Перейти до вмісту

36-та загальновійськова армія (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
36-та загальновійськова армія
(з 1998)
55-й армійський корпус
(1992—1998)
рос. 36-я общевойсковая армия
Емблема армії
КраїнаРосія Росія
Вид Сухопутні війська РФ
У складіСхідний військовий округ (РФ) Східний ВО
ШтабУлан-Уде
Знаки розрізнення
Знак
розрізнення

Медіафайли на Вікісховищі

36-та загальновійськова армія (36 ЗА, в/ч 05776) — військове об'єднання Сухопутних військ Збройних сил Росії чисельністю в армію. Перебуває у складі Східного військового округу. Штаб армії — м. Улан-Уде, Бурятія.

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: 36-та армія (СРСР)

Після розпаду СРСР 55-й армійський корпус Забайкальського військового округу увійшов до складу Збройних сил РФ. Цей корпус був утворений напередодні в 1989 році в результаті переформування управління радянської 36-ї загальновійськової армії та був її правонаступником.

Управління корпусу знаходилось в м. Борзя Читинської області.

Основними з'єднаннями корпусу були 122-га гвардійська кулеметно-артилерійська дивізія (Даурія) та 131-ша гвардійська кулеметно-артилерійська дивізія (с. Ясна)[1].

30 листопада 1997 року на базі управління 55-го армійського корпусу розпочалось розгортання управління армії. Першим командиром став Абрашин Євген Єгорович[2]. Переформування було завершене 1 березня 1998 року. Відбулось розгортання ряду частин. На основі 6084-ї бази зберігання озброєння та техніки інженерних військ на 1 травня 1998 року було завершено формування 27-го інженерно-саперного полку[3].

З грудня 1998 року армія в складі Сибірського військового округу, що був утворений в результаті злиття двох округів — Забайкальського та Сибірського.

В лютому 2009 року штаб армії був передислокований в Улан-Уде.

В 2014 році був сформований полк радіаційного, хімічного та біологічного захисту.

В кінці 2016 року була сформована нова 35-та зенітна ракетна бригада з дислокацією в Джиді. Бригаду планували озброїти ЗРК «Бук-М2», проте в 2017 році вона отримала новіший комплекс «Бук-М3» та стала другим з'єднанням ППО Сухопутніх військ, що отримала цей комплекс на озброєння.[4].

Війна проти України

[ред. | ред. код]

2 березня 2022 року Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив, що в ході боїв на Чорнобильському напрямку дістав поранення начальник штабу 36-ї загальновійськової армії, а також начальник штабу 11-ї десантно-штурмової бригади (Улан-Уде).[5][6] Депутат Олексій Гончаренко сказав, що українська армія знищила командний пункт росіян у селі Дитятки поблизу Чорнобиля, і начальник штабу 36-ї армії генерал-майор Сергій Нирков втік у місто Мозир до Білорусі.[7]

Склад

[ред. | ред. код]

Поточний

[ред. | ред. код]

Станом на 01.05.1998[2]

[ред. | ред. код]

Командування

[ред. | ред. код]
  • 30.10.1997 — 08.1998 Абрашин Євген Єгорович[2]
  • 08.1998 — 07.2000 генерал-лейтенант Колмаков Олександр Петрович
  • 12.2003 — 02.2007 генерал-лейтенант Чіркін Володимир Валентинович
  • 01.2020 генерал-лейтенант Солодчук Валерій Миколайович

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Феськов В., Голиков В., Калашников К., Слугин С. Вооруженные Силы СССР после Второй Мировой войны: от Красной армии к Советской. — Издательство научно-технической литературы, 2013. — 638 с. — ISBN 978-5-89503-530-6.(рос.)
  2. а б в И. И. Ивлев Все общевойсковые армии СССР и России в 1929—2021 гг.
  3. «В нашем полку прибыло» 27 инженерно-саперный полк
  4. 53-я зенитная ракетная бригада в Курске перевооружается на зенитные ракетные комплексы Бук-М3. Архів оригіналу за 25 лютого 2023. Процитовано 25 лютого 2023. [Архівовано 2023-02-25 у Wayback Machine.]
  5. Ворог втратив ініціативу та знизив темпи просування, змушений проводити мобілізацію — головнокомандувач ЗСУ. 02.03.2022, 00:16. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  6. ЗСУ знищили начальника штабу 36-ї армії Східного воєнного округу РФ - Залужний. 02.03.2022, 00:43. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  7. Українська армія знищила ворожий командний пункт під Чорнобилем. 02.03.2022, 13:56. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]