Географія Зімбабве
Географія Зімбабве | |
---|---|
Географічне положення | |
Континент | Африка |
Регіон | Східна Африка |
Координати | 20°00′ пд. ш. 30°00′ сх. д. / 20.000° пд. ш. 30.000° сх. д. |
Територія | |
Площа | 390 757 км² (61-ше) |
• суходіл | 99 % |
• води | 1 % |
Морське узбережжя | 0 км |
Державний кордон | 3229 км |
Рельєф | |
Тип | височинний |
Найвища точка | гора Ньянгані (2592 м) |
Найнижча точка | злиття річок Рунде і Саве (162 м) |
Клімат | |
Тип | тропічний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | Замбезі (2650 км) |
Найбільше озеро | Кариба (7770 км²) |
Інше | |
Природні ресурси | кам'яне вугілля, руди кольорових металів, азбест, золото, залізні руди, платина |
Стихійні лиха | посухи |
Екологічні проблеми | знеліснення, деградація земель, браконьєрство |
Зімбабве — південноафриканська країна, що знаходиться у центрі південного вигину континенту . Загальна площа країни 390 757 км² (61-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 386 847 км², а на поверхню внутрішніх вод — 3 910 км²[1].
Офіційна назва — Республіка Зімбабве, Зімбабве (англ. Republic Zimbabwe, Zimbabwe)[2]. Назва країни походить від назви середньовічної (XIII-XV століття) держави Зімбабве, руїни столиці якої, Велике Зімбабве, є найбільшою архітектурною спорудою доколоніальної Африки на південь від Сахари[3]. З мови шона «дзімба-дзе-мабве» (Dzimba-dze-mabwe) перекладається як будинки з каменю, де «дзе» означення множини, «імба» — будинок; «бве» — камінь, «ма» — означення множини. У 1901–1963 роках країна називалась Південною Родезією, або просто Родезією, на відміну від Північної (сучасна Замбія), на честь британського південноафриканського колоніального діяча Сесіла Джона Родса (1853—1902), що зіграв вирішальну роль у творенні цієї держави[3].
Зімбабве — південноафриканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — із Замбією (спільний кордон — 763 км), на сході — з Мозамбіком (1402 км), на півдні — з ПАР (230 км), на заході — з Ботсваною (834 км). Загальна довжина державного кордону — 3229 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].
-
Карта Зімбабве від ООН (англ.)
-
Порівняння розмірів території Зімбабве та США
-
Кордони чотирьох держав на Замбезі
Час у Зімбабве: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[6].
Надра Зімбабве багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, хромові руди, азбест, золото, нікель, мідь, залізну руду, ванадій, літій, олово, платинові метали[7].
Середні висоти — 961 м; найнижча точка — уріз води у місці злиття річок Рунде і Саве (162 м); найвища точка — гора Ньянгані (2592 м). Майже всю територію країни займає плато Матабеле та Машона (висота 800—1500, макс. 2592 м). На півночі плато знижується до долини річки Замбезі, на півдні — до долини річки Лімпопо.
-
Рельєф Зімбабве
-
Гіпсометрична карта Зімбабве
-
Рельєф Зімбабве
-
Супутниковий знімок поверхні країни, 2002 рік
-
Гора Ньянгані
Північ території Зімбабве лежить у субекваторіальному, південь — у тропічному кліматичному поясі[8]. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[9]. Взимку простежується сухий сезон[9]. На півдні увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[9]. Переважають східні пасатні вітри[9].
-
Сонячна радіація (англ.)
-
Кліматична карта Зімбабве (за Кеппеном)
Зімбабве є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 20 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1740 км² зрошуваних земель[1].
-
Гідрографічна мережа Зімбабве
-
Карат сточища Замбезі
-
Середня течія Замбезі
-
Водоспад Вікторія
-
Водосховище Кариба з космосу
Річки країни належать басейну Індійського океану; на крайньому заході — безстічній області Макарікарі. Великі річки: Замбезі та Лімпопо. На північному сході країни на річці Замбезі знаходиться знаменитий водоспад Вікторія висотою 107 м і шириною близько 1500 м.
Найбільшою водоймою країни є водосховище Кариба на річці Замбезі — найбільша штучна водойма світу. Площа водного дзеркала — 7770 км², довжина 1300 км.
Земельні ресурси Зімбабве (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 42,5 %,
- орні землі — 10,9 %,
- багаторічні насадження — 0,3 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 31,3 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 39,5 %;
- інше — 18 %[1].
Зоогеографічно територія країни належить до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[9]. Ліси та заливні полонини річок надають притулку багатьом крупним ссавцям. Особливе різноманіття тварин спостерігається тут в сухий сезон, коли до річки у пошуках водопою сходяться тварини з довколишньої савани. Слони живуть удовж всієї долини Замбезі, особливо численні вони на полонині Сешеке і біля злиття Замбезі з Луангвою. Також тут є буйволи, антилопи канна, куду, імпала, дукер і бушбок, зебри, жирафи, водяні і болотні козли, бородавочники. Леви живуть в національному парку Вікторія-Фолз в Зімбабве і в деяких інших місцях удовж річки; зустрічаються, хоча і рідко, гепарди; леопардів можна зустріти переважно вночі як у саванах, так і в ущелинах водоспаду Вікторія. Дрібні мавпи і бабуїни живуть по всьому регіону.
-
Бегемот у Замбезі
У річці Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.
Зімбабве є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни іфлори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару[1].
-
Карта національних парків країни (англ.)
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повторювані посухи; зрідка повіді й шторми[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- знеліснення;
- ерозію ґрунтів;
- деградацію земель;
- забруднення повітря і вод;
- браконьєрство слонів і чорних носорогів;
- токсичне зараження важкими металами внаслідок нелегальних гірничих розробок.
У фізико-географічному відношенні територію Зімбабве можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж и Zimbabwe, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Зімбабве // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г д е ж ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Зімбабве // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Зимбабве // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — 671 с.
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Зимбабве // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- Вікісховище : Атлас Зімбабве.
- Карти Зімбабве : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Zimbabwe : [англ.] : [арх. 14 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Зімбабве : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.