Перейти до вмісту

143-й об'єднаний навчально-тренувальний центр

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

143-й Об'єднаний навчально-тренувальний центр «Поділля» (143 ОНТЦ «Поділля») — військова частина, що організаційно входить до складу Командування Сил підтримки Збройних Сил України.

Історія

[ред. | ред. код]

Історія 143 Об'єднаного навчально-тренувального центру «Поділля» бере початок від Центру розмінування.

У 2001 році Центр розмінування був створений як структурний підрозділ Військово-інженерного інституту з метою підготовки фахівців для гуманітарного розмінування як на території України, так і за кордоном, зокрема в Південному Лівані. Основною його задачею було навчання особового складу відповідно до міжнародних стандартів.

У 2007 році Центр розмінування був реорганізований в окрему військову частину, що стало важливим кроком у розвитку підготовки саперів та фахівців з інженерних робіт для Збройних Сил України. Протягом наступних років Центр накопичував досвід і посилював свої можливості, готуючи фахівців для участі в миротворчих місіях та внутрішніх операціях.

Восени 2020 року відбулося об'єднання із 201 Навчальним центром Командування Сил підтримки, внаслідок чого утворився 143 Об'єднаний навчально-тренувальний центр.[3]

З моменту реорганізації Центр виконує наступні завдання:

  • у сфері оборони: інженерна підтримка дій військ (сил) Збройних Сил України на основних оперативних напрямках;
  • у сфері військової освіти: професійно-технічна освіта, базова загальновійськова підготовка, фахова підготовка за спеціальностями Сил підтримки;
  • у сфері технічних випробувань та досліджень.

На підставі Грамоти Президента України військовій частині 6 грудня 2021 року вручено Бойовий Прапор.[4][5]

Відповідно до Указу Президента України № 609/2023 від 29.09.2023 143 Об'єднаному навчально-тренувальному центру присвоєно почесне найменування «Поділля».[6]

Об'єднаний навчально-тренувальний центр
(з 2020)
143-й
(до 2020)
Нарукавний знак центру
На службі2020 (4 роки)
ВидЗСУ Збройні сили
У складіОперативне командування «Південь» КСП ЗСУ
Дислокація Хмельницька область,
м.Кам'янець-Подільський
Війни/битвиВійна на сході України
Вебсайтkpontcksp.mil.gov.ua(укр.)
Командування
Поточний
командувач
полковник Володимир Родіков

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Бойові традиції колективу заклалися ще в миротворчих місіях в Лівані, Конго, Ліберії, Ісламській Республіці Афганістан та Косові[1].

Визволення міст Краматорська, Слов'янськ, бої за Донецький та Луганський аеропорти, Іловайськ, Дебальцеве — не повний перелік міст, де військовослужбовці Центру ризикували життям, виконуючи завдання із мінування та розмінування місцевості, пошуку саморобних вибухових пристроїв (СВП)[2].

Участь в обороні територіальної цілісності та державного суверенітету від повномасштабного російського вторгнення 2022 року колектив Центру взяв вже у перші години війни. Зокрема, включений до сил і засобів ООС зведений загін розмінування, не допустивши втрат особового складу під час перших авіаційних і ракетних ударів по районах зосередження та оборони українських військ, вже зранку 24 лютого підготував до руйнування (методом керованого підривання) ряд ключових об'єктів військової інфраструктури. Згодом основні зусилля груп розмінування у зоні проведення ООС були спрямовані на організацію взаємодії та виконання завдань в інтересах сухопутних та десантно-штурмових військ практично по усьому периметру бойових зіткнень на Ізюмському, Лиманському, Сєвєродонецькому, Попаснянському напрямках.

Впродовж перших днів від початку ворожого наступу з півночі зведені підрозділи Центру вирушили на виконання завдань із оборони Києва. При цьому на саперів покладалися завдання інженерної розвідки, облаштування системи мінно-вибухових загороджень, руйнування критичних об'єктів інфраструктури тощо.

Також військовослужбовці військової частини виконували завдання за призначенням на Запорізькому, Херсонському, Харківському, Ізюмському напрямках. Водночас, саперів військової частини залучають до виконання завдань з розмінування місцевості та об'єктів на деокупованих територіях, зокрема, у Харківській області та на Херсонщині.

Структура

[ред. | ред. код]
  • управління
  • основні підрозділи
  • підрозділи забезпечення

Командування

[ред. | ред. код]

Командири

[ред. | ред. код]

Втрати

[ред. | ред. код]
  • Майор Луньов Олександр Володимирович — 05 жовтня 2014 року
  • Підполковник Коваль Сергій Васильович — 26 березня 2021 року
  • Головний сержант Оріх Борис Зіновійович — 21 березня 2022 року
  • Головний сержант Остафійчук Ростислав Сергійович — 23 квітня 2022 року
  • Солдат Бацан Юрій Володимирович — 28 вересня 2022 року
  • Солдат Львовський Олег Іванович — 25 липня 2023 року
  • Солдат Кухаришен Дмитро Вадимович — 18 серпня 2024 року

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]