Географія Есватіні
Географія Свазіленду  | |
|---|---|
 Географічне положення Свазіленду | |
| Географічне положення | |
| Континент | Африка |
| Регіон | Південна Африка |
| Координати | 26°30′ пд. ш. 31°30′ сх. д. / 26.500° пд. ш. 31.500° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 17,36 тис. км² (159-те) |
| • суходіл | 92 % |
| • води | 8 % |
| Морське узбережжя | 0 км |
| Державний кордон | 546 км |
| Рельєф | |
| Тип | гористий |
| Найвища точка | гора Емлембе (1862 м) |
| Найнижча точка | річка Мапуту (21 м) |
| Клімат | |
| Тип | тропічний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Мапуту ( км) |
| Найбільше озеро | [[_]] ( км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | будівельні матеріали, кам'яне вугілля, руди кольорових металів, гідроенергія, деревина, золото, алмази, тальк |
| Стихійні лиха | посухи |
| Екологічні проблеми | дефіцит прісної води, браконьєрство, перевипасання |
Свазіленд — південноафриканська країна, що знаходиться поблизу південно-західного узбережжя континенту 
. Загальна площа країни 17 364 км² (159-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 17 204 км², а на поверхню внутрішніх вод — 160 км²[1]. Площа країни трохи менша за площу Рівненської області України.
Офіційна назва — Королівство Свазіленд, Свазіленд (сваті Umbuso weSwatini, eSwatini)[2]. Назва країни походить від назви народу свазі, головної етнічної групи країни та англійського слова «ленд» на означення краю, країни[3][2]. Етнонім свазі походить від імені короля Свазіленду Мсваті II, що вперше об'єднав під своєю короною землі сучасної держави[1].
Свазіленд — південноафриканська країна, що межує з двома іншими країнами: на сході — з Мозамбіком (спільний кордон — 108 км), на заході й півдні — з ПАР (438 км). Загальна довжина державного кордону — 546 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].
Час у Свазіленді: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[6].
Надра Свазіленду багаті на ряд корисних копалин: азбест, кам'яне вугілля, каолін, каситерит, золото, алмази, будівельне каміння, тальк[7].
Середні висоти — 305 м; найнижча точка — уріз вод річки Мапуту (Великий Усуту) (21 м); найвища точка — гора Емлембе (1862 м).
-
Рельєф Свазіленду -
Рельєф Свазіленду -
Гіпсометрична карта Свазіленду -
Супутниковий знімок поверхні країни
Територія Свазіленду лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[9]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[9].
-
Сонячна радіація (англ.) -
Кліматична карта Свазіленду (за Кеппеном)
Свазіленд є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 4,51 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 500 км² зрошуваних земель[1].
-
Гідрографічна мережа Свазіленду -
Річка Мапуту
Річки країни належать басейну Індійського океану.
Земельні ресурси Свазіленду (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 68,3 %,
- орні землі — 9,8 %,
- багаторічні насадження — 0,8 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 57,7 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 31,7 %;
- інше — 0 %[1].
-
Свазілендська савана
Зоогеографічно територія країни належить до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[9].
Свазіленд є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару[1].
Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права[1].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: посухи[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- обмежені ресурси питної води;
- браконьєрство;
- перевипасання;
- деградацію земель;
- ерозію ґрунтів
У фізико-географічному відношенні територію Свазіленду можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж и к Swaziland, Geography. Factbook.
- ↑ а б Котляков В. М., 2006.
- ↑ Поспелов Е. М., 2001.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 4 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Свазіленд // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океані, 2014.
- ↑ а б в г ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Свазіленд // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Свазиленд // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Свазиленд // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Есватіні |
Вікісховище : Атлас Свазіленду.- Карти Свазіленду : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Swaziland : [англ.] : [арх. 20 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 June. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Свазіленд : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Свазіленду.
| |||||||||||||||||||||||||||||
