Перейти до вмісту

Велика Житомирська, 6

Координати: 50°27′21″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.455722222222° пн. ш. 30.518344444444° сх. д. / 50.455722222222; 30.518344444444
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Велика Житомирська, 6
Флігель з муралом
Флігель з муралом
Флігель з муралом
50°27′21″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.455722222222° пн. ш. 30.518344444444° сх. д. / 50.455722222222; 30.518344444444
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Типприбутковий будинок
Стильархітектура модерну

Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Садиба Березовського — комплекс із колишнього прибуткового житлового будинку (№ 6) і флігеля (№ 6-А), розташованих у Києві, на Великій Житомирській вулиці. Флігель розписаний муралом.

Рішенням Київського міськвиконкому № 1102 від 4 серпня 1980 року головний будинок № 6 поставлений на облік пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 307/1-Кв). Пам'яткоохоронний статус також надали флігелю на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 42 від 17 січня 2000 року[1]. За визначенням дослідників, чолова будівля (№ 6) — виразна домінанта у забудові кварталу[2].

Історія ділянки

[ред. | ред. код]
Флігель

У середині ХІХ сторіччя садиба належала Феліксу Березовському. Близько 1882 року перейшла у спадок його дочці Ганні Лаппо, а згодом — нащадкам[3][4]. До складу садиби входили ділянки № 4, 6/11, 6-А. 1911 року власником окремої ділянки стало 7-ме товариство квартировласників, яке спорудило головну кам'яницю (№ 6) і флігель (№ 6-А)[2].

У 1919—1920 роках у правому крилі головної кам'яниці на третьому поверсі мешкав композитор, диригент і громадський діяч Кирило Стеценко. У пам'ять про нього 13 жовтня 1965 року на фасаді встановили меморіальну дошку за проєктом архітекторки Валентини Шевченко. На момент встановлення на дошці зробили помилку — замість 1882 року датою народження композитора вказали 1862. Згодом неточність виправили.

На початку XX століття у флігелі, у квартирі № 23, мешкала Зінаїда Тулуб, українська письменниця, авторка історичного роману «Людолови». У радянські часи була репресована. Десть років провела в ув'язненні і ще вісім — на засланні на півночі Казахстану.

Близько 1922 року садибу націоналізувала радянська влада.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Обидві кам'яниці оформлено у стилі модерну.

Головна кам'яниця (№ 6) — шестиповерхова, цегляна, прямокутна у плані споруда. Має секційне планування, льох, плоскі перекриття. Парадний вхід з боку вулиці підкреслений балконом на стовпах. Фасадна композиція симетрично-осьова.

Флігель (№ 6-А) розташований у подвір'ї. Це — шестиповерхова, цегляна, Т-подібна у плані будівля. На кожному поверсі — по дві чотирикімнатні квартири. Декорування ідентичне фасадному будинку[2].

Мурал

[ред. | ред. код]
Мурал
Докладніше: Мурали Києва

2015 року організатори артпроєкту «City Art» запросили до Києва іспанського художника й ілюстратора, відомого під псевдонімом Ариз (Aryz)[5].

Ариз народився в Пало-Альто, що в Каліфорнії, а виріс у Барселоні. З підліткового віку захопився графіті. Вуличний художник відомий своїми масштабними муралами. На них зображені люди або тварини як у приглушених, так і яскравих тонах. Ариз створює фантастичні картини, схожі на атмосферу наукової фантастики. Водночас художник не тлумачить свої твори й не зосереджується на посиланні глядачам конкретних меседжів[6].

15 листопада 2015 року Ариз завершив мурал на стіні флігеля.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Наказ Міністерства культури і туризму України (від 3 лютого 2010). «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 серпня 2021.
  2. а б в Садиба 1910-х років, 1999, с. 230.
  3. Київ і його околиці, 1882, с. 56.
  4. Весь Київ, 1905, с. 18.
  5. Мурал на вулиці Велика Житомирська, 6А (Київ). ZeFt. Пам’ятки України. 07.09.2017. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 12.12.2020.
  6. Aryz. Biography. Street Art Bio. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 12.12.2020.

Джерела

[ред. | ред. код]