Координати: 50°25′4.3000000999893″ пн. ш. 30°32′34.100000100004″ сх. д. / 50.41786° пн. ш. 30.54281° сх. д. / 50.41786; 30.54281

Будинок меблів (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок меблів
50°25′4.3000000999893″ пн. ш. 30°32′34.100000100004″ сх. д. / 50.41786° пн. ш. 30.54281° сх. д. / 50.41786; 30.54281
Типбудівля і крамниця
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Архітектурний стильрадянський архітектурний модернізм
АрхітекторЧмутіна Наталія Борисівна і Стукалов Олег Костянтинович
Будівництво1971 — 1984
Адресабульвар Миколи Міхновського, 23
Мапа

Будинок меблів — універсальний меблевий магазин-виставка з увігнутим дахом, зведений у стилі неомодернізму. Розташований у Києві на бульварі Міхновського, 23.

Будинок меблів для свого часу був знаковою спорудою[1].

Історія будівництва і використання будівлі

[ред. | ред. код]
Будинок меблів (ліворуч) на бульварі

Будинок меблів спроектував 1971 року авторський колектив КиївЗНДІЕПу у складі Наталії Чмутіної (керівник), Олега Стукалов, Юрія Чеканюка, конструкторів Леоніда Дмитрієва, Вадима Авдєєва, Юрія Реброва[2][3].

Будинок планувався як торговельний центр і виставковий павільйон. Великі скляні вітрини дозволяли оглядати меблі цілодобово. Передбачалось також проведення консультацій щодо декорування осель[4][5].

Архітектура

[ред. | ред. код]

Основну частину будинку займала центральна зала. На першому поверсі розмістили зону торгівлі з касами, бюро обслуговування, кінозалом на 50 місць, адміністративними приміщеннями. Приміщення на другому поверсі обладнали модулями-макетами квартир із зразками меблевих композицій. На поверх вели пандуси і сходи.

З тильної сторони розміщувався одноповерховий корпус зі складом і технічними приміщеннями. На його даху був літній кафетерій на 35 місць[6][3].

Вгнутий дах

[ред. | ред. код]

Завдяки сучасним будматеріалам і технологіям стало можливим створювати будівлі з величезним внутрішнім простором у найвигадливіших формах. З-поміж таких споруд у Києві виділяється будинок меблів, який, поряд із Палацом урочистих подій, Житнім і Володимирським ринками, має увігнутий дах[3].

Конструктори Юрій Ребров, Леонід Дмитрієв і Вадим Гордєєв розробили для будинку спеціальну конструкцію. Розробники запропонували на провислі ванти, закріплені на опорах, класти покриття з металевих мембран. На них укладаються плити ізоляції й утеплення, а також оцинковані листи. За допомогою нової технології вдалось накрити простір магазина, площею в 16 270 квадратних метрів[5]. Покриття у плані становило 63,3×63,3 м, стріла провисання — 8,5 м[6].

Використання вантів для покриття споруд набула поширення у 1960-х — 1970-х років. У Києві за такою технологією збудували будівлю автопарку № 7.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Універсальний меблевий магазин-виставка, 2012, с. 176.
  2. ↑ Універсальний меблевий магазин-виставка, 2012, с. 171.
  3. ↑ а б в Будинок меблів. Історія, 2020.
  4. ↑ Універсальний меблевий магазин-виставка, 2012, с. 172.
  5. ↑ а б Будинок меблів. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  6. ↑ а б Універсальний меблевий магазин-виставка, 2012, с. 173.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мазніченко О. Універсальний меблевий магазин-виставка // Наталія Борисівна Чмутіна: Життєвий та творчий шлях архітектора. — Ін-т проблем сучасного мистецтва НАМ України; Нац. акад. образотворчого мистецтва і архітектури. — К. : Адеф-Україна, 2012. — С. 171—176. — ISBN 978-966-187-185-3.
  • Общественные здания // Строительство и архитектура. — 1967. — № 4. — С. 19—37.
  • Штолько В. Г. Архитектура сооружений с висячими покрытиями. — К.: Будівельник, 1979. — 152 с.
  • Будинок меблів. Історія // Kyivpastfuture. — 2020. Архівовано з джерела 24 жовтня 2020. Процитовано.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будинок_меблів_(Київ)&oldid=41484428