Гальчин (Андрушівська міська громада)
| село Гальчин | |
|---|---|
 Павільйон «Східне око» Андрушівської астрономічної обсерваторії
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Бердичівський район |
| Тер. громада | Андрушівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18020010060062943 |
| Облікова картка | Гальчин |
| Основні дані | |
| Засноване | невідомо |
| Населення | 2 316 (2001) |
| Площа | 19,414 км² |
| Густота населення | 119,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13432 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°59′38″ пн. ш. 29°00′19″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
214 м |
| Водойми | рр. Гуйва, Пустоха |
| Найближча залізнична станція | Брівки |
| Відстань до залізничної станції |
23 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | пл. Тараса Шевченка, 1, м. Андрушівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13401 |
| Карта | |
  Гальчин | |
 Гальчин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гальчѝн (раніше також Великий Гальчин) — село в Україні, в Андрушівській міській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Чисельність населення становить 2 316 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Розташоване на лівому березі річки Гуйва і місці впадіння до неї Пустохи, прилягає до південної околиці Андрушівки, за 23 км від залізничної станції Брівки[1].
За довідником 1885 року в селі мешкало 860 осіб, налічувалося 146 дворових господарств[2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 690 осіб, з них православних — 1 083, чоловіків — 821, жінок — 869[3].
Наприкінці 19 століття в селі налічувалося 1 289 мешканців, дворів — 225[4], у 1906 році — 1 727 мешканців, дворів — 260[5], у 1923 році — 2 405 мешканців, дворів — 514[6].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 2 643 особи, з них 1 303 чоловіки та 1 340 жінок; за національністю: українців — 2 577, росіян — 16, євреїв — 48, поляків — 2. Кількість господарств — 608, з них несільського типу — 6[7].
На початок 1970-х років село мало 790 дворів із населенням 2 221 особа[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 2 158 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 2 316 осіб[8].
Час заснування — невідомий[7]. У 1586 році належало Гальчинським, згодом — Бежинським[4]. Згадується в акті від 20—25 січня 1683 року, в списку знелюднілих сіл, що належали до паволоцького та котелянського маєтків[9]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало овруцькому стольникові Феліціанові Бежинському, який сплачував подимне з 90 дворів[10].
За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, на річках Гуйва та Пустоха. Були церковна парафія (церква згоріла у 1875 році), заїзд, дві лавки, водяний млин[2].
Наприкінці 19 століття — Великий Гальчин, село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало за 40 верст від Житомира, за 20 верст від найближчої поштової станції в Реї, за 12 верст від найближчої залізничної станції Бровки, за 2 версти від волосного центру містечка Андрушівки. Входило до Андрушівського ключа. Великий землевласник — дійсний статський радник Микола Терещенко, який купив маєток від синів Святослава Бежинського. Парафія входила до 2-го благочинного округу Житомирського повіту. Дерев'яну церкву з такою ж дзвіницею збудовано 1881 року за кошти парафіян, переважно землевласника Терещенка. Землі при церкві близько 38 десятин, за якістю — піщано-чорноземні ґрунти посередньої продуктивності. До парафії приписане сільце Забара, за 4 версти. Дворів 177, вірян 1 385 обох статей. Сусідні парафії: Андрушівка (2 версти), Нехворощ (4 версти)[9][4].
У 1906 році — Гальчин, село Андрушівської волості (5-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського центру, м. Житомир, становила 42 версти, до волосного центру, містечка Андрушівка — 2 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Червоному[5].
У 1923 році включене до складу новоствореної Гальчинської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Андрушівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[11]. Розміщувалося за 1,5 версти від районного центру містечка Андрушівка[6]. У червні 1925 року Андрушівський район передано до складу Бердичівської округи. Відстань до районного центру с. Андрушівка становила 3 версти, до окружного центру в Бердичеві — 32 версти, до найближчої залізничної станції Андрушівка — 4 версти[7].
За свідченнями очевидців, від Голодомору 1932—1933 рр. у селі загинула 91 людина[12].
На фронтах Другої світової війни воювали 420 селян, 196 з них нагороджені орденами й медалями, 162 загинули. На їх честь у 1958 році встановлено пам'ятник на братській могилі.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2 971,7 га угідь, з них 2 688,8 га ріллі. Господарство спеціалізувалося на відгодівлі великої рогатої худоби. Вирощували зернові і технічні культури. Були механічна майстерня та млин. 52 селян відзначені державними нагородами СРСР, серед них колишнього машиніста паровоза С. П. Клименка — орденом Леніна, ланкову Н. М. Грицюк, бригадира рільничої бригади С. П. Гарастівського, бригадира тракторної бригади Г. Й. Соколівського, тракториста М. С. Махинчука — орденом Трудового Червоного Прапора. У селі були восьмирічна школа, будинок культури з кіноустановкою, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, ощадна каса, магазин[1].
30 грудня 1962 року село, в складі сільської ради, передане до Попільнянського району Житомирської області, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Андрушівського району[11].
З 12 квітня 2001 року у селі діє Андрушівська астрономічна обсерваторія, збудована Юрієм Іващенком[13][14]. 27 квітня 2007 року в обсерваторії відкрито астероїд, який названо на честь села — 161962 Гальчин[15].
12 червня 2020 року територію та населені пункти Гальчинської сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Андрушівської міської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[16].
- Бєдарєва Галина Гаврилівна (1943—2009) — Герой Соціалістичної Праці, нагороджена двома орденами Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.
- ↑ а б в Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Гальчин, Андрушівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 204. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б в Halczyn Wielki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 550. (пол.)
- ↑ а б Гальчинъ // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 162. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17.ХІІ 1926 р.) (PDF) (вид. Бердичівське округове статистичне бюро). Бердичів. 1927. с. 22-23. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ а б Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 103-104. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 44. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 240. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — стор. 220
- ↑ Балакир А. (22 червня 2016). Буде ядерна зима на кілька років. Невідомо, чи люди виживуть. Gazeta.ua. Процитовано 19 жовтня 2024.
- ↑ Балакир А. (14 червня 2016). Юрій Іващенко виявив два астероїди, що наближаються до Землі. Gazeta.ua. Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ 161962 Galchyn (2007 HE84) // Small-Body Database Lookup. Jet Propulsion Laboratory (англ.). Процитовано 20 жовтня 2024.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 4 березня 2023.
- Погода в селі Гальчин [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |