Перейти до вмісту

Географія Перу

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Географія Перу
Географічне положення Перу
Географічне положення Перу
Географічне положення
КонтинентПівденна Америка
РегіонЛатинська Америка
Координати10°00′ пд. ш. 76°00′ зх. д. / 10.000° пд. ш. 76.000° зх. д. / -10.000; -76.000
Територія
Площа1 285 216 км² (20-те)
 • суходіл99,6 %
 • води0,4 %
Морське узбережжя2414 км
Державний кордон7062 км
Рельєф
Типгірський
Найвища точкагора Уаскаран (6768 м)
Найнижча точкаТихий океан (0 м)
Клімат
Типтропічний,
субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка[[_]] ( км)
Найбільше озероТітікака (8135 км²)
Інше
Природні ресурсируди кольорових металів, срібло, золото, вуглеводні, деревина, риба, залізні руди, кам'яне вугілля, фосфати, поташ, гідроенергія
Стихійні лихаземлетруси, цунамі, повіді, зсуви ґрунту, активний вулканізм
Екологічні проблемизнеліснення, перевипасання, спустелювання

Перу — південноамериканська країна, що знаходиться на заході континенту . Загальна площа країни 1 285 216 км² (20-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 279 996 км², а на поверхню внутрішніх вод — 5 220 км²[1]. Площа країни вдвічі більша за площу України; трохи менша ніж площа Аляски.

Назва

[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Перу, Перу (ісп. Republica del Peru; кеч. Piruw; айм. Piruw)[2]. Назва країни має неясне походження. Найпопулярніша теорія виводить її від місцевого слова «біру» (Biru), що означає річку (наприклад гідронім Біру в сусідньому Еквадорі)[3]. Інша стверджує, що слово походить від імені індіанського вождя Віру, про «імперію» якого дізнався іспанський колонізатор Паскуалу Андагоя 1522 року[3]. Інше можливе походження топоніму від слова «Пелу», імовірно, давня назва регіону. Офіційно за країною назва закріпилась 1543 року, коли було утворено іспанське віце-королівство Перу. Цю ж назву 1821 року успадкувала новостворена незалжена держава[3].

Історія дослідження території

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Перу — південноамериканська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на півночі — з Еквадором (спільний кордон — 1529 км) і Колумбією (1494 км), на південному сході — з Болівією (1212 км), на сході — з Бразилією (2659 км), на півдні — з Чилі (168 км). Загальна довжина державного кордону — 7062 км[1]. Перу на заході омивається водами Тихого океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 2414 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[5][1]. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6].

Крайні пункти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Крайні точки Перу

Перу лежить між 0°01′48′′ і 18°20′51′′ паралелями південної широти, 4°40′45′′ і 12°30′11′′ меридіанами західної довготи.

Крайні пункти:

Докладніше: Час у Перу

Час у Перу: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Перу

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

Надра Перу багаті на ряд корисних копалин: мідь, срібло, золото, нафту, залізну руду, кам'яне вугілля, фосфати, калійні солі, природний газ[8].

Сейсмічність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сейсмічність Перу

Вулканізм

[ред. | ред. код]

Вулкан Тааль був включений у 1990-х роках до «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих[1].

Див. також: Вулкани Перу

Рельєф

[ред. | ред. код]
Докладніше: Рельєф Перу

Середні висоти — 1555 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — гора Уаскаран (6768 м). На території Перу виділяються гірський пояс Анд, так звана Сьєрра (Західна, Центральна і Східна Кордильєра) висоти до 4000-6000 м (вершина Уаскаран). На сході гірські хребти опускаються до Амазонської низовини, так званої Сельви, яка переходить на півдні в передгірську рівнину Монтанья. На півдні знаходиться велике плоскогір'я Пуна. Уздовж Тихого океану тягнеться вузька смуга пустельних берегових рівнин, так звана Коста.

Узбережжя

[ред. | ред. код]

Острови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острови Перу

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Перу

Частина території Перу на схід від гірських хребтів Анд лежить у субекваторіальному кліматичному поясі (крайня північ у екваторіальному), узбережжя країни лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. На сході влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Через орографічні умови, що затримують південно-східний масоперенос, зволоження надмірне[10]. На узбережжі увесь рік панують тропічні повітряні маси. На формування клімату велике значення має вплив холодної Перуанської течії. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Чітко простежуються пасатні вітри з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опадів випадає дуже мало, або й зовсім відсутні (на крайньому півдні)[10]. У горах, вище за 3000 м високогірний посушливий тропічний клімат.

Перу є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гідрографія Перу

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1913 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 25,8 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Річки Перу

Річки країни належать басейну Атлантичного океану — басейн Амазонки; на захід від Анд — басейну Тихого океану; річки Альтіплано (Пуни) — безстічним областям озер Тітікака та Поопо.

Озера

[ред. | ред. код]
Докладніше: Озера Перу

Болота

[ред. | ред. код]
Докладніше: Болота Перу

Льодовики

[ред. | ред. код]
Докладніше: Льодовики Перу

Ґрунтові води

[ред. | ред. код]

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ґрунти Перу

Рослинність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Флора Перу

Земельні ресурси Перу (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 18,8 %,
    • орні землі — 3,1 %,
    • багаторічні насадження — 1,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 14,6 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 53 %;
  • інше — 28,2 %[1].
Див. також: Ліси Перу

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фауна Перу

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Неотропічної області: тихоокеанське узбережжя і гірські хребти — до Андійської провінції Патагонсько-Андійської підобласті, Анди — до Північноандійської, а сельва Амазонки — до Амазонської провінції Гвіано-Бразильської підобласті[10].

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Перу є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми

[ред. | ред. код]
Докладніше: Екологія Перу

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси; цунамі; повіді; зсуви ґрунту; помірний вулканізм, найбільш активний вулкан Убінас (5672 м) востаннє вивергався 2009 року[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Перу можна розділити на 3 велких райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

  • Коста (прибережна пустеля) — що протяглася вузькою порізаною смугою вздовж усього перуанського узбережжя (на 2270 км), являє собою північне продовження чилійської пустелі Атакама. На півночі, між містами Пьюра і Чиклайо, пустеля займає широку низовину, поверхня якої зайнята в основному рухливими піщаними дюнами. Південніше, на дільниці від Чиклайо до Піско, круті схили Анд підступають до самого океану. Поблизу Піско декілька конусів винесення річок, що злилися, утворюють вузьку низовину неправильних контурів, місцями перегороджену відрогами гір. Ще південніше біля самого берега підіймається невисока гірська гряда, що досягає приблизно 900 м над р.м. На схід від неї тягнеться глибоко розчленована скельна поверхня, що поступово підвищується до Анд. Більша частина Кости настільки посушлива, що з 52 річок, які витікають зі схилів Анд на захід, тільки 10 доносять свої води до океану. Узбережжя є економічно найважливішим районом Перу. 40 оаз цього району вирощують більшість найважливіших сільськогосподарських культур, в тому числі експортних. На узбережжі знаходиться також ряд головних міст — Ліма, Кальяо, Чиклайо та Трухільйо.
  • Сьєрра (високогір'я Анд). Перуанські Анди, що досягають 320 км завширшки, займають понад третину площі країни; їх вершини досягають висоти 5500 м над рівнем моря. Численні гірські хребти видовжені з північного заходу на південний схід. Десять вершин підіймаються вище за 6100 м, а найвища з них — Гуаскаран — досягає 6768 м. У південній частині є вулкани, найвідоміший з них — конус, що підноситься над містом Арекіпа — пік Місті (5822 м). Східні схили Анд, на яких випадають рясні дощі, розчленовані глибоко розрізаними долинами річок і утворюють хаотичне нагромадження гострих гребенів, що чергуються з каньйонами глибиною до 3000 м; тут беруть початок декілька великих приток річки Амазонки. Ця область різко і глибоко розчленованого рельєфу представляє найбільші труднощі при перетині Анд. Тут живуть індіанці, що використовують під посіви вузькі смуги родючої землі на днищах річкових долин і в нижніх частинах схилів. На кордоні Перу і Болівії, на відмітці 3812 м над рівнем моря, є високогірне озеро Тітікака; це — найбільше з високогірних озер, має площу 8446 км², 59 % його акваторії належить Перу.
  • Сельва (Амазонська низовина) включає нижню частину східних схилів Анд і прилеглі до них плоскі рівнини басейну Амазонки. Ця область займає понад половину загальної площі країни. Рівнина покрита густими і високостовбурними тропічними дощовими лісами, і єдиними шляхами сполучення тут є великі річки — Укаялі, верхня течія Амазонки, що носить тут назву Мараньйон, і Напо. Головним економічним центром району є Ікітос, розташований на р. Амазонка; це — верхній пункт, якого можуть досягати річкові пароплави з осіданням понад 4 м.
Див. також: Екорегіони Перу

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н Peru, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. а б в Поспелов Е. М., 2005.
  4. Атлас світу, 2005.
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 24 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Перу // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. а б в ФГАМ, 1964.
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]