Перейти до вмісту

Генрі Кіссінджер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Генрі Кіссинджер)
Генрі Альфред Кіссінджер
Генрі Альфред Кіссінджер
Генрі Альфред Кіссінджер
Генрі Кіссінджер, 2009
56-й Державний секретар США
22 вересня 1973 — 20 січня, 1977
ПрезидентРічард Ніксон,
Джеральд Форд
ПопередникВільям Пірс Роджерс
НаступникСайрус Венс
8-й Радник президента США з національної безпеки
2 грудня 1968 — 3 листопада 1975
ПрезидентРічард Ніксон,
Джеральд Форд
ПопередникВолт Ростоу
НаступникБрент Скоукрофт
Народився27 травня 1923(1923-05-27)
Фюрт, Баварія, Веймарська республіка[1][2]
Помер29 листопада 2023(2023-11-29) (100 років)
Кент, Коннектикут, США[3]
ПохованийАрлінгтонський національний цвинтар[4]
Відомий якполітик, політолог, дипломат, письменник, бізнесмен, педагог, автобіограф, підприємець, міністр закордонних справ
Місце роботиГарвардський університет, Джорджтаунський університет, Kissinger Associatesd і Rockefeller Brothers Fundd
КраїнаНімецький Райх[5] і США[6]
Національністьєврей
Alma materGeorge Washington Educational Campusd (1940)[7], Сіті Коледж (1943)[8], Гарвардський університет (1950)[8][9][…], Гарвардський університет (1952)[8][10][11] і Гарвардський університет (1954)[8][11][9]
Політична партіяРеспубліканська партія США
БатькоLouis Kissingerd[12][13]
МатиPaula Sternd[12][13]
У шлюбі зЕнн Флешер (1949—1964; розлучилися),
Ненсі Кісінджер (1974—2023)
РелігіяЮдаїзм
Нагороди Нобелівська премія миру (1973)
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Підпис
henryakissinger.com
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ге́нрі А́льфред Кі́ссінджер (нім. Heinz Alfred Kissinger, англ. Henry Alfred Kissinger; 27 травня 1923, Фюрт, Баварія, Німеччина — 29 листопада 2023, Коннектикут, США[14]) — американський політик, дипломат та політолог німецько-єврейського походження, який був державним секретарем Сполучених Штатів і радником з національної безпеки. Один із найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США 1970-х років. «Архітектор» короткочасного пом'якшення військово-політичного протистояння Радянського Союзу з країнами Заходу, що тоді одержав назву «розрядка». Лауреат Нобелівської премії миру у 1973 році («На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі»).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Генрі Кіссінджер у рідному місті Фюрт у червні 2023 року, на своє століття

Народився у Німеччині в єврейській сім'ї, по народженні одержав ім'я Гайнц Альфред[15]. Його батько, Луїс Кіссінджер, був викладачем історії та географії в жіночому ліцеї. Сам Гайнц Альфред з дитинства дуже захоплювався футболом.

У 1938 році, за наполяганням матері, сім'я емігрувала від нацистської диктатури до США. Тринадцять родичів Кіссінджерів, що залишилися в Третьому рейху, загинули від рук нацистів під час Голокосту.

У 1943 році отримав громадянство США і того ж року вступив на військову службу до Армії США.

У 1945 році повернувся до Німеччини вже у ранзі службовця американської військової контррозвідки (Counter Intelligence Corps[en]).

Наукова і політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Після війни вчився в Гарвардському університеті. У 1954 захистив докторську дисертацію (PhD) з історії політики (Тема: англ. «A World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace 1812–1822»).

Після видатної академічної кар'єри в Гарвардському університеті був призначений радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в 1969, був державним секретарем у 1973–1977. Його місії в СРСР і Китаї поліпшили відносини США з обома країнами. При його безпосередній активній участі ядерно-політичне протистояння з СРСР («Холодна війна») набуло пом'якшення і отримало назву «Розрядка» (англ. Détente).

Вузловими пунктами цієї «Розрядки» були Договори США з СРСР про обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та обмеження Стратегічних протиракетних систем (1972).

Брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 і в арабо-ізраїльських мирних переговорах у 1973-1975. За ці здобутки став лауреатом Нобелівської премії миру за 1973 рік.

Ставлення до України

[ред. | ред. код]

У 2008 році Генрі Кіссінджер виступав проти прийняття України в НАТО та за те, щоб Україна залишалась у сфері, «яку росіяни вважають простором власної самосвідомості»[16]. Після початку відкритої війни Росії з Україною критикував санкції щодо Росії, виправдовував окупацію Криму[17].

Українська криза 2014 року

[ред. | ред. код]

5 березня 2014 року The Washington Post опублікувала статтю Кіссінджера за 11 днів до кримського референдуму про те, чи повинна Автономна Республіка Крим офіційно приєднатися до України, чи до сусідньої Росії.[18] У ній він намагався збалансувати українські, російські та західні прагнення до функціональної держави. Він зробив чотири основні висновки:

  1. Україна повинна мати право вільно обирати економічні та політичні асоціації, в тому числі з Європою;
  2. Україна не повинна вступати до НАТО, повторюючи позицію, яку він займав сім років тому;
  3. Україна повинна мати право вільно створювати будь-який уряд, сумісний з волевиявленням її народу. Мудрі українські лідери обрали б тоді політику примирення між різними частинами своєї країни. Він уявляв собі міжнародну позицію України, подібну до позиції Фінляндії.
  4. Україна повинна зберегти суверенітет над Кримом

Кіссінджер також писав: «Захід розмовляє українською, а схід — переважно російською. Будь-яка спроба одного крила України домінувати над іншим — як це було раніше — зрештою призведе до громадянської війни або розпаду».[19]

Після публікації своєї книги «Світовий порядок» Кіссінджер взяв участь в інтерв'ю з Чарлі Роузом і оновив свою позицію щодо України, яку він розглядає як можливого географічного посередника між Росією і Заходом.[20] Відповідаючи на запитання, яке він поставив собі для ілюстрації переосмислення політики щодо України, Кіссінджер заявив: «Якщо Україну вважати форпостом, то ситуація така, що її східний кордон є стратегічною лінією НАТО, і НАТО буде в межах 200 миль (320 км) від Волгограда. Це ніколи не буде прийнято Росією. З іншого боку, якщо західний кордон Росії буде на кордоні з Польщею, Європа буде постійно занепокоєна. Стратегічна мета мала б полягати в тому, щоб побачити, чи можна побудувати Україну як міст між Сходом і Заходом, і чи можна це зробити спільними зусиллями».[21]

У грудні 2016 року Кіссінджер порадив новообраному президенту Дональду Трампу визнати «Крим частиною Росії», намагаючись забезпечити зближення між Сполученими Штатами та Росією, відносини між якими погіршилися внаслідок кримської кризи.[22] Коли його запитали, чи вважає він суверенітет Росії над Кримом легітимним, Кіссінджер відповів ствердно, змінивши позицію, яку він зайняв у своїй колонці в Washington Post.[23]

Російське вторгнення в Україну

[ред. | ред. код]

26 травня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну (2022), на економічному форумі в Давосі, Кіссінджер порадив Україні віддати свої території Росії[24], чим викликав хвилю критики на свою адресу від президента України Володимира Зеленського[25], низки українських чиновників[26] та громадськості.

25 липня 2022 року, в інтерв'ю виданню німецькому каналу ZDF, Кіссінджер заявив, що Україна не має поступатись територіями[27]:

Хай там як, перемовини однозначно доведеться базувати на необхідності запобігти жертвам. І якщо відповідальні на Заході вирішать це перед перемовинами, то це правильно. Вони повинні спочатку встановити межі того, чим вони за жодних обставин не поступляться. І відмова від української території не має бути однією з умов, які ми можемо прийняти

— Генрі Кіссінджер, ZDF

13 серпня 2022 року він заявив, що визнає свої помилки й що до України слід ставитись як до країни НАТО[28]. Пізніше Кіссінджер ще раз підтримав членство України в НАТО[29].

У кіно

[ред. | ред. код]

1995 року Олівер Стоун створив фільм «Ніксон», у головній ролі знявся Ентоні Гопкінс, Генрі Кіссінджера зіграв Пол Сорвіно.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Кіссінджер, Генрі Світовий порядок. Роздуми про характери націй в історичному контексті / пер. з англ. Надія Коваль. — К.: Наш Формат, 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7388-77-6
  • Kissinger, Henry. Diplomacy. New York: Simon & Schuster, 1994. ISBN 0671510991

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11856255X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Draper T. Little Heinz And Big Henry // The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1992. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  3. ↑ Sanger D. E. Henry Kissinger Is Dead at 100; Shaped Nation’s Cold War History // The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2023. — ISSN 0362-4331
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ Petti M. How did Kissinger become an American citizen? — 2024.
  6. ↑ Henry A.Kissinger 1923 – 2023
  7. ↑ Henry Kissinger - Age, Accomplishments & Facts — Biography.com, 2021.
  8. ↑ а б в г Ross S. Henry Kissinger, US diplomat who was revered and reviled, dies at 100 — KXAS-TV, 2023.
  9. ↑ а б Henry A. (Heinz Alfred) Kissinger - People - Department History - Office of the Historian — Державний департамент США.
  10. ↑ а б Harris B. Henry Kissinger, influential first Jewish secretary of state, dies at 100 — JTA, 2023.
  11. ↑ а б Henry A. Kissinger
  12. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  13. ↑ а б Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  14. ↑ Помер колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер. Укрінформ. Процитовано 30 листопада 2023.
  15. ↑ Кіссінджер Генрі. LB.ua. Процитовано 26 квітня 2023.
  16. ↑ «Патріарх» американської політики пропонує залишити Україну на одвірках НАТО. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.
  17. ↑ Кіссінджер: засудження приєднання Криму — фатальна помилка Заходу. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.
  18. ↑ Henry A. Kissinger (5 березня 2014). Henry Kissinger: To settle the Ukraine crisis, start at the end. The Washington Post. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 29 серпня 2017.
  19. ↑ Henry A. Kissinger (5 березня 2014). Henry Kissinger: To settle the Ukraine crisis, start at the end. The Washington Post. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 29 серпня 2017.
  20. ↑ Charlie Rose, PBS, September 2014.
  21. ↑ Charlie Rose, reported in Bloomberg BusinessWeek, p. 20, October 2, 2014.
  22. ↑ Buncombe, Andrew (27 грудня 2016). Henry Kissinger has 'advised Donald Trump to accept' Crimea as part of Russia. The Independent. New York. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 28 грудня 2016.
  23. ↑ Kissinger advises Trump to accept Crimea as Russia – Bild. Ukraine Today. 27 грудня 2016. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
  24. ↑ Кіссінджер пропонує Україні віддати частину території Росії. Суспільне.
  25. ↑ Зеленський розкритикував Кіссінджера за заклик поступитися Росії. Суспільне.
  26. ↑ Подоляк про пропозицію Кіссинджера по Україні. Факти.
  27. ↑ Кіссінджер закликав в жодному разі не поступатися територіями України | Європейська правда. web.archive.org. 28 липня 2022. Архів оригіналу за 28 липня 2022. Процитовано 6 жовтня 2022.
  28. ↑ Генрі Кіссінджер стурбований "порушенням рівноваги" та вважає, що тепер до України треба ставитися як до члена НАТО - The Wall Street Journal. ipress.ua (укр.). Процитовано 26 квітня 2023.
  29. ↑ Кіссінджер визнав, що членство України в НАТО було б доречним. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 26 квітня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генрі_Кіссінджер&oldid=43490691