Антонівка (Новоушицька селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Антонівка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Новоушицька селищна громада
Основні дані
Засноване 1761
Населення 558 (станом на 01.01.2010)
Площа 1,749 км²
Густота населення 355,06 осіб/км²
Поштовий індекс 32621
Телефонний код +380 3847
Географічні дані
Географічні координати 48°50′11″ пн. ш. 27°08′05″ сх. д. / 48.83639° пн. ш. 27.13472° сх. д. / 48.83639; 27.13472Координати: 48°50′11″ пн. ш. 27°08′05″ сх. д. / 48.83639° пн. ш. 27.13472° сх. д. / 48.83639; 27.13472
Середня висота
над рівнем моря
262 м
Відстань до
обласного центру
95 км
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Дунаївці
Відстань до
залізничної станції
50 км
Місцева влада
Адреса ради 32620, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Отроків
Карта
Антонівка. Карта розташування: Україна
Антонівка
Антонівка
Антонівка. Карта розташування: Хмельницька область
Антонівка
Антонівка
Мапа
Мапа

Анто́нівка — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташовується вздовж автомобільної дороги Т 2308, під населеним пунктом Миньківці.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

Золотий щит горизонтально розділений на дві частини. У верхній частині, по середині розміщена восьмикутна золота зірка на лазуровому фоні – символ Богородиці. У нижній частині щита на зеленому фоні з лівого боку сніп колосся обв'язаний жовтою мотузкою, а з правого боку дерево з плодами. Сніп символізує зайнятість населення – вирощуванням зернових культур, а дерево – розвиток садівництва.

Прапор[ред. | ред. код]

Прямокутне полотнище поділено на дві частини верхня – блакитного кольору, нижня – зеленого. У верхній частині, по середині розміщена восьмикутна золота зірка на лазуровому фоні – символ Богородиці.

Історія[ред. | ред. код]

Раніше село перебувало у власності Мархоцьких, пізніше Стадніцьких. Старожили розповідають, що в 13 рр. ХХ ст. в селі проживав граф Семйонов (ім'я не відомо). Коли розпочалася японська війна, то він разом зі своїм гарнізоном пішов захищати кордони імперії, там і загинув. У цього графа був син, якого звали Антоном. На честь свого сина граф назвав село — Антонівка.

Часи Голодомору на селі[ред. | ред. код]

За даними офіційних джерел (тогочасноих ЗАГСів, які хоч і не завжди реєстрували правдиву кількість померлих, саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла голодною смертю[1]) в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 11 жителів села. На сьогодні встановлено імена лише 2 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Отроківською сільською радою згідно даних місцевого РАГСу (хоча й звіритися з конкретними документальними свідченнями стає майже неможливо, оскільки не всі вони дійшли до наших днів, у силу різних обставин[2] Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.[3]

Кількість померлих і їх особисті дані не є остаточними, оскільки не всі дані збереглися і не все заносилося до книг обліку[4] тому є ймовірність, того, що мартиролог Голодомору в селі буде розширений[5]

Незалежній Україні[ред. | ред. код]

З 1991 року в складі незалежної України.

20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новоушицької селищної громади.[6] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, після увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[7].

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 558 осіб (285 дворів).

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 96,46%
російська 3,38%
білоруська 0,16%

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.
  2. http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).
  3. http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
  4. http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.
  5. http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).
  6. Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»
  7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних