Ввічливість
Ввічливість (також чемність[1], ґречність[2]) — дотримування правил етикету, уважності та люб'язності до оточуючих людей.[3] Під ввічливістю зазвичай розуміють вміння шанобливо і тактовно спілкуватися з людьми, готовність знайти компроміс і вислухати протилежні точки зору. Ввічливість вважається вираженням хороших манер і знання етикету. Оскільки ввічливість — культурний феномен, те, що вважається ввічливим в одній культурі, може вважатися грубим чи дивним в іншій. Зазвичай ввічливість дозволяє людям відчувати себе комфортно в товаристві один одного і уникати напруженості у відносинах. Однак відмінності в нормах поведінки людей різних культур і субкультур можуть також призводити до того, що в результаті частина присутніх може відчувати себе ніяково, соромитися грубості своїх манер або навіть сприймати, що відбувається як агресію.
Лінгвісти Браун і Левінсон виділяють два види ввічливості:
- негативна ввічливість — підкреслення права співрозмовника на вибір в тій чи іншій ситуації, застосовуючи, наприклад, фрази типу «якщо не заперечуєте» або «якщо Вам не важко»;
- позитивна ввічливість — вираз поваги до потреби людей в тому, щоб їх цінували і розуміли.
Крім того, є дослідження гендерної залежності форм ввічливості.
Деякі дослідження[4][5] показують, що жінки вживають ввічливі форми частіше чоловіків, але причина не є відомою. Сучасні дослідження показали, що гендерні відмінності у використанні ввічливості є комплекс, так як є чіткий зв'язок між нормами ввічливості і стереотипного спілкуванням білих жінок середнього класу Великої Британії та США. Тому не дивно, що жінки, як правило пов'язані з ввічливістю і нормами лінгвістичною поведінкою більше.
Японські вчені стверджують, що в східній культурі, на відміну від західної, ввічливість не є довільним актом, а відображає соціальну ієрархію. У японській мові існує два рівні ввічливого спілкування, один для близьких, сім'ї та друзів, інший для всіх інших. Крім того, існують різні мовні засоби для ввічливого поводження в залежності від статі, віку, соціального статусу, ступеня близькості та інших культурних факторів.
- Вживання виразів що пом'якшують сенс, що дозволяють зблизити позиції співрозмовників в разі негативної реакції у відповідь, наприклад, «є невелика проблема», «ми трохи посперечалися», «я в цьому погано розбираюся» тощо.
- Використання евфемізмів і конотації.
- Перевагу питальних виразів тверджень, наприклад: «Ви були в магазині, чи не так?» ;
- використання заперечень замість прямих запитань: «Ви ще не зайшли до магазину?» ;
- вживання ефективної лексики, що виражає занепокоєння за співрозмовника: «Ви не були там занадто довго?»;
- пом'якшення вимог питальній формою: «Ви не могли б подати мені це?»;
- пом'якшення вимог запрошенням співрозмовнику прокоментувати їх: «Вам адже неважко це зробити, чи не так?»
Окрім вище сказаного, виявлення ввічливості, поваги, пошани, соціально статусу співрозмовця і слухача є специфічні. Є два типи виявлення ввічливості у мові: лексикон (наприклад використання певних слів у формальній розмові і використання лексики на кожний день, в неформальній) морфологічний (наприклад використання спеціальних дієслівних форм у ввічливій розмові)ТВ відмінність є типовим прикладом в західних мовах.
- ↑ ЧЕМНІСТЬ – Академічний тлумачний словник української мови. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 19 березня 2016.
- ↑ ҐРЕЧНІСТЬ – Академічний тлумачний словник української мови. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 19 березня 2016.
- ↑ ВВІЧЛИВИЙ – Академічний тлумачний словник української мови. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 19 березня 2016.
- ↑ Lakoff, R. (1975) Language and Woman's Place. New York: Harper & Row.
- ↑ Beeching, K. (2002) Gender, Politeness and Pragmatic Particles in French. Amsterdam: John Benjamins Publishing Company.
- Ввічливість міжнародна [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Ввічливість [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 130-131. — 1000 екз.
- Делікатність [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 315. — 1000 екз.
- Чемність // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2046. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття з етики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
