KkStB 54

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

KkStB 54 вантажні паротяги з тендером Ц.к.Австрійської Державної залізниці і приватних залізниць, зокрема Галицької Трансверсальної залізниці.

Історія

[ред. | ред. код]

Для Галицької Трансверсальної залізниці локомотивнобудівні фабрики віденські Floridsdorf[1], Wiener Neustädter[2] і берлінська Borsig виготовили 40 паротягів (1884-1885), що отримали позначення GalTrB 1111-GalTrB 1152, згодом KkStB 54.01-.40. Після війни ці паротяги потрапили до PKP (22 машини) як серія Th17 (списані 1924), FS як серія 217, CFR, де не отримали нового позначення серії.

Для Залізниці імені Кронпринца Рудольфа (нім. Kronprinz Rudolf-Bahn) (KRB)[3] Lokomotivfabrik Floridsdorf випустила 7 паротягів (1873-1879), що отримали позначення KRB 130 "KLACHAU", 132 "EBENSEE", 134 ""KAINISCH, 136 "HALLSTATT", 138 "STEG", 140 "HAUSRUCK", 142 "LAUFFEN", та 2 для Pontebbana[de] - Tarv.-P. 200 "WISCHBERG", Tarv.-P. 202 "DOBRACZ". Усі паротяги згодом отримали позначення серії 5104-12, а з 1892 KkStB 54.41–47. для Моравсько-сілезької центральної залізниці (нім. Mährisch-Schlesische Centralbahn) (MSCB)[4] фабрика Floridsdorf виготовила 14 паротягів (1872/73). Після війни паротяги залізниці потрапили до PKP (Th17), ČSD (313.1 до 1930-х років), BBÖ (54.51 до 1925).

Технічні характеристики паротягів серій 54.01–40, 54.41–49, 54.60, 54.50–63 могли дещо різнитись.

Технічні дані паротяга KkStB 54

[ред. | ред. код]
Розміри Параметри
Роки випуску
Країна-виробник Австро-Угорська імперія
Завод-виробник Wr. Neustadt • Floridsdorf
Ширина колії 1435 mm
Тип Cn2
Кількість циліндрів 2
Діаметр циліндрів 445 мм
Хід поршня 632 мм
Тиск пари 9/10 атм.
Довжина мм
Висота мм
Діаметр рушійних коліс 1175–1180 мм
Загальна база рухомих коліс 3.050 мм
Загальна колісна база з тендером 10238 мм
Кількість труб нагрівання 200 • 186 • 200 • 201
Площа труб нагрівання 132,2 м² • 124,5 м² • 132,2 м² • 133,0 м²
Площа зони нагріву 8,8 м² • 8,6 м² • 8,8 м² • 11,0 м²
Площа колосникових ґрат 1,85 - 1,8 м²
Тендер 12, 16 • 8, 10, 18, 22, 31, 34, 36, 40, 66 • 8, 22 • 8, 22
Маса паротяга порожнього 35,1 т
Маса паротяга робоча 39,0 т
Зчіпна маса локомотива т
Швидкість 45 км/год

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Verzeichnis der Lokomotiven, Tender, Wasserwagen und Triebwagen der k. k. österreichischen Staatsbahnen und der vom Staate betriebenen Privatbahnen nach dem Stande vom 30. Juni 1917, 14. Auflage, Verlag der k. k. österreichischen Staatsbahnen, Wien, 1918
  • Karl Gölsdorf: Lokomotivbau in Alt-Österreich 1837–1918, Verlag Slezak, 1978. ISBN 3-900134-40-5
  • Helmut Griebl, Josef-Otto Slezak, Hans Sternhart: BBÖ Lokomotiv-Chronik 1923–1938, Verlag Slezak, Wien, 1985, ISBN 3-85416-026-7
  • Johann Stockklausner: Dampfbetrieb in Alt-Österreich, Verlag Slezak, Wien, 1979, ISBN 3-900134-41-3

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]