Перейти до вмісту

Білопілля (Хмільницький район)

Координати: 49°50′30″ пн. ш. 28°51′57″ сх. д. / 49.84167° пн. ш. 28.86583° сх. д. / 49.84167; 28.86583
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Білопілля (Козятинський район))
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Білопілля.
село Білопілля
Стела селища
Стела селища
Стела селища
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Хмільницький район
Тер. громада Глуховецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA05120010030015301
Облікова картка Білопілля 
Основні дані
Засноване 1650
Населення 702
Площа 3,158 км²
Густота населення 222,29 осіб/км²
Поштовий індекс 22120
Телефонний код +380 4342
Катойконіми білопільчани, білопільчанин, білопільчанка[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°50′30″ пн. ш. 28°51′57″ сх. д. / 49.84167° пн. ш. 28.86583° сх. д. / 49.84167; 28.86583
Середня висота
над рівнем моря 		250 м
Водойми р. Гуйва
Найближча залізнична станція Білосілля
Місцева влада
Адреса ради 22120, с. Білопілля, вул. Шкільна, 3а
Карта
Білопілля. Карта розташування: Україна
Білопілля
Білопілля
Білопілля. Карта розташування: Вінницька область
Білопілля
Білопілля
Мапа
Мапа

CMNS: Білопілля у Вікісховищі

Білопі́лля (МФА: [bʲiɫoˈpʲiʎːɐ] ( прослухати)) — село в Україні, у Глуховецькій громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення становить 702 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1626 році в Білопіллі вже існував дерев'яний костел св.Антонія, який був збудований власником села Антоном Тишкевичем. Костел знаходився на височині, на місті старого городища з замком.

Білопілля нанесено на карту Гійома де Боплана 1648 року.[2]

З 1740 року належало графу Завиші, з 1781 - Вікентію Тишкевичу, писарю Литовському. При ньому в містечку проходило 10 ярмарок на рік.[3]

У 1814 році власник села Вікентій Тишкевич будує новий мурований костел на честь св.Антонія з Падуї. В храмі знаходилась чудотворна ікона святого. В крипті - поховання членів роду. До костелу вів арочний кам'яний міст.

Костел на честь св.Антонія з Падуї Білопілля
Костел на честь св.Антонія з Падуї, автор Наполеон Орда, 1875

У ХІХ ст. село Махнівського повіту, з 1846 р. Бердичівського повіту Київської губернії.

Православна парафіяльна церква св. Петра і Павла, існувала щонайменше з 1797 року, це випливає з дати збережених метричних книг. До парафії відносилися також жителі присілка Татарське Селище. У 1845 році церква була розбудована.

До костелу св.Антонія належали вірні РКЦ з сел Бровки, Велики Гадомці, Гадомчики (Малі Гадомці), Закутинці, Іванківці, Камені, Кашперівка, Козятин, Лебединці, Мала Чернявка, Непединці, Панасівка, Радзивилівка, Садки, Сингаївка, Татарське Селище, Терешпіль, Халаїмгородок, Чорнорудка. Метричні книги знаходяться у ЦДІАК[4], ДАЖО[5]

В середині ХІХ ст. село належало Карлу Гавриловичу Тишкевичу.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Білопільської волості Бердичівського повіту Київської губернії, мешкало 932 особи, налічувалось 141 дворове господарство, існували католицький костел, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, поштова станція, 4 постоялих двори, постоялий будинок, 20 лавок, водяний і вітряний млин, відбувалось 7 ярмарків на рік[6]. За версту — пивоварний завод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2619 осіб (1271 чоловічої статі та 1348 — жіночої), з яких 1423 — православної віри, 1141 — юдейської[7].

В 1957 році комуністична влада знищила костел св. Антонія, ніби-то задля будівництва дороги. Після руйнування виявилося, що матеріал для цього непридатний. Разом з костелом були знищенні й поховання. Нині при в'їзді в село зі сторони Бердичіва можна побачити пагорб, на якому колись стояв храм.

Пам'ятні місця

[ред. | ред. код]
Вітряк у Музеї Хліба, Білопілля
Вітряк у Музеї Хліба, Білопілля

Унікальний «Музей Хліба» під відкритим небом у Білопіллі є візитівкою району. Комунальний заклад на вул. Бердичівській[8] — це жива історія українського хліборобського роду.

Вітряк у Музеї Хліба, Білопілля
Вітряк у Музеї Хліба, Білопілля

В експозиції також представлені: блокадний хліб Ленінграду; хліб 1932-33 років; хліб, що випечений для космонавтів, який має незвичний вигляд – у целофановому пакеті десять буханців по 4-5 грамів кожен. Такий хліб зберігається свіжим протягом шести місяців. Тут на власні очі можна побачити, як зовні і зсередини виглядала сільська хатина та клуня, душею відчути, як народжувався хліб, дізнатися про життя та побут селян, зокрема ремісництво. На подвір’ї розмістили сільськогосподарський реманент давнини. В експозиції клуні широко представлені знаряддя праці. Почесне місце в садибі займає криниця, до неї в селі сходились всі стежки, тут можна було почути усі чутки та новини. Без хвіртки та огорожі, що за давніми народними повір’ями огорожа оберігає від нечистої сили, не можна уявити селянського обійстя – про них складено багато пісень. Тисячі людей різного віку їдуть і йдуть до створеного в селі Білопілля музею, щоб в котрий раз доторкнутись до історичного минулого Подільській землі.[9]

Транспорт

[ред. | ред. код]

Зупинка називається «Білосілля». Електропоїзди курсують за напрямком Козятин-Фастів-Київ зворотно. Від станції до села приблизно 6 км ґрунтовою дорогою.

Відомі особистості

[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
  2. ↑ Белополье: городище и замок. Замки и Крепости Украины - Форум (укр.). Процитовано 1 травня 2023.
  3. ↑ Що Наполеон робив у Білопіллі? З історії Козятинщини - kazatin.com. kazatin.com (укр.). Процитовано 1 травня 2023.
  4. ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів. cdiak.archives.gov.ua. Процитовано 1 травня 2023.
  5. ↑ Bovsunivsʹka, Oksana Hryhorivna (2010). Kataloh metryčnych knyh : u 2-ch tomach. 1, Rymo-katolycyzm, hreko-katolycyzm, ljuteranstvo, iudaïzm. Т. 1. Žytomyr: Vydavnyctvo "Volynʹ". ISBN 978-966-690-107-4. OCLC 859424843.
  6. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  7. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-90. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  8. ↑ КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МУЗЕЙ ХЛІБА С.БІЛОПІЛЛЯ" - #40985369 - Основна інформація - Clarity Project. clarity-project.info. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
  9. ↑ Народний музей Хліба у селі Білопілля на Вінниччині — жива історія хліборобського краю. berdpo.info (ua) . Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021. [Архівовано 2021-04-12 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Останнє серце з роду Лодзя. Євстахій Івановський. 1813-1903 | WorldCat.org. www.worldcat.org (англ.). Процитовано 1 травня 2023.

Література

[ред. | ред. код]
  • Білопі́лля // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.328

Посилання

[ред. | ред. код]
Вінницька область Це незавершена стаття з географії Вінницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білопілля_(Хмільницький_район)&oldid=44105151