Вулиця Генерала Олександра Грекова (Львів)
| Вулиця Генерала Олександра Грекова Львів | |
|---|---|
| Місцевість | Клепарів |
| Район | Шевченківський |
| Назва на честь | Олександра Грекова |
| Колишні назви | |
| Арцишевського, Стеценкоґассе, Транспортна | |
| польського періоду (польською) | Krzysztofa Arciszewskiego |
| радянського періоду (українською) | Транспортна |
| радянського періоду (російською) | Транспортная |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 160 м |
| Координати початку | 49°51′0.3″ пн. ш. 24°1′7.8″ сх. д. / 49.85008° пн. ш. 24.01883° сх. д. |
| Координати кінця | 49°51′5.4″ пн. ш. 24°1′7.6″ сх. д. / 49.85150° пн. ш. 24.01878° сх. д. |
| поштові індекси | 79007[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—6, 8[2] |
| Медичні заклади | стоматологічна клініка «Kaznokh Clinic» |
| Поштові відділення | ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1] |
| Забудова | класицизм, історизм 1890-х, конструктивізм 1930-х[3] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r3479105 |
| Мапа | |
 | |
Вулиця Генерала Олександра Грекова — вулиця у Шевченківському районі міста Львова, у місцевості Клепарів. Сполучає вулиці Ветеранів та Батуринську[4][5].
Вулиця прокладена у 1890-х роках, під час будівництва комплексу казарм Галицького піхотного полку. Авторами проєкту стали архітектори Альфред Каменобродський та Наполеон Лущкевич[6].
Першу офіційну назву — Арцишевського (пол. Arciszewskiego) — вулиця отримала у 1895 році, на честь польського військового діяча Кшиштофа Арцішевського[7]. У часи німецької окупації Львова, з 1943 року по липень 1944 року мала назву Стеценкогассе (нім. Stezenkogasse), на честь українського композитора Кирила Стеценка[3]. Після другої світової війни, вже за радянських часів у 1946 році вулицю перейменували на Транспортну[8][3]. Сучасну назву вулиця має з 1991 року, на пошану командувача Української галицької армії, генерала Олександра Грекова[9][7][10][11].
У житловій забудові вулиці Генерала Олександра Грекова переважають стилі класицизм, історизм 1890-х та конструктивізм 1930-х років[3].
№ 1 — одноповерхова будівля колишнього кінного манежу, зведена у 1889—1891 роках за проєктом архітектором Юліуша Гохберґера у стилі історизму з елементами італійського ренесансу[6] для потреб 95-го полку піхоти та 11-го трайн-дивізіону (транспортного або ж обозного підрозділу 11-го армійського корпусу) у складі сухопутних військ Збройних сил Австро-Угорщини. У квітні 1915 року, під час візиту до Львова російського імператора Миколи II, будівлю манежу переобладнали під православну церкву для здійснення урочистого молебню, який відбувся 22 квітня[12]. У 1950-х роках колишній кінний манеж переобладнали на палац спорту спортивного клубу ПрикВО (СКА)[12][13]. У 1960 році площу палацу спорту розширили шляхом добудови нового двоповерхового корпусу до західного фасаду головної будівлі, в якому розташували два зали: великий, призначений переважно для гри в гандбол і мініфутбол; малий, яким послуговуються важкоатлети. Починаючи від 1962 року, споруда була домашньою змагальною ареною гандбольної команди СКА, яка виступала у вищій лізі Чемпіонату СРСР. Нині — універсальний спортивний зал навчально-спортивної бази літніх видів спорту[14].
№ 2, 4, 6 — прибуткові будинки, зведені у 1890-х роках[12]. На першому поверсі будинку № 2 міститься приватна стоматологічна клініка «Kaznokh Clinic».
№ 3, 5 — двоповерхові будинки, зведені у 1890-х роках за проєктом архітектором Альфреда Каменобродського і складали частину комплексу казарм[12]. Фасади будинків прикрашені барельєфами із гербами Львова австрійського періоду. У будинку № 3 за часів СРСР містився універсам управління торгівлі Прикарпатського військового округу[3].
№ 8 — великий чотириповерховий комплекс так званих «Міських будинків», зведений у 1929 році архітектором Збігневом Жепецьким у стилі конструктивізму між нинішніми вулицями Генерала Олександра Грекова, Єрошенка та Джерельною. В комплексі передбачено три внутрішніх подвір'я та дві вхідних брами[12]. Помешкання тут невеликі — однокімнатні, з кухнями і туалетами. Головною метою імовірно було надати квартири якнайбільшій кількості мешканців. Архітектор розробив два варіанти фасадів, але через відсутність достатніх коштів влада обрала надзвичайно пуристичне рішення. Єдиною окрасою будинку є центральний вхід від вулиці Джерельної: аркова брама, розміщена у двоповерховому об'ємі, веде до наскрізного проїзду[15]. За радянських часів тут також містилася лазня № 7[3]. До 1986 року в будинку мешкав український (львівський) живописець, графік Омелян Ліщинський[16]. Комплекс будинків внесений 18 січня 2021 року до Державного реєстру нерухомих пам'яток місцевого значення під охоронним № 4301-Лв.
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ а б в г д е 1243 вулиці Львова, 2009, с. 422.
- ↑ Вулиця Генерала Олександра Грекова. maps.google.com. Карти Google. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ Вулиця Генерала Олександра Грекова. maps.visicom.ua. Візіком карти. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ а б Довкола Високого Замку, 2010, с. 129.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 421.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 18.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 17.
- ↑ Вулиці Львова, 2017, с. 409.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 31.
- ↑ а б в г д Довкола Високого Замку, 2010, с. 130.
- ↑ Вулиці Львова, 2017, с. 408.
- ↑ Богдан Михалюньо. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Генерала Грекова, 1 — універсальний спортивний зал навчально-спортивної бази літніх видів спорту. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ Ольга Коваль (20 травня 2021). У Львові ознакують 30 будинків, збудованих у міжвоєнний період. Огляд будівель. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 6 січня 2024. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ Українські радянські художники, 1972, с. 269.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 31. — 200 прим. — ISBN 966-7292-78-9.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Грекова вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 408, 409. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів : Апріорі, 2010. — 288 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 100 прим. — ISBN 978-966-2154-32-0.
- Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 282. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Українські радянські художники: довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Вул. Генерала Грекова (Львів) |
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Генерала Олександра Грекова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 4 лютого 2024.
|
Це незавершена стаття про Львів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |