Куражин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Куражин
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Новоушицька селищна громада
Основні дані
Засноване 1664
Перша згадка 1664 (360 років)[1]
Населення 797 (станом на 01.01.2010)
Площа 3,394 км²
Густота населення 270,77 осіб/км²
Поштовий індекс 32663
Телефонний код +380 3847
Географічні дані
Географічні координати 48°39′29″ пн. ш. 27°16′59″ сх. д. / 48.65806° пн. ш. 27.28306° сх. д. / 48.65806; 27.28306Координати: 48°39′29″ пн. ш. 27°16′59″ сх. д. / 48.65806° пн. ш. 27.28306° сх. д. / 48.65806; 27.28306
Середня висота
над рівнем моря
242 м
Водойми Калюс (річка),
Відстань до
обласного центру
120 км
Відстань до
районного центру
22 км
Найближча залізнична станція Дунаївці
Відстань до
залізничної станції
68 км
Місцева влада
Адреса ради 32663, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Куражин, вул. Центральна, 71
Карта
Куражин. Карта розташування: Україна
Куражин
Куражин
Куражин. Карта розташування: Хмельницька область
Куражин
Куражин
Мапа
Мапа

Кура́жин — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва[ред. | ред. код]

Назва походить від того, що перші поселенці побудували у густих лісових хащах курені, або пошури. Звідси й інша назва села — Шура. Інша версія розповідає, що назва походить від слова куражитися, тобто веселитися, розважатися. За селом Шурою (Куражином) панські управителі побудували господарський двір, який назвали фільварком і дали населеному пункту назву Мала Шурка (нині Мала Шурка).

Географія[ред. | ред. код]

Село лежить на лівому березі Дністровського водосховища. На півночі до поселення примикає село Мала Щурка.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

Щит розділено вертикально на дві частини лівий фон зеленого кольору, а правий – блакитного. З лівого боку зображено соняшник та кукурудзу з колоссям пшениці, що обв'язані червоною стрічкою. А з правого боку – жовте сонце з хвилястими та прямими променями та сніп пшениці, який обв'язаний золотистою стрічкою. Це символізує два підприємства, які займаються вирощуванням зернових культур.Синя хвиляста лінія у нижній частині щита символізує річку Дністер, що протікає біля села.

Прапор[ред. | ред. код]

Прямокутне полотнище складається з трьох частин. Верхня ліва половина прапора зеленого кольору, верхня права половина – блакитного кольору, нижня – жовтого кольору. У лівій верхні частині зображено голову соняшника та жовтий сніп колосся, що вказує на основні види діяльності жителів села. Блакитний колір - символізує річку Дністер, що протікає біля села.

Історія[ред. | ред. код]

Національний банк репресованих
Список жертв Голодомору, Хмельницька область

Перші письмові згадки про село Куражин з'явилися у 1670 році.

Жителі зазнали сталінських репресій, потерпали від голодомору 1932–33 років.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 1991 року в складі незалежної України.

До 2015 року сільській раді підпорядковані були села Мала Щурка та Глибівка. З 20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новоушицької селищної громади.[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, після увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[3].

Пам'ятки історико-культурного та природоохоронного фонду місцевого значення[ред. | ред. код]

  • Два великих кургани на північний схід від села; у лісі на схід від села — земляний вал, який обмежує площу в 4,5 га, де знаходили кістки та черепи людей. У Хребтіївському лісі на захід від села був земляний льох довжиною до 32 м.
  • Калюський заповідник (1832 га)
  • Церква Покрови. Нинішній вигляд має з 1870-х рр. Збудована була у 1754 р. — дерев'яна одноверха, дах гонтовий, з окремою дзвіницею. Іконостас 4-ярусний. Пізінше перебудована.
  • Садибний будинок Барановських (мур.), нині житло, 1860 р.
  • Парк, 1860 р.

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 797 осіб (з 517 дворів).

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]