Гендрік Бруґманс
| Гендрік Бруґманс | |
|---|---|
| нід. Hendrik Brugmans | |
|
| |
| Ім'я при народженні | нід. Hendrik Brugmans[1] |
| Народився |
13 грудня 1906[2][3][…] Амстердам, Нідерланди[5][1] |
| Помер |
12 березня 1997[2][3][4] (90 років) Брюгге, Фламандський регіон, Бельгія[1][5] |
| Країна |
 Нідерланди |
| Діяльність | мовознавець, політик, історик, викладач університету, романіст, боєць опору, письменник |
| Alma mater | Паризький літературний факультетd і Амстердамський університет |
| Знання мов | нідерландська[6], англійська[7] і французька |
| Заклад | Утрехтський університет і Коледж Європи |
| Посада | член палати представників Нідерландів[d][8] |
| Партія | Соціал-демократична робітнича партіяd |
| Батько | Гайо Бруґмансd |
| Брати, сестри | Леб Бруґмансd |
| Нагороди |
 |
Гендрік Бруґманс (нід. Hendrik Brugmans; 13 грудня 1906, Амстердам — 12 березня 1997, Брюгге) — нідерландський політик та науковець, однин з інтелектуальних лідерів Європейського руху, співзасновник та перший президент Союзу європейських федералістів[en]. Ректор Коледжу Європи у Брюгге в 1950 — 1972 роках[9].
Гендрік Бруґманс народився 13 грудня 1906 року в Амстердамі, у сім'ї історика Гайо Бруґманса[nl] (1868—1939) та Марії Кейзер. Вивчав французьку мову та літературу в Амстердамському університеті, де отримав ступінь доктора у 1934 році, захистивши дисертацію про французького поета і драматурга Жоржа де Порто-Ріша[fr].
Перед Другою світовою війною був членом Палати представників від Соціал-демократичної робітничої партії[en]. У 1939 році він також працював у редакції «Socialisme en Democratie», наукового щомісячного часопису Соціал-демократичної робітничої партії.
Під час війни Бруґманс брав участь в Русі опору, писав статті для підпільного часопису «Accu-vonken». Після війни був прес-секретарем в урядах Шермергорна[nl] та Беля[nl].
У 1948 — 1950 роках Бруґманс викладав французьку літературу в Утрехтському університеті. У 1950 році Гендрік Бруґманс був призначений першим ректором Коледжу Європи, одним із головних засновників якого він був, і займав цю посаду до 1972 року, на якій його змінив Єжи Лукашевський. Після відставки був призначений почесним ректором Коледжу Європи а місто Брюгге присвоїло йому статус почесного громадянина.
У 1950 році Бруґманс, який уже був одним із інтелектуальних лідерів Європейського руху, членом-засновником та першим президентом Союзу європейських федералістів[en]. За це у 1951 році Бруґманса нагороджено премією Карла Великого.
З 1972 по 1980 рік Гендрік Бруґманс був екстраординарним професором Левенського католицького університету, відділення Кортрейк, де викладав історію європейської культури.
У 1990 році він отримав першу медаль Мовної спілки від Голландської мовної спілки. Був співзасновником Європейського культурного фонду для розвитку культурного співробітництва в Європі.
Після смерті Бруґманса 1997—1998 навчальний рік Коледжу Європи був названий на його честь. «Лекція Гендріка Бруґманса» у Коледжі Європи проводиться щороку. З 2010 року студенти Коледжу Європи проводячи щорічний футбольний турнір під назвою «Кубок пам'яті Гендріка Бруґманса»[10].
Після виходу на пенсію з Коледжу Європи Бруґманс продовжував жити в Брюгге. У Брюгге Бруґманс, кальвініст та агностик, навернувся в католицизм.
У Гендріка Бруґманса від першого шлюбу з Енґеліною Кароліною Мері Кан, вчительки французької мови, була донька Міс. У другому шлюбі він був одружений на Джоанні Брал.
- Karl Marx, 1936.
- Diderot, 1937.
- Personalistische Cultuurpolitiek, 1946.
- Crisis en roeping van het Westen. Twee en een halve eeuw cultuurgeschiedenis, 1952.
- Cité européenne. Programme fédéraliste, Paris, 1950.
- Schets van een Europese samenleving, Rotterdam, 1952.
- Panorama de la pensée fédéraliste, 1956.
- Les origines de la civilisation européenne, 1958.
- L'Europe prend le large, 1961.
- Vingt ans d'Europe: temoignages, 1946—1966 : discours et articles reunis a l'occasion du soixantieme anniversaire de l'auteur. 1966
- La pensée politique du fédéralisme, 1969.
- L'idée européenne 1920—1970, 1970.
- L'Europe des nations, 1970.
- Denkend aan Europa: de charm van één vaderland, 1972.
- Europa voorbij het nulpunt 1969—1975, 1975.
- L'Europe vécue, 1979.
- Levend in Europa. Ontmoetingen en herinneringen, 1980.
- Wij, Europa. Een halve eeuw strijd voor emancipatie en Europees federalisme. Opgetekend door H. Kirsten, 1988.
- Britain and Europe, 1991
- Paul Van de Meerssche. Het antwoord van Brugmans. Brugge: Uitgeverij Orion, 1973. ISBN 9026402228
- Annemarie Van Heerikhuizen. Pioniers van een verenigd Europa. Bovennationaal denken in het Nederlandse parlement (1946—1951). Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren, 2007
- Angelina Hermanns. Hendrik Brugmans (1906—1997). Klassiker des europäischen Denkens. Friedens- und Europavorstellungen aus 700 Jahren europäischer Kulturgeschichte. Nomos, Baden-Baden 2014, S. 655—661.
- Fernand Bonneure. Hendrik Brugmans, in: Lexicon van West-Vlaamse schrijvers, Deel 2, Torhout, 1985.
- ↑ а б в Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae
- ↑ а б в Dr. Hendrik Brugmans — 2009.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119467577 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://www.parlement.com/id/vg09lkyttcuk
- ↑ Hendrik BRUGMANS † (1950—1972) College of Europe(англ.)
- ↑ Students organize 2022 edition of the Hendrik Brugmans Memorial Cup football tournament (англ.)
- Гендрік Бруґманс «Biografisch Portaal van Nederland» (нід.)
- Гендрік Бруґманс «Deutsche Biographie» (нім.)
- Гендрік Бруґманс «Bibliothèque nationale de France» (фр.)
|
- Народились 13 грудня
- Народились 1906
- Уродженці Амстердама
- Померли 12 березня
- Померли 1997
- Померли у Брюгге
- Випускники Амстердамського університету
- Викладачі Утрехтського університету
- Лауреати міжнародної премії імені Карла Великого
- Нідерландські історики
- Нідерландські мовознавці
- Викладачі Левенського університету