HMS M27
| Монітор M27 | ||
|---|---|---|
|
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Монітор типу M15 | |
| Держава прапора |  Велика Британія
| |
| Спущено на воду | 8 вересня 1915 року | |
| Статус | Затоплений 16 вересня 1919 року на р. Північна Двіна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 540 тонн | |
| Довжина | 54,03 м | |
| Ширина | 9,4 м | |
| Осадка | 2,06 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 бойлери Парова машина | |
| Потужність | 800 к.с. | |
| Швидкість | 11 вузлів | |
| Екіпаж | 69 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 233,7-мм гармата «BL 9.2-inch Mk IX – X» 1 x 76-мм гармата «QF 12-pounder 12 cwt» 1 x 57-мм гармата «QF 6-pounder Hotchkiss» | |
«M27» (англ. HMS M27) був монітором типу M15, який служив під час Першої світової війни. Він також брав участь в британській інтервенції в Росії в 1919 році, і був знищений на річці Північна Двіна 16 вересня 1919 року.
Призначений для обстрілів берегових цілей, як основне озброєння «M27» одну 9,2-дюймову гармату Mk X, зняту з крейсера типу "Едгар" HMS Theseus.[1] Крім того, на моніторі встановили 76,2-мм гармату, а також 57-міліметрову зенітку. Корабель мав чотирициліндровий двигун Боліндера потужністю 560 кінських сил, який дозволяв розвивати швидкість до 11 вузлів.[1] Екіпаж складався з 69 офіцерів і матросів.
«M27» замовили у березні 1915 року як частину Воєнної надзвичайної програми з будівництва кораблів. Він була закладений на верфі «Sir Raylton Dixon & Co. Ltd» у березні 1915 року, спущений на воду 8 серпня 1915 року та завершений у вересні 1915 року.
«M27» служив у Дуврському патрулі з грудня 1915 по грудень 1918 року. Переважно виконував функцію ескорту більших моніторів. На початку 1916 року в «M27» було вилучено його основну 9,2-дюймову гармату, яка була недостатньо далекобійною, використавши у сухопутній артилерії на Західному фронті. Її замінили меншою 152-міліметровою QF 6-inch Mk I/II з пре-дредноута HMS Redoubtable. Ще пізніше її замінили дещо більш далекобійною та новішою гарматою BL 6-inch gun Mk VII того ж калібру.
Наступною місією «M27» стало надання допомоги експедиційним силам Британії на півночі Росії. Разом із п'ятьма іншими моніторами ( «M23», «M25», «M31», «M33» та HMS Humber), корабель було відправлено до Мурманська в травні 1919 року. Перед цим на M27 знову змінили озброєння, встановивши замість гармати головного калібру строєну установку 102 міліметрових BL 4-inch Mk IX (аналогічні встановлених на лінійному крейсері HMS Repulse), а 76 міліметрова скорострільна гармата була замінена зеніткою аналогічного калібру.[2]
У червні 1919 року «M27» прибув до Архангельська і його неглибока осадка дозволила монітору діяти на Північній Двіні для прикриття виведення британських сил і Білої армії. Монітор успішно застосовувався не лише проти берегових батарей, але і проти кораблів Північно-Двінської флотилії більшовиків. Його строєна установка головного калібру забезпечувала скорострільність до 50 пострілів на хвилину, проти піхоти ефективними були також зенітні гармати.[3]
Кораблю разом з однотипним «M25» не вдалося відступити вниз за течією, коли рівень річки впав, і 16 вересня 1919 року їх було підірвано командами.
- ↑ а б Randal Gray (ed) (1985). Conway's All The World's Fighting Ships, 1906-1921. Conway Maritime Press. с. 48. ISBN 0-85177-245-5.
- ↑ Буянов, Дмитрий (22.07.2019). Любые орудия — в дело. Warspot (англійська) . Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 11.09.2019.
- ↑ Буянов, Дмитрий (13.08.2019). Мониторы Его Величества против большевиков. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 11.09.2019.
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
- Dittmar, F. J. & Colledge, J. J., "British Warships 1914-1919", (Ian Allan, London, 1972), ISBN 0-7110-0380-7
