Шебутинці (Кам'янець-Подільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шебутинці
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Новоушицька селищна громада
Основні дані
Засноване 1469
Населення 516 (станом на 01.01.2010)
Площа 1,944 км²
Густота населення 284,98 осіб/км²
Поштовий індекс 32644
Телефонний код +380 3847
Географічні дані
Географічні координати 48°39′56″ пн. ш. 27°12′05″ сх. д. / 48.66556° пн. ш. 27.20139° сх. д. / 48.66556; 27.20139Координати: 48°39′56″ пн. ш. 27°12′05″ сх. д. / 48.66556° пн. ш. 27.20139° сх. д. / 48.66556; 27.20139
Середня висота
над рівнем моря
251 м
Водойми річка Данилівка, притока Дністра
Відстань до
обласного центру
126 км
Відстань до
районного центру
32 км
Найближча залізнична станція Дунаївці
Відстань до
залізничної станції
75 км
Місцева влада
Адреса ради 32643, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Березівка
Карта
Шебутинці. Карта розташування: Україна
Шебутинці
Шебутинці
Шебутинці. Карта розташування: Хмельницька область
Шебутинці
Шебутинці
Мапа
Мапа

Шебу́тинці — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

Щит у золотистій оправі, поділений горизонтально на дві частини: лазуровий фон та зелений. У центрі щита розміщено сніп колосся зв'язаний білою мотузкою — знак хліборобства та достатку. По обидва боки від снопа розташовано два чоботи чорного кольору — символ назви села.

Прапор[ред. | ред. код]

Прямокутне полотнище складається з двох частин. Верхня половина прапора синього кольору, нижня — зеленого кольору. У правій верхні частині зображено сніп колосся, як знак хліборобства, достатку та основного виду зайнятості мешканців.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Село розміщується на правому березі затоки Дністра, при основі гирла річки Данилівки. Поблизу річки знаходяться 5 курганів. На південь простягається село Березівка. Село ділиться на три частини: Толоку, Центр, Килину.

Етимологія[ред. | ред. код]

Торчинська Н. М., Торчинський М. М. вважають, що Шебутинці - патронімічна назва мотивована основною назвою Шебута.

За іншою версією назва села похоить від найменування взуття. В давнину тут жили майстри швейної справи, які шили боти, взуття, звідси словосполучення «шити бути».

Історія[ред. | ред. код]

На сьогодні точно не відомо коли з'явилося село, однак, Шебутинці вперше згадуються у 1469 році. В джерелах різного часу село фігурувало під назвами: Schebunticze (1469), Sebuthincze (1578), Sheboutincze (1630–1650), Szebutyniec (1661), w Szebutyncach (1765), Sobotynce (1784), Щибутинцы (1805), Шебутинцы (поч. ХІХ ст.), Шибатинцы (1856), д. Шебутинцы, Шебушинцы (1893), Шебутинці (1926).

Шебутинці позначені на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана(був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди) виданій у 1648 році у Данцигу

Відомо, що 1566 року селище набуло статусу королівських маєтностей та змінило назву з Субутинчі (Subutyńcze) на нинішню.

У 1795-1797 роках село входило до Ушицького округу Подільського намісництва,а в 1797-1923 роках до  Косиковецької волості Ушицького повітуПодільської губернії.

З 1991 року в складі незалежної України.

20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новоушицької селищної громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, після увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[2].

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 516 осіб (208 дворів).

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Релігія[ред. | ред. код]

Селі знаходиться:

  • Костел Божого Милосердя (РКЦ).

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки[ред. | ред. код]

Наукова література та матеріали[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]