Перейти до вмісту

Іто Тойоо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тойоо Іто
яп. 伊東 豊雄
Народження1 червня 1941(1941-06-01)[2][3][…] (83 роки)
КраїнаЯпонія Японія
НавчанняТокійський університет
Діяльністьархітектор
Праця в містахТокіо, Лондон, Барселона і Яцушіро
Найважливіші спорудиМедіатека (Сендай), Вежа вітрів (Йокогама)
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
ЗакладTama Art Universityd
УчніКадзуйо Седзіма
НагородиPraemium Imperiale (2010)
Прітцкерівська премія[1] (2013)
Брати, сестриNobuko Gotōd[5]
Сайтtoyo-ito.co.jp
CMNS: Іто Тойоо у Вікісховищі

Тойоо Іто (яп. 伊東豊雄; 1 червня 1941, Кейдзьо, (Сеул), тоді Японія) — японський архітектор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1941 року в анексованій Японією Кореї в японській родині. Невдовзі з матір'ю та двома сестрами він переїхав до Японії. Архітектуру Тойоо Іта в Токійському університеті, який закінчив 1965 року. В 1965—1969 роках працював в архітектурному бюро «Kiyonori Kikutake Architect and Associate». 1971 року відкрив у Токіо власне бюро під назвою «Urban Robot», перейменоване 1979 року в «Toyo Ito & Associates Architects».

Спочатку Тойоо Іто займався переважно розробкою проєктів будинків за приватними замовленнями. Незабаром Тойоо Іта набув популярності, особливо яскравими були його архітектурні проєкти, зреалізовані в Йокогамі: Вежа вітрів та Яйце вітрів (1991). Ці роботи стали знаковими для сучасної міської архітектури, вказуючи можливий розвиток технологій архітектури майбутнього. Тойоо Іто був учителем для деяких представників молодшого покоління японських архітекторів (наприклад, для Кадзуйо Седзіма).

Тойоо Іто є почесним або гостьовим професором університетів Токе Єсі Дайгаку, Університету Північного Лондона, Колумбійського університету, токійського університету мистецтв Тама.

Окрім архітектури Тойоо Іто займається дизайном, зокрема дизайном меблів.

Виставки

[ред. | ред. код]

1991 року на виставці в лондонському музеї Вікторії та Альберта Тойоо Іто представив за допомогою 130 відеопроєктів авторську концепцію міського світу Токіо Vision of Japan[6]. 2000 року на виставці під назвою Vision and reality (Фантазія та реальність) в музеї образотворчих мистецтв Луїзіани було представлено схожий проєкт Тойоо Іто[7]. У 1999—2000 роки серія його виставок під назвою Blurring Architecture (Розмита архітектура) пройшла в таких містах, як Аахен, Токіо, Антверпен, Окленд, Веллінгтон[8]. 2001 року Тойоо Іто організував виставку аврхітектурних візій в Палладіанській базиліці (Віченца).

2006 року Тойоо Іто представив виставку Берлін/Токіо — Токіо/Берлін 2006, яка була розгорнута в берлінській Новій національній галереї[9]. 2006 року велику ретроспективу проєктів Тойоо Іто було організовано В токійській мистецькій галереї «Опера Сіті» під назвою «Toyo Ito: The New „Real“ in Architecture» (Тойоо Іто: Нова «реальність» в архітектурі)[10] 2008 року ще одна велика ретроспективна виставка пройшла в Тайбеї, де архітектор є автором трьох великих, вже реалізованих проєктів.


Філософські впливи

[ред. | ред. код]

Проєкти Тойоо Іто позначені впливом японського філософа Мунесуке Міта та концепцією номадизму Жиля Дельоза.

Тойоо Іто своїми проєктами малих будинків визначав архітектуру, як «одяг» для міських ідивідів, що мешкають у великих метрополіях.

Найновіші проєкти мають чимало елементів архітектури постмодерну.

Премії

[ред. | ред. код]

Тойоо Іто відзначений багатьма престижними архітектурними нагородами, зокрема йому було присуджено золоту медаль Гран-Прі IAA 'interach ' 97' у Софії, він став лауреатом премії пам'яті Арнольда Вільяма Бруннера американської Академії мистецтв (1998), золотої премії Японської академії дизайну (2001), золотої медалі Королівського інституту британських архітекторів (2005), Прітцкерівської премії (2013)[1].

Вибрані проєкти

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Медіатека, Сендай (2001)
    Медіатека, Сендай (2001)
  • Павільйон галереї Серпентайн, Лондон (2002)
    Павільйон галереї Серпентайн, Лондон (2002)
  • Мікімото. Гандзя, Токіо (2005)
    Мікімото. Гандзя, Токіо (2005)
  • Віво-сіті, Сінгапур (2006)
    Віво-сіті, Сінгапур (2006)
  • Вежа вітрів, Йокогама (1986)
    Вежа вітрів, Йокогама (1986)
  • Готель Порта-Фіра та Вежа Реалія БСН, Л'Успіталет-да-Любрагат, Барселона (2009)
    Готель Порта-Фіра та Вежа Реалія БСН, Л'Успіталет-да-Любрагат, Барселона (2009)
  • Яйце вітрів
    Яйце вітрів
  • Бібліотека університету мистецтв Тама, Токіо
    Бібліотека університету мистецтв Тама, Токіо
  • Зал лірики, Нагаока
    Зал лірики, Нагаока
  • Національний (стадіон, Гаосюн), Тайвань (2008).
    Національний (стадіон, Гаосюн), Тайвань (2008).
  • Вежа Іто, Амстердам (2005).
    Вежа Іто, Амстердам (2005).
  • Театр Дза-Коендзі, Токіо (2009).
    Театр Дза-Коендзі, Токіо (2009).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Francescani, Chris (17 березня 2013). Japanese architect Toyo Ito awarded 2013 Pritzker prize. Reuters. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 17 березня 2013. [Архівовано 2013-09-27 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Hollar S. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Structurae — Ratingen: 1998.
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  5. ↑ 伊東豊雄　私の履歴書（11）中野本町の家 — 日本経済新聞社, 2023.
  6. ↑ Richards, Brent. New Glass Architecture. с. 150. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 18 березня 2013.
  7. ↑ Architectural Wonder. Shanghai Daily. 2 січня 2005. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 березня 2013.
  8. ↑ Toyo Ito. Blurring architecture 1971–2005. Charta. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 18 березня 2013.
  9. ↑ Berlin-Tokyo/Tokyo-Berlin. The Art of Two Cities. Neue Nationalgalerie. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 18 березня 2013.
  10. ↑ Toyo Ito: The New "Real" in Architecture. Opera City. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 18 березня 2013. [Архівовано 2013-10-23 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іто_Тойоо&oldid=44055941