HMS M17

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монітор M17


Служба
Тип/клас Монітор типу M15
Держава прапора Велика Британія
Спущено на воду 12 травня 1915 року
Статус Проданий на злам 12 травня 1920 року
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 540 тонн
Довжина 54,03 м
Ширина 9,4 м
Осадка 2,06 м
Технічні дані
Рухова установка 4 бойлери
Парова машина
Потужність 800 к.с.
Швидкість 11 вузлів
Екіпаж 69 чоловік
Озброєння
Артилерія 1 x 233,7-мм гармата «BL 9.2-inch Mk IX – X»
1 x 76-мм гармата «QF 12-pounder 12 cwt»
1 x 57-мм гармата «QF 6-pounder Hotchkiss»

HMS M17 був монітором типу M15 Королівського флоту.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Призначений для обстрілів берегових цілей, в якості основного озброєння M17 отримав одну 9.2 дюймову гармату Mk X, яка зберігалася як запасна для крейсерів типів «Дрейк» та "Кресі.[1] Крім того, на моніторі встановили 76,2 мм гармату, а також 57 міліметрову зенітку. Корабель мав паровий двигун потрійного розширення потужністю 800 кінських сил, який дозволяв розвивати швидкість до 11 вузлів. Екіпаж складався з 60 офіцерів і матросів.

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

М17 служив у Середземномор'ї з серпня 1915 по жовтень 1918 року. Зокрема він взяв участь у Дарданелльській операції. До кінця війни корабель брав участь у блокуванні відповідної протоки[2].

Участь у інтервенції на півдні України

[ред. | ред. код]

24 березня 1919 монітор прибув у Севастополь для підтримки військ генерала Денікіна. 7 та 8 квітня корабель здійснював обстріли батарей червоних військ на північ від міста, а у середині квітня спільно з однотипним монітором M18 перейшов до Азовського моря, де здійснював артилерійську підтримку військ білих в районі Керченського півострова.

Утилізація

[ред. | ред. код]

M17 був проданий 12 травня 1920 року для цивільного використання як нафтовий танкер і перейменований у «Todejoe» (чисельник «Сім» малайською).[3]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Randal Gray (ed) (1985). Conway's All The Worlds Fighting Ships, 1906-1921. Conway Maritime Press. с. 48. ISBN 0-85177-245-5.
  2. Буянов, Дмитрий (31.07.2019). Мониторы: от Палестины до Венеции. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 19.08.2019.
  3. Буянов, Дмитрий (13.08.2019). Мониторы Его Величества против большевиков. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 19.08.2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
  • Dittmar, F. J. & Colledge, J. J., «British Warships 1914—1919», (Ian Allan, London, 1972), ISBN 0-7110-0380-7