Перейти до вмісту

2С4 «Тюльпан»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тюльпан (значення).
2С4 «Тюльпан»
2С4 «Тюльпан», технічний музей, Тольятті, Росія.
2С4 «Тюльпан», технічний музей, Тольятті, Росія.
ТипСамохідний міномет
ПоходженняРадянський Союз
Історія використання
На озброєнні1972 — по т.ч.
ОператориРосія Росія
Історія виробництва
РозробникУралтрансмаш
Мотовиліхинські заводи
Розроблено1966—1971
Виготовлення1969—1988
Виготовлена
кількість		588
Характеристики
Вага27,5 тонн
Довжина7,94 м (на марші)
Довжина корпусу20,8 калібрів (довжина ствола)
Ширина3,25 м
Висота3,25 м (на марші)
Екіпаж5 осіб
Дальність вогню
Ефективна0,8—9,65 км
Максимальна7,5—19,69 км (активно-реактивна міна 3ВФ2)
Бронялоб корпусу: 30 мм
Головне
озброєння
240-мм міномет 2Б8
30 снарядів (53Ф864, 3Ф2 (АРМ), ядерні міни (звичайна та активно-реактивна, потужністю 2 кТ), корегована 3Ф5 «Смельчак» (з 1983 р.))
Другорядне
озброєння
1 × 7,62-мм ПКТ (1500 набоїв)
5 × 5,45-мм АКС-74
Двигун

520 к.с.
Підвіскаіндивідуальна торсіонна
Дорожній просвіт450 мм
Операційна
дальність
500 км
Швидкість62 км/год
2С4 «Тюльпан» у Вікісховищі

2С4 «Тюльпан» — радянський самохідний міномет калібру 240 мм. 2С4 «Тюльпан» призначений для знищення найбільш укріплених фортифікаційних споруд, і здатен вести вогонь тактичними ядерними боєприпасами надмалої потужності.

Міномети 2С4 «Тюльпан» були використані російськими військовими при штурмі Луганського аеропорту у 2014 році та при штурмі заводу «Азовсталь» під час боїв за Маріуполь у 2022 році.

У 2017 році Росія озвучила намір модернізувати увесь парк власних установок 2С4 «Тюльпан» до 2020 року.

Історія розробки

[ред. | ред. код]

Після завершення Другої світової війни на озброєнні Радянського Союзу переважно були протитанкові та штурмові САУ. Основним призначенням таких САУ було безпосередній супровід піхоти та танків і стрільба по ворожих цілях прямою наводкою. Водночас у західних країнах і США були САУ, призначені для ведення вогню із закритих позицій. Поступово самохідна артилерія в цих країнах почала витісняти буксировану. Незамінність самохідної артилерії в локальних конфліктах стала очевидною, тому в період з 1947 по 1953 рік проводилися дослідження зі створення нових самохідних гаубиць, проте в 1955 році за вказівкою М. С. Хрущова більшість робіт по самохідній артилерії було припинено. Дещо пізніше Міністерство оборони СРСР дійшло висновку, що стратегічна ядерна війна малоймовірна, оскільки призведе до знищення обох воюючих сторін. У той же час більш реальними могли стати локальні конфлікти із застосуванням тактичної ядерної зброї. У 1964 році було проведено теоретичний аналіз, результати якого показали, що використання самохідної артилерії разом із командно-штабними машинами суттєво знижує час виконання вогневої задачі, а також зменшує кількість задіяного особового складу в артилерійських угрупованнях і обслуговуючих машин у дивізіоні[1][2].

Зі звільненням М. С. Хрущова розробка самохідної артилерії в СРСР була відновлена. У 1965 році Міністром оборони СРСР було затверджено програму розвитку артилерійського озброєння, що передбачала розробку комплексів, що складаються з командно-штабних машин і самохідних артилерійських гармат. У 1966 році в ОКБ-3 Уральського заводу транспортного машинобудування під керівництвом головного конструктора Г. С. Єфімова було розпочато розробку нового 240-мм самохідного міномета, а в 1967 році вийшла постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 609—201 від 4 липня. Відповідно до цієї постанови офіційно почалася розробка ДКР під назвою «Тюльпан» (індекс ГРАУ — 2С4)[1][3].

Головним розробником 2С4 було призначено Уральський завод транспортного машинобудування, міномет 2Б8 проєктувався в СКБ Пермського машинобудівного заводу імені В. І. Леніна. Через високу силу опору відкату в 400 тс було вирішено здійснити розвантаження шасі САУ і в бойовому положенні міномет встановлювати на опорну плиту, яка впирається в ґрунт. У період з травня по червень 1969 року було завершено виготовлення перших трьох дослідних зразків, а до 20 жовтня були завершені заводські випробування, після чого дослідні зразки були направлені на полігонні випробування. Після завершення випробувань у 1971 році самохідний міномет 2С4 «Тюльпан» був прийнятий на озброєння Радянської армії. «Тюльпан» повинен був надійти на озброєння дивізіонів артилерії резерву Верховного Головнокомандування для заміни 240-мм буксированих мінометів М-240[3][4].

Серійне виробництво

[ред. | ред. код]

Серійне виробництво самохідного міномета 2С4 було розгорнуто 1972 року на Уральського заводу транспортного машинобудування. Станом на 1972 рік вартість однієї самохідної артилерійської установки 2С4 становила 210 тисяч рублів. Виготовленням міномета 2Б8 займався Пермський завод імені Леніна. Виробництво 2С4 тривало до 1988 року, всього за 17 років виробництва було виготовлено 588 мінометів[5].

Модернізація

[ред. | ред. код]

У листопаді 2017 року Росія повідомила, що на озброєння сухопутних військ було доставлено першу партію модернізованих установок. На оновленій версії встановлено сучасні засоби зв'язку і керування вогнем. Було озвучено, що Росія планувала оновити весь парк близько 500 установок до 2020 року[6].

У випуску журналу Міністерства оборони РФ «Армейский сборник» за листопад 2021 року було запропоновано варіант модернізації мінометів 2С4 «Тюльпан» шляхом встановлення на колісне шасі Урал-63706 «Торнадо-У» (6×6). Також було запропоновано комплектувати самохідні міномети 2С4 уніфікованою транспортно-завантажувальною машиною, розробити та впроваджувати нове покоління високоточних боєприпасів та низка інших напрямків[7].

Опис

[ред. | ред. код]

Самохідна установка неймовірної сили, здатна застосовувати ядерні боєприпаси, і загалом є потужною зброєю, навіть при застосуванні звичайних боєприпасів.

Надходив на озброєння окремих артилерійських бригад резерву Головного командування. 2С4 «Тюльпан» призначений для знищення ЗЯН противника, його довготривалих фортифікаційних споруд та інженерних споруд польового типу, укріплених будівель, укритої живої сили і техніки, командних пунктів, артилерійських і ракетних батарей, та іншої бойової техніки недоступної для прямовисного артилерійського вогню.

240-мм самохідний міномет 2С4 «Тюльпан» повинен був замінити буксирований 240-мм міномет М-240 зразка 1950 р., з яким мав практично однакові балістичні характеристики. У той же час СМ 2С4 перевершував М-240 по часу життя на полі бою, та бойовій ефективності за рахунок поліпшення маневреності, прохідності, скорочення часу для відкриття вогню та відходу з вогневої позиції.

Броньовий корпус

[ред. | ред. код]
Самохідний міномет 2С4 в бойовому положенні. Музей пермської артилерії.

Самохідний міномет 2С4 «Тюльпан» виконаний за оригінальною безбаштовою схемою з відкритою установкою гармати. Корпус машини зварений із сталевих броньованих катаних листів і розділений на три відділення: силове (моторно-трансмісійне), відділення управління та бойове. У передній частині корпусу, по правому борту, розташоване моторно-трансмісійне відділення. Ліворуч від нього знаходиться місце механіка-водія з органами управління шасі. За сидінням механіка-водія встановлено робоче місце командира машини з поворотною башточкою. У середній та кормовій частинах корпусу розташоване бойове відділення. У середній частині корпусу встановлені механізовані укладки барабанного типу для розміщення возимого боєкомплекту. По обидва боки від укладок, вздовж бортів, розміщені сидіння членів екіпажу. По правому борту в передній частині знаходиться сидіння оператора, у задній — навідника. По лівому борту встановлено ще одне сидіння оператора. У кормовій частині корпусу встановлено два паливних баки. На верхньому кормовому листі корпусу встановлені балки з шарнірами, на яких закріплена артилерійська частина самохідного міномета. Міномет 2Б8 має два положення — похідне і бойове. У похідному положенні плита з мінометом розміщені на даху корпусу. У бойовому — міномет відкидається назад за допомогою гідравлічної системи і встановлюється на плиту, що впирається в ґрунт[3].

Озброєння

[ред. | ред. код]

Основне озброєння

[ред. | ред. код]

Основним озброєнням є казеннозарядний 240-мм міномет 2Б8. Міномет кріпиться рамою опорної плити до балок на верхньому кормовому листі корпусу шасі 2С4.

Для грубого наведення у вертикальній площині (виставлення прицілу) і зарядження міномета використовують гідросистему.

В горизонтальній площині і для точного наведення (виставлення точних значень прицілу і кутоміру) використовують ручний привід.

Зарядження міномета відбувається при куті 90 градусів.

При зарядження з механізованих боєукладок міна подається на скеровуючі, після чого оператор споряджує міну необхідним зарядом, потім відбувається автоматичне досилання пострілу в канал ствола.

Для зарядження з ґрунту міномет 2С4 обладнаний спеціальною лебідкою. Постріл здійснює навідник міномета з допомогою спеціального виносного пульту.

Возимий боєкомплект «Тюльпану» складає або 20 фугасних мін, або 10 активно-реактивних.

Максимальна швидкострільність при куті піднесення 60° і середньому положенні ствола — 1 постріл за 62 секунди[8][9][10].

До основного боєкомплекту міномета 2Б8 входять фугасні міни 53-Ф-864 з максимальною дальністю стрільби в 9,65 км, а також активно-реактивні міни 3Ф2 з максимальною дальністю стрільби в 19,69 км.

В 1982 році на озброєння 2С4 був прийнятий корегований снаряд «Смельчак». Крім того, для 240-мм мінометів М-240 і 2С4 створені: запалювальні міни «Сайда», споряджені напалмом, що створюють стійкі осередки займання на площі 7850 м² навколо центру вибуху снаряду, касетні міни «Нерпа», споряджені осколково-фугасними бойовими елементами 3ОФ16, ядерні снаряди потужністю 2 кілотонни в звичайному та активно-реактивному варіантах, а також нейтронні снаряди «Смола» і «Фата».

Додатково самохідний міномет 2С4 обладнаний 7,62 кулеметом ПКТ. Кулемет встановлений на башточці командира, кути вертикального наведення дорівнюють від −6° до +15°, а горизонтального — від 164° вліво до 23° вправо.

Для особистої зброї обслуги міномета передбачені два кріплення під автомати АКМС, а також кріплення для сигнального пістолета.

Для боротьби з бронетехнікою супротивника в корпусі САУ наявні кріплення для протитанкового гранатомета РПГ-7В.

До возимого боєкомплекту додаткового озброєння входять: 1500 набоїв для кулемета, 600 набоїв для автоматів, 18 ракет до сигнального пістолета, та дві гранати для протитанкового гранатомету[8][9][11][12].

Боєприпаси

[ред. | ред. код]
  • Артилерійські міни самохідних мінометів 2С4 «Тюльпан»
Номенклатура застосовуваних боєприпасів САУ 2С4[9][12][13].
Індекс пострілу Індекс міни Маса міни, кг Довжина міни, мм Маса ВР, кг Марка детонатора Початкова швидкість міни,
м/с[вин. 1] 		Дальність стрільби, км
Фугасні
53-ВФ-864 53-Ф-864 130,7 1536 31,9 М-16, ГВЗМ-7 362 0,8—9,65
3ВФ2 (активно-реактивна) 3Ф2 228 2348 46,5 М-17 7.5—19,69
Запальні
ВЗ-5 «Сайда» (активно-реактивна) 0,7—19
Касетні
3ВО11 (активно-реактивна) 3-О-8 230 14×0,64 В-120Е 7,1—19,3
Кореговані
3ВФ4 3Ф5 134,2 1635 32 3ВТ25 358 3,6—9,2
«Смельчак-М» 134 1600 40 0,9—9,5
Нейтронні
«Смола»
«Фата»
Ядерні
3ВБ4 3Б4 2 кт (Тротиловий еквівалент) до 9,5
3ВБ11 (активно-реактивна) 3Б11 2 кт (Тротиловий еквівалент) до 18

Додаткове озброєння

[ред. | ред. код]

Двигун та трансмісія

[ред. | ред. код]

На 2С4 встановлений V-подібний 12-циліндровий 4-тактний дизельний двигун В-59У сімейства В-46 рідинного охолодження з інерційним наддувом потужністю 520 К. С. Крім дизельного палива, двигун має можливість роботи на гасі марок ТС-1, Т-1 та Т-2.

Трансмісія механічна, двопотокова, з планетарним механізмом повороту. Має шість передніх та дві задніх передачі. Максимальна теоретична швидкість руху на шостій передній передачі становить 62,8 км/год. На другій задній передачі забезпечується швидкість руху до 14 км/год[14].

Ходова частина

[ред. | ред. код]

Ходова частина 2С4 є модифікованим шасі СУ-100П і складається з шести пар обгумованих опорних та чотирьох пар підтримуючих котків. У задній частині машини знаходяться напрямні колеса, у передній — ведучі. Гусенична стрічка складається з дрібних ланок із гумометалевими шарнірами зачеплення цівкового типу. Ширина кожного трака становить 484 мм при кроці 125 мм. Підвіска 2С4 — індивідуальна торсійна. На першому та шостому опорних котках встановлені двосторонні гідроамортизатори.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Радянська інтервенція в Афганістан

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна в Афганістані (1979—1989)

Самохідні міномети 2С4 прийшли на заміну причіпним мінометам М-240.

За офіційними даними в Афганістані перебувало 4 самохідних міномета 2С4[15]. В цілому, за результатами застосування в Афганістані міномет 2С4 зарекомендував себе не відмінно[16].

Друга російська інтервенція у Чечню

[ред. | ред. код]
Докладніше: Друга російсько-чеченська війна

Наступним епізодом застосування мінометів 2С4 стала Друга інтервенція РФ у Чечню, зокрема, в штурмі міста Джохар наприкінці 1999-го — початку 2000 року, де вони показали високу ефективність вогню[17][18]. Також їх використовували для знищення бетонних оборонних споруд в гірських населених пунктах, руйнування яких було неможливим 152-мм артилерією. 10 одиниць 2С4 24-го окремого самоходно-мінометного дивізіону мінометів великої потужності[19] за кілька днів знищили оборонну систему збройних сил Ічкерії[20].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна на сході України, Бої за Луганський аеропорт та Російська зброя на Донбасі

Міномети 2С4 «Тюльпан» були використані російськими військовими при штурмі Луганського аеропорту у серпні 2014 року. Відповідна заява міністра оборони України Валерія Гелетея була невірно сприйнята, та ЗМІ поширили повідомлення про застосування ядерної зброї[21]. Міномети «Тюльпан» були зафіксовані поряд із військовослужбовцями 15-ї мотострілецької бригади РФ, що саме вела бойові дії у околицях Луганська.[22].

У квітні 2015 року начальник штабу ОК «Південь» Сергій Наєв сказав, що від початку війни українським військовим підпорядкованим ОК «Південь» вдалось знищити щонайменше один міномет 2С4[23].

Повномасштабне російське вторгнення 2022 року

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бої за Маріуполь (2022) та Російське вторгнення в Україну (2022)

Під час повномасштабного російського вторгнення 2022 року 2С4 «Тюльпан» знову були застосовані російськими загарбниками. Так, в першій половині травня 2022 року російська пропаганда поширила фото застосування 2С4 «Тюльпан» з коригованими мінами з напівактивною голівкою самонаведення за відбитим лазерним променем «Смельчак» проти захисників міста Маріуполь, що тримали оборону на території заводу «Азовсталь». Імовірно, агресор вдався до застосування установок 2С4 через наявність міцних укріплень та бункерів на території заводу[24].

20 травня у російській пропаганді була продемонстрована робота 2С4 «Тюльпан» з міста Рубіжне. Тоді окупанти повідомили, що 240-мм міномет бив по мосту, що сполучає Сєверодонецьк із Лисичанськом. Наступного дня, 21 травня, українським військовим вдалося знищити цей 2С4 «Тюльпан» у Рубіжному[25]. Цей міномет зруйнував Павлоградський міст та обстрілював Сєвєродонецьк[26]. При чому артилеристи НГУ і ЗСУ спочатку виманили самохідний міномет з ангару, а потім знищили[27].

28 січня 2023 року САУ M109, яка належать 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, уразила російський 2С4 «Тюльпан»[28].

14 травня 2023 року військовослужбовці 406-ї окремої артилерійської бригади влучним пострілом знищили 240-мм міномет 2С4 «Тюльпан» російського окупаційного війська[29][30].

14 серпня 2024 року Бійці 102-ї окремої бригади територіальної оборони знищили російський самохідний міномет 2С4 «Тюльпан» за допомогою FPV-дрона. Позицію з самохідним мінометом виявили неподалік населених пунктів Чумацьке та Решетилівське на Запоріжжі[31].

7 вересня 2024 року 28 бригада опублікувала відео ураження двох самохідних мінометів 2С4 «Тюльпан». Російські «Тюльпани» було уражено за допомогою РСЗВ M142 HIMARS[32].

Станом на 19 жовтня 2024 року редактори Oryx Blog знайшли фото чи відео підтвердження безповоротної втрати Росією 51 самохідного міномета 2С4 «Тюльпан», ще низка були пошкоджені[33].

Оператори

[ред. | ред. код]
  • Росія Росія — 39 одиниць на озброєнні та 160 на зберіганні, станом на 2024 рік[34].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ На макс. заряді
  1. ↑ а б Белоусов Ю. (2 березня 2011). Возрождены, чтоб цели делать пылью. Газета «Красная Звезда». Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 25 червня 2013.
  2. ↑ Панов, 2007, с. 27.
  3. ↑ а б в Карпенко, 2009, с. 22-26.
  4. ↑ Широкорад, 2005, с. 189-193.
  5. ↑ Широкорад (ж. Братишка), (2011).
  6. ↑ Russia’s Army Has Upgraded Its Giant 240-Millimeter Mortars (амер.). Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  7. ↑ Росія переставить 240-мм міномети «Тюльпан» на колеса. Ukrainian Military Pages. 14 січня 2022. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
  8. ↑ а б Книга 1. 2С4.ТО. Изделие 2С4. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Свердловск: ЦКБ «Трансмаш». 1978. с. 19—22.
  9. ↑ а б в Карпенко А. В. (2009). «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия (PDF). СПб.: Бастион. с. 22—26. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2015. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 2. Ракетно-артиллерийское вооружение сухопутных войск. Группа 23. Класс 2350. Боевые гусеничные машины. 240-мм самоходный миномёт 2С4 «Тюльпан». Т. 2. М.: Издательский дом «Оружие и технологии». 2001. с. 170. ISBN 5-93799-002-1.
  11. ↑ Широкорад, 2005, с. 189—193.
  12. ↑ а б Хайченко А. В. (2010). Этапы 40-летнего пути поколения 50-х и практический переход к пониманию Информационного общества. Люди, их работа, отношения и целеустремления. Книга-Отчёт. История создания информационного общества в России. 1970—2010 годы. М.: НПЦ ООО «СКИБР». с. 19, 108.
  13. ↑ Чубасов, 2011, с. 165, 172.
  14. ↑ Книга 1 // 2С4.ТО. Изделие 2С4. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. — Свердловск: ЦКБ «Трансмаш», 1978. — С. 19—22. — 141 с.
  15. ↑ Королёв С. В. Техническое обеспечение ОКСВ при подготовке и выводе войск из Афганистана // Техника и вооружение: вчера, сегодня завтра. — Техинформ, 2007. — Вип. 1. — ISSN 1682-7597.
  16. ↑ Rosello V. M., Shunk D., Winstead M. D. The relevance of technology in Afghanistan // Field Artillery. — Headquarters, Department of the Army, 2011. — Вип. September-October. — P. 56.
  17. ↑ Трошев Г. Н. (2009). Чеченский излом: Дневники и воспоминания. Диалог (вид. 2-е изд). М.: Время. с. 325. ISBN 978-5-9691-0471-6.
  18. ↑ Широкорад, 2011.
  19. ↑ Грани. Ру: МВО в Чечне | Война / Чечня[недоступне посилання з лютого 2019]
  20. ↑ Белоусов Ю. (2 березня 2011). Возрождены, чтоб цели делать пылью (рос.). Газета «Красная Звезда». Архів оригіналу за 5 вересня 2013. Процитовано 25 червня 2013.
  21. ↑ До уваги ЗМІ! Спростування інформації!. Міністерство оборони України. 20 вересня 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
  22. ↑ Askai. 240-мм самоходный миномёт 2С4 "Тюльпан" на снимке с ряжеными под "ополченцев" российскими военными из 15-й ОМСБр. Twitter (укр.). Процитовано 14 березня 2017.
  23. ↑ «Ми знаємо, що ворог відчуває нашу силу», — генерал-майор Сергій Наєв. Міністерство оборони України. 04 березня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
  24. ↑ Emma Helfrich, Joseph Trevithick (13 травня 2022). Russia Fires World’s Biggest Laser-Guided Mortar Round In Ukraine. The War Zone. The Drive.
  25. ↑ https://twitter.com/666_mancer/status/1528043090140856322. Twitter (укр.). Процитовано 21 травня 2022.
  26. ↑ Військові України знищили у Рубіжному 2С4 “Тюльпан”. Мілітарний. 21 травня 2022.
  27. ↑ НГУ (22 травня 2022). Відеоісторія яскравої ліквідації 240-мм самохідного міномета "Тюльпан". Twitter. Відеоісторія яскравої ліквідації 240-мм самохідного міномета "Тюльпан". З його допомогою окупанти знищили міст і руйнували будинки Сєвєродонецька. Артилеристи НГУ і ЗСУ спочатку виманили його з ангару, а потім знищили.
  28. ↑ САУ M109 уразила 2С4 “Тюльпан” росіян. Мілітарний (укр.). Процитовано 19 жовтня 2024.
  29. ↑ Артилеристи 406 оабр знищили російський 2С4 «Тюльпан» на YouTube 0'47", 15 трав. 2023 р.
  30. ↑ Артилеристи 406 оабр знищили російський 2С4 «Тюльпан». Telegram. Військово-Морські Сили ЗС України | UA Navy. 15 травня 2023. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  31. ↑ На Запоріжжі FPV-дрони знищили російський 2С4 “Тюльпан”. Мілітарний (укр.). Процитовано 19 жовтня 2024.
  32. ↑ HIMARS уразив 9 одиниць ворожої техніки. Мілітарний (укр.). Процитовано 19 жовтня 2024.
  33. ↑ Attack On Europe: Documenting Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. Oryx Blog. 24 лютого 2022. Процитовано 1 вересня 2024.
  34. ↑ IISS, 2024, с. 193.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 2С4 «Тюльпан»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=2С4_«Тюльпан»&oldid=43972700