післявоєнний основний бойовий танк Т-54 під позначенням Д-10Т (для танкової гармати – «танкова»). Між цими версіями не було значних відмінностей у функціональності чи характеристиках. Гармата також проходила випробування на танках Т-34, Т-44, КВ-1 та ІС-2 (об'єкт 245).

У 1955 році до нової версії гармати Д-10ТГ було додано стабілізатор (у вертикальній площині – СТП-1 «Горизонт») і ежектор. У 1956 році почалося виробництво наступної версії гармати Д-10Т2С для танків Т-54Б і Т-55, оснащених двоплощинним стабілізатором «Циклон». Версії гармати Д-10 встановлювалися на нові танки аж до 1979 року, і тисячі з них досі перебувають на озброєнні в різних країнах.

Повертаючись до свого морського походження, версія гармати Д-10 була встановлена як берегова артилерійська установка у Фінляндії у 1960-х роках. Ця зброя отримала позначення 100 56 TK у складі Військово-морських сил Фінляндії і складалася з повної башти танка Т-55 без стабілізатора, але з ручним підйомником боєприпасів, жолобом для відпрацьованих гільз і приладами наведення для непрямого вогню, керованого дистанційно. Максимальний кут підвищення ствола було збільшено, а башту оснастили новою системою прицілювання, в деяких випадках включаючи тепловізійну камеру для нічного використання.

Як корабельну артилерію радянські/російські прикордонні сторожові кораблі проекту 1248 «Москіт» використовують Д-10Т2С в башті танку Т-55, боєкомплект — 100 унітарних пострілів.

Варіанти та модифікації

• ЗИФ-25 — казематна гармата 52-ПК-412
• Д-10С — протитанкова гармата 52-ПС-412, призначена для установки в САУ СУ-100 та СУ-101
  • Д-10СУ — танкова гармата 52-ПС-412У, відрізняється від базового варіанту наявністю механізму врівноваження
• Д-10Т — танкова гармата 52-ПТ-412, призначена для установки в танк Т-54
  • Д-10Т2 — танкова гармата 52-ПТ-412-2, оснащена механізмом врівноваження, призначена для установки в танк Т-54
    • Д-10ТГ — танкова гармата 52-ПТ-412С, оснащена ежектором і одноплощинним стабілізатором озброєння, призначена для установки в танк Т-54А
      • Д-10Т2С — танкова гармата 52-ПТ-412Д, оснащена ежектором і двоплощинним стабілізатором озброєння, призначена для установки в танки Т-54Б та Т-55
        • Д-33 — танкова гармата 2А48 та 2А48-1, полегшена на 600 кг, призначена для установки в Об'єкт 685 та Об'єкт 934
  • Д-50/Д-10 — протитанкова гармата, призначена для установки в СПТГ СУ-100П
  • М-63 — модифікація, призначена для установки в СПТГ СУ-100М
  • Type 59 — китайська копія гармати Д-10Т для установки в танк Тип 59

Опис конструкції

Тактико-технічні характеристики

Джерело: 100-мм танкова гармата. Керівництво служби (1958)

Параметр	Значення
Калібр, мм	100
Довжина ствола (з затвором/труби/нарізної частини), клб.	56/53,5/46,3
Маса хитної частини, кг	2257
Маса відкотних частин, кг	1538
Маса труби з ежекторним пристроєм, кг	956
Довжина нормального відкату, мм	490—550
Довжина максимального відкату, мм	570
Заряджання	унітарне
Балістика	100-мм морська гармата
Тиск порохових газів на повному заряді, кгс/см²	3000
Швидкострільність, постр./хв.	5—6

Номенклатура боєприпасів

Боєприпаси гармати Д-10
Марка пострілу	Тип снаряду	Марка снаряду	Маса пострілу, кг	Маса снаряду, кг	Маса ВР, г	Марка детонатора	Дульна швидкість, м/с	Дальність прямого пострілу по цілі заввишки 2 м	Рік взяття на озброєння
Бронебійні снаряди
53-УБР-412	бронебійний гостроголовий, трасувальний	53-БР-412	30,10	15,88	65	МД-8	897	1040
53-УБР-412Б	бронебійний тупоголовий з балістичним наконечником, трасувальний	53-БР-412Б	30,10	15,88	65	МД-8	897
53-УБР-412Д	бронебійний тупоголовий із захисним та балістичним наконечниками, трасувальний	53-БР-412Д	30,40	15,88	61	МД-8	887	1070	1953
3УБР3	бронебійний тупоголовий з балістичним наконечником, трасувальний	53-БР-412Б	30,10	15,88	61	ДБР-2	897
53-УБР-412П	бронебійний підкаліберний	53-БР-412П			—	—
Type 73	бронебійний підкаліберний	—	19,00	5,56	—	—	1505	1730
M309	бронебійний підкаліберний	53-BM-412Sg	21,30	5,80	—	—	1315	2000
3УБМ6	бронебійний підкаліберний	3БМ8	21,20	5,70	—	—	1415	1680	1962
3УБМ7	бронебійний підкаліберний	3БМ19	19,50	4,58	—	—		1690
3УБМ8	бронебійний підкаліберний	3БМ20	19,50	4,58	—	—		1690
3УБМ11	бронебійний підкаліберний	3БМ25	20,70	5,02	—	—	1430		1978
3УБК4	кумулятивний, трасувальний	3БК5	25,50	12,38	990	ГПВ-2	900	3000	1961
3УБК4М	кумулятивний, трасувальний	3БК5М	25,50	12,38	1038	ГПВ-2	900	3000	1961
3УБК9	кумулятивний, зі сталевою воронкою	3БК17	21,90	10,00		ГПВ-2	1075		1978
3УБК9М	кумулятивний, з мідною воронкою	3БК17М	21,90	10,00		ГПВ-2	1075		1978
Осколково-фугасні снаряди
53-УО-412	морська осколкова граната	53-О-412		15,94	н/д	РГМ	898	1200
53-УОФ-412	осколково-фугасний, з повним зарядом 54-ЖН-412	ОФ-412	30,20	15,60	1690	РГМ	892	1100
53-УОФ-412У	осколково-фугасний, зі зменшеним зарядом 54-ЖН-412У	ОФ-412	27,10	15,60	1690	РГМ	600	730
53-УОФ-412Ж	осколково-фугасний, з повним зарядом 54-ЖН-412	ОФ-412Ж	30,27	15,91	2160	РГМ	900	1100
53-УОФ-412ЖУ	осколково-фугасний, зі зменшеним зарядом 54-ЖН-412У	ОФ-412Ж	26,74	15,91	2160	РГМ	600	1100
53-УОФТ-412	осколково-фугасний, тренувальний з трасером	ОФТ-412	30,30			МГ-УчМ, ВС-5, ВУБС-1М	900
3УОФ10	осколково-фугасний, з повним зарядом 54-ЖН-412	3ОФ32	30,00	15,60	1700	В-429	900
3УОФ11	осколково-фугасний, зі зменшеним зарядом 54-ЖН-412У	3ОФ32	26,83	15,60	1700	В-429
3ОФ70	осколково-фугасний, підвищеної ефективності	ОФ70	28.20	13,28	2240	В-429	960
Практичні снаряди
53-УПБР-412	практичний суцільний, трасувальний	53-ПБР-412			—	—
Шрапнельні снаряди
3УШ1	Шрапнельний, містить 1800 вражаючих елементів	3Ш5		15,60	80
Димові снаряди
53-УД-412	димовий, з повним зарядом 54-ЖН-412	53-Д-412
53-УД-412У	димовий, зі зменшеним зарядом 54-ЖН-412У	53-Д-412
3УД3	димовий, з повним зарядом	3Д3
3УД4	димовий, зі зменшеним зарядом	3Д3
Танкові керовані ракети
3УБК10-1	кумулятивна, керована	9М117	25,00	18,80				4000	1980
3УБК10М-1	кумулятивна, керована	9М117М	27,70					4000
3УБК23-1	кумулятивна, керована	9М117М1	27,50					6000

Машини та системи, озброєні Д-10

• СУ-100 — радянська самохідна артилерійська установка (САУ) періоду Другої світової війни
• Т-54 — радянський середній танк
• Т-55 — радянський середній танк, розроблений на основі Т-54
• Тип 59 — китайська копія радянського танка T-54A
• 100 56 TK — фінська стаціонарна берегова артилерійська гармата
• Прикордонні сторожові кораблі проекту 1248 «Москіт» — серія радянських річкових малих артилерійських та сторожових кораблів морських частин прикордонних військ СРСР та Берегової охорони прикордонної служби ФСБ Російської Федерації.

Оцінка проекту

До кінця Другої світової війни 100 мм гармата Д-10С, яка встановлювалася на самохідних установках СУ-100 проявила себе як виключно потужна і ефективна зброя. Самохідна установка СУ-100 була здатна ефективно боротися майже з будь-якими типами наявних на той час серійних танків і самохідних установок. Її точність так само заслуговує на найвищу оцінку.

Після війни ця гармата в варіанті Д-10Т, Д-10ТГ і Д-10Т2С встановлювалося на середні танки серії Т-54 і Т-55 та деякий час зберігала перевагу над більшістю зарубіжних танкових гармат, поступаючись тільки англійській Ordnance QF 20 pounder. Після створення в Англії ще більш потужної 105 мм танкової гармати високої балістики L7 і організації її виробництва в інших країнах (в США цій гарматі привласнили індекс М68) радянські танки втратили свою перевагу у вогневій потужності, але продовжували становити серйозну небезпеку для танків ймовірного противника. Спроби радянського ОПК посилити вогневу міць вітчизняних танків призвели до створення 100 мм нарізної гармати Д-54ТС і 115 мм гладкоствольної гармати У-5ТС «Молот», а також нового танка Т-62.

Середні танки Т-54 і Т-55 випущені у величезній кількості продовжували (і продовжують) залишатися на озброєнні багатьох країн, але їх вогнева міць вже не відповідала вимогам часу. Після появи в 70—80-х роках 20-го століття на озброєнні розвинених країн основних бойових танків другого і третього післявоєнного покоління: Т-64, Т-72, ​​Т-80, M1 Abrams, Leopard 2, що володіють потужним комбінованим бронюванням, зробило 100 мм гармату серії Д-10Т малоефективною проти цих машин. Модернізація танків Т-55 проведена в 80-х роках підвищила можливості цієї гармати по боротьбі з сильно-броньованими цілями завдяки установці комплексу керованого озброєння 9К116 «Бастіон» та введенню в боєкомплект керованих ракет.

Танки Т-54 і Т-55, оснащені 100 мм гарматами серії Д-10Т, з 1990-х років і по сьогоднішній день все ще застосовуються в бойових діях (в тому числі під час російсько-української війни), але в сучасних реаліях вони вже безнадійно застаріли.

Див. також

• 2А20
• 84-мм танкова гармата QF 20 pounder
• L7 (гармата)
• Т-54

Література

• Enqvist, Ove. Itsenäisen Suomen rannikkotykit 1918-1998/Coastal guns in Finland 1918-1998(фін.). — Helsinki : Military Museum of Finland, 1998. — 260 p. — ISBN 951-25-1033-2.
• М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг.(рос.) // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 46.
• 100-мм танковые пушки Д10-Т, Д10-ТГ, Д10-Т2С. Руководство службы(рос.). — Военное издательство Министерства обороны СССР, 1971. — 288 с.
• 100-мм танковая пушка. Руководство службы(рос.). — Москва : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1958. — 240 с.
• Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии(рос.). — Мінськ : Харвест, 2000. — 1156 с. — ISBN 9-85433-703-0.