Вулиця Шолом-Алейхема (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Шолом-Алейхема
Львів
Початок вул. Шолом-Алейхема
Початок вул. Шолом-Алейхема
Початок вул. Шолом-Алейхема
МісцевістьКлепарів
РайонШевченківський
Назва на честьписьменника Шолом-Алейхема
Колишні назви
Бернштайна, Любартґассе, Фурманова
польського періоду (польською)Bernsteina
радянського періоду (українською)Фурманова
Загальні відомості
Протяжність225 м.
Координати початку49°50′35.12″ пн. ш. 24°1′14.96″ сх. д. / 49.84309° пн. ш. 24.02082° сх. д. / 49.84309; 24.02082
Координати кінця49°50′41.79″ пн. ш. 24°1′12.72″ сх. д. / 49.84494° пн. ш. 24.02020° сх. д. / 49.84494; 24.02020
поштові індекси79007[1]
Транспорт
Руходносторонній
Покриттябруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 1, 3—18, 20[2]
Архітектурні пам'ятки№ 12[3]
Медичні закладистоматологіна клініка «Дентіко»
Заклади культуриЛьвівський центр юдаїки та єврейської освіти, Міжнародний центр «Голокост» імені доктора А. Шварца, Львівська обласна благодійна організація Бней Бріт «Леополіс» імені Е. Домберґа
Поштові відділенняВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудовакласицизм, Віденська сецесія
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2703758
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Шолом-Алейхема у Вікісховищі

Ву́лиця Шоло́м-Але́йхема — одна із вулиць Львова, розташована в історичній місцевості Клепарів, у Шевченківському районі. Починається від вулиці Городоцької та прямує до п'ятипроміневого перехрестя з вулицями Раппопорта, Базарною, Джерельною та Шпитальною. Прилучається вулиця Академіка Кучера.

Історія

[ред. | ред. код]

Виникла наприкінці XIX століття. Від 1895 року називалася вулиця Бернштайна, на часі німецької окупації — Любартґассе, на честь литовсько-руського князя Любарта Гедиміновича, у 19451991 роках — вулиця Фурманова, на честь російського радянського письменника Дмитра Фурманова. Сучасну назву отримала у 1991 році, на честь єврейського письменника Шолом-Алейхема[4].

Забудова

[ред. | ред. код]

В забудова вулиці переважають архітектурні стилі класицизм та віденська сецесія.

№ 9 — будинок споруджений за проєктом Йозефа Енґеля у 1854 році, перебудований 1898 року[5].

№ 11 — будинок з театральним залом, зведено у 18951896 за проєктом Маврикія Зильберштайна на замовлення товариства єврейських ремісників «Яд Харузим», яке функціювало тут до початку другої світової війни, а на першому поверсі була влаштована синагога. У 1913 році інтер'єр реконструйовано фірмою Міхала Уляма[6]. Від 1950-х — будинок і палац культури промкооперації[7], від 1960-х — Палац культури виробничого об'єднання «Електрон», відомий у народі, як «Сарай». Наразі будинок є приватною власністю, в якому здійснює свою господарську діяльність ТзОВ «Ерікполь».

№ 12 — будинок зведено за проєктом Антонія-Рудольфа Фляйшля у 18991900 роках[6]. У будинку за польських часів містилося Правління єврейської громади Львова та товариство друзів Єврейського музею, у 1940-х роках тут була Львівська зуболікарська школа[8], у 1950-х роках — львівське медичне училище № 2, у 19701980 роках — кафедри медінституту, від часів української незалежності тут працює Львівський центр юдаїки та єврейської освіти, Міжнародний центр «Голокост» імені доктора А. Шварца та Львівська обласна благодійна організація Бней Бріт «Леополіс» імені Е. Домберґа. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1051-м[3].

№ 13 (11-а) — житловий будинок, у котрому за Польщі був ресторан Хая Бомбаха, наприкінці 2000-х років містилася страхова компанія «Форум», фірмовий магазин фабрики з виготовлення дерев'яних вікон та дверей «Холтекс» та громадська приймальня Шевченківського районного відділу міліції.

№ 14 — житловий будинок, де від часів СРСР перший поверх займає центральна міська бібліотека № 21. За часів Польщі тут діяло єврейське товариство «Тікват Ціон» («Надія Сіону») з однойменною синагогою. Нині одне з приміщень займає офіс львівського меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору». 2019 року, під час проведення ремонтних робіт в приміщенні офісу музею (у міжвоєнний час тут містилася синагога «Надія Сіону»), на стінах виявлені давні розписи. Тепер керівництво музею шукає фінансування для проведення реставрації цих розписів[9].

№ 16 — житловий будинок, де за Польщі був магазин електротехнічних товарів «Електро-Радіо» Редліха.

№ 17 — житловий будинок, де до 1939 року була друкарня «Праця» й перукарня Кобера, у 1940-х роках тут була артіль імені Щорса львівської облліспромспілки[10], у 1950-х роках — чайна та майстерня з ремонту взуття, у 1960-1980 роках — їдальня № 58. Наприкінці 2000-х років — крамниця «Сумки», більярдна та салон мобільного зв'язку.

№ 18 — тут за польських часів був магазин взуття «Леонія» Екштайна, наприкінці 2000-х років — бар «Беатріс» та приватна нотаріальна контора.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 8 лютого 2024.
  3. а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 6 березня 2021.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 70.
  5. Енґель Йозеф // Енциклопедія Львова: в 4-х т / за редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2: Д—Й. — С. 235. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  6. а б Архітектура Львова, 2008, с. 411.
  7. Львов: справочник, 1949, с. 131.
  8. Львов: справочник, 1949, с. 121.
  9. В офісі музею «Територія терору» під час ремонту знайшли давні єврейські розписи. Фото. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 26 жовтня 2019. Архів оригіналу за 27 листопада 2022. Процитовано 6 березня 2021.
  10. Львов: справочник, 1949, с. 183.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]