Перейти до вмісту

Гімн України

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Державний гімн України)
Гімн України
Партитура для фортепіано та голосу
КраїнаУкраїна Україна
СловаПавло Чубинський, 1862
Мелодія о. Михайло Вербицький, 1863
Затверджений15 січня 1992 року (музика)
6 березня 2003 року (слова)
Музичний приклад

Гімн України у Вікісховищі
Зовнішні аудіофайли
Оркестровка Олександра Морозова у виконанні Національного президентського оркестру (диригент — Анатолій Молотай)
Інструментальне виконання

Держа́вний гімн Украї́ни, або сла́вень, — один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла України і слава, і воля»: слова Павла Чубинського, музика о. Михайла Вербицького. Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, текст гімну затверджено законом України «Про Державний гімн України» 6 березня 2003 року[1].

26 лютого 2022 року Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти закликало музикантів включати в концертні програми та виконувати державний гімн України в підтримку українського народу[2].

Історія

О. Михайло Вербицький, автор музики гімну
Павло Чубинський, автор слів гімну
1991 р. репринтне видання Львівського журналу «Мета» 1863 р., перша публікація вірша
Зчіпка «20 років із часу затвердження Державного Прапора України, Державного Герба України і Державного Гімну України» із 2 марок: «Державний Прапор України», «Державний Герб України». 2012 р.

Попередні національні гімни

Перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Тоді роль державного гімну – в сьогоднішньому розумінні – виконували бойові заклики та пісні, які створювали патріотичний настрій перед битвами. Як свідчить "Слово о полку Ігоревім", пісні закликали воїнів до хоробрості, аби здобути "князю славу", відплатити ворогам "за землю Руську", за рани. Перед вирішальною битвою на р. Калці 1223 р. проти татаро-монгольських військ руські дружини співали "З нами Бог, розумійте язици". Перед битвою при Грюнвальді 1410 р., що відбулася між військами Тевтонського ордену та об'єднаною польсько-литовсько-українською армією, з уст воїнів як гімн звучала пісня "Богородиця".[3]

Ближчими до жанру гімну були козацькі пісні. Вони звучали як присяга перед Богом і Землею, честю і сумлінням.[4]

У період козацької доби особливо популярною була пісня "Нумо, хлопці, до зброї":

Ой зібрались були чайку рятувати,

Славу добувати.

Ой, чи пан, чи пропав – двічі не вмирати,

Нумо, хлопці, до зброї!

Пізніше поширилися патріотичні пісні, такі як "Пісня про Байду", "Ой, на горі, там женці жнуть", "Засвіт встали козаченьки".

Втративши свою державність, Україна кілька століть не мала і свого національного гімну. Його заміняли рідні патріотичні пісні, часто релігійного характеру, що не охоплювали долі всього народу.[3]

Загальноукраїнського характеру набула пісня на слова Тараса Шевченка «Заповіт», яку у 1868 році Микола Лисенко поклав на музику. З того часу поширюється традиція слухати спів «Заповіту» стоячи. Крім нього, часто виконуються також "Боже великий, єдиний, нам Україну храни" (муз. М. Лисенка, сл. О. Кониського). Своєрідними військовими гімнами стали й пісні «Ой, у лузі червона калина», «За рідний край», марш «За Україну, за її волю» та інші.[4]

Національний гімн Галичини "Мир вам, браття, всім приносим" (1848-1914)

Під час "Весни народів" 1848-49 років Головна Руська Рада визначила гімном Галичини пісню на слова греко-католицького священика о. Івана Гушалевича "Мир вам, браття, всім приносим".[5] Помилково вважалося, що автором музики є галицький композитор Теодор Леонтович. Однак за останніми дослідженнями музику до цього гімну склав греко-католицький священик о. Михайло Вербицький, автор музики і до сучасного Гімну України.

На Закарпатті в ті ж роки Олександром Духневичем був написаний гімн "Я русин єсмь і буду":

Я русин єсмь і буду,

Чесний мій рід не забуду;

Русин був мій отець і мати,

Руська вся родина.

Перу Духневича належить і вірш "Подкарпатські русини", який став офіційним гімном краю до 1939 року.

Своєрідним гімном висту­пав і "Заповіт" Шевченка та "Вічний революціонер" Франка, "Боже, великий, єдиний, нам Україну храни" Косинського. Однак, їм не випала така велична і трагічна доля, як "Ще не вмерла Україна".[3]

Пісня-хор "Ще не вмерла Україна"

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»)[6]. Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через пів години вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив[7]. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном[8]. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Словаки», що була гімном Словаччини та Югославії.

Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» («за вредное влияние на умы простолюдинов») на проживання в Архангельську губернію[9].

Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, греко-католицький священик о. Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Вперше надрукований у 1863 році, з нотами — в 1865-му.

Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку[10].

Перший запис народного гімну "Ще не вмерла Україна" на звукову доріжку (грамофонну платівку) був здійснений у жовтні 1910 року у Кельні найвідомішою звукозаписною фірмою "Grammophon". Соліст - Модест Менцинський у супроводі оркестру. Звукорежисер Артур Кларк.[11][5]

Часи УНР та ЗУНР

У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР.

Зокрема, 17 червня 1917 року авторитетне американське видання «Нью-Йорк таймс» опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України:

Nay, thou art not dead, Ukraine,
See, the glory’s born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!

As in Springtime melts the snow
So shall melt away the foe,
And we shall be masters
Of our homes.

Soul and body, yea, our all
Offer we at freedom’s call —
We, whose sires were mighty
Cossack braves.[12]

Також, «Ще не вмерла Україна» Чубинського і Вербицького наряду з «Вічним революціонером» Франка та Лисенка, у виконанні хору Стеценка, лунали під час проголошення Акту Злуки.

Пісню нещадно знищували білогвардійці. Восени 1919 р.  денікінцями у вогонь було кинуто 60 примірників "Ще не вмерла Україна", які в 1917 році випустила видавнича Українська спілка.[3]

Карпатська Україна

1939 року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.

Радянська доба

Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної республіки в його складі, то варіант використання пісні «Ще не вмерла Україна» було відкинуто, щоб не викликати сепаратистські настрої серед українців.

Пісня була оголошена буржуазно-націоналістичною, заборонялася, жорстоко переслідувалася. За її виконання можна було дорого поплатитися.[3]

Потрібен був текст, в якому б стверджувалося, що Україна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна» та обов’язково повинна була висвітлена комуністична партія. Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна», покладений на музику групою композиторів під керуванням Антона Лебединця, став державним гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 роки.

Гімн «Ще не вмерла Україна» було вперше публічно заспівано 24 вересня 1989 року на головній сцені фестивалю «Червона рута». Почав виконувати Василь Жданкін і до нього долучилися Віктор Морозов і Едуард Драч.

Визначною подією стало також виконання гімну «Ще не вмерла Україна» 9 квітня 1990 року у Львівській опері перед початком сесії Львівської обласної Ради народних депутатів XXI («першого демократичного») скликання[13]. Перше аранжування для оркестру здійснив[14] художній керівник та диригент Галицького симфонічного оркестру Ростислав Демчишин.

Доба Незалежності

Виконання гімну України в новорічну ніч 1 січня 2014 року

15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) державного гімну затвердила Верховна Рада України[15], що знайшло своє відображення у Конституції України. Усю оркестровку здійснив Олександр Морозов[16].

Тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України»[17], котрий запропонував президент Леонід Кучма. Законопроєктом пропонувалося затвердити як державний гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

Частиною першою статті 2 проєкту Закону України, ініційованого Кабінетом Міністрів України у 2009 році[18], пропонувалося законодавчо закріпити, що еталонною музичною редакцією державного гімну України є музична редакція М. Скорика та Є. Станковича в тональності сі-бемоль мажор. Згідно з тією ж статтею нотний матеріал еталонної музичної редакції державного гімну України мав видаватися у вигляді клавіру, хорової партитури, партитури для симфонічного оркестру та хору, для симфонічного оркестру, партитури для малого, середнього і великого складу духового оркестру. Законопроєкт був відкликаний.

Гімн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004 та 2013–2014 років. Композитор Валентин Сильвестров, що виходив на акції протесту в Києві, так охарактеризував український гімн:

Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Насправді його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів (наспівує). У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають[19].

Текст гімну

Закон України «Про Державний гімн України»

Слова гімну на постаменті державного прапора України, встановленого у Змієві на честь 20-ї річниці Незалежності

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л. КУЧМА: м. Київ

6 березня 2003 року
№ 602-IV

Варіанти аранжувань та виконання

Пропозиції до зміни

Спроби змінити гімн або його текст здійснювалися неодноразово[33].

Певна частина українського суспільства була невдоволена тим, що «прибрали сильні уривки» як-от «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону. В рідній хаті панувати не дамо нікому»[34]. Відповідно, з початку запровадження офіційних слів гімну (2003 рік) час від часу трапляються дискусії щодо виправлення та доповнення державного гімну України.

У лютому 2010 року співак Анатолій Кочерга розкритикував песимізм гімну України та як варіант навів українську народну пісню літературного походження «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка[35]. У січні 2011 року народний депутат фракції «Батьківщина» Дмитро Ветвицький запропонував рядок «Ще не вмерла України і слава, і воля» замінити на «Слава Богу, в Україні є правда і воля. І вже нам, браття-українці, посміхнулась доля»: «Коли цей Гімн будуть виконувати з такими словами, люди фактично молитимуться богу, і це піде на користь усім: і народним депутатам, і школярам, які за новим законодавством мають спів»[36]. Народний депутат, колишній член Партії регіонів Вадим Колесніченко підтримав його та прокоментував: "Я вважаю, що гімн має об’єднувати, надихати і бути дороговказом для держави і для суспільства. Ми можемо бути традиціоналістами, але ці два рядки, про які йдеться, — вони не об’єднують, і вони не дають життєдайності. Вони мені нагадують слова Грушевського, який казав: «Українці найбільше вміють організовувати похоронні заходи. У цьому вони найкращі»[37].

У серпні 2012 року КПУ пропонувала обговорити на референдумі герб і гімн України. Лідер партії Петро Симоненко, додав, що «лише референдум зможе покласти край двадцятирічним суперечкам щодо державних символів»[38].

У грудні 2012 року Олег Канівець, депутат від фракції Батьківщина, зареєстрував законопроєкт, який передбачає зміну однієї літери: йдеться про перший рядок гімну «Ще не вмерла України // Ні слава, Ні воля…», де Канівець пропонує змінити «України» на «Україна»[39].

Переписати слова гімну бажав Нестор Шуфрич, щоб він починався приблизно так: «Вічно буде Україна, // Її слава й воля»[40].

У проєкті Національної Конституції від ВО «Свобода» міститься пункт про Національний Славень Української Держави — повний текст твору П. Чубинського «Ще не вмерла Україна…» на музику М. Вербицького[41].

14 березня 2022 року народна депутатка IX скликання Л. Буймістер ініціювала проєкт закону про внесення змін до Закону України «Про Державний гімн України»[42], яким пропонується два перших рядки куплету державного гімну України замінити словами «Переможе Україна! І слава, і воля, // Бо нам, браття молодії, усміхнулась доля».

25 березня 2022 року народні депутати І. Юнаков та Г. Мазурашу запропонували альтернативний проєкт закону про внесення змін до Закону України «Про Державний гімн України»[43], яким пропонується замінити перший куплет, приспів та додати другий куплет. Проєкт викликав негативну реакцію в соцмережах[44], розкритикував таку ініціативу і Президент В. Зеленський[45].

Див. також

Примітки

  1. Про Державний Гімн України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 січня 2024.
  2. Закликаємо світ виконувати гімн України // Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти (Держмистецтв). 26.02.2022. Архівна копія.
  3. а б в г д Провісник нашої волі. З історії гімну "Ще не вмерла Україна" | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 24 жовтня 2024.
  4. а б 2. «Ода державності: Державний Гімн та малий герб України». msmb.org.ua (укр.). Процитовано 28 жовтня 2024.
  5. а б в Музей Соломії Крушельницької у Львові (19 березня 2021), Перший запис гімну "Ще не вмерла Україна", 1910 рік, процитовано 26 вересня 2024
  6. Светозар Милетић. Србска песма. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 8 вересня 2013.
  7. Іван Ющук. Іван Франко і національно-визвольна боротьба сербів у 70-их роках XIX ст (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 червня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
  8. Павло Чубинський писав вірші «під Шевченка». Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 8 вересня 2013.
  9. Павло Платонович Чубинський. Андрусов Микола Іванович. geoknigi.com. Процитовано 12 липня 2022.
  10. У Львові поклали квіти до пам'ятника Михайла Вербицького. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  11. Максим’юк Степан. З історії українського звукозапису та дискографії (141 с.). Львів — Вашингтон: Видавництво Українського Католицького Університету 2003. 288 с. ілюстроване ISBN 966-8197-11-9
  12. UKRAINE'S NEW ANTHEM.; Translation of the National Hymn Adopted by the Republic. The New York Times. 17 червня 1918. ISSN 0362-4331. Процитовано 21 березня 2016.
  13. Новини України: 20 років тому відбулася перша сесія Львівської обласної ради демократичного скликання. Гал-інфо. Процитовано 12 липня 2022.
  14. Ростислав Демчишин: «Аранжування гімну України – мій вклад в історію Незалежності» | Music-Review Ukraine. www.m-r.co.ua. Процитовано 12 липня 2022.
  15. Про Державний гімн України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 12 липня 2022.
  16. Талановитий композитор та військовий диригент ЗСУ, котрий через конфлікти з тогочасним керівництвом виїхав до РФ.
  17. Про Державний гімн України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 12 липня 2022.
  18. Проєкт Закону України від 10.07.2009 № 4811 «Про Державний гімн України» : [арх. 06.04.2022] // Офіційний вебпортал Верховної Ради України. — 2010. — 10 липня. — Дата звернення: 06.04.2022.
  19. Марія Семенченко. Валентин СИЛЬВЕСТРОВ: «Читайте Шевченка, доки не пізно...» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // День, 29 грудня 2013
  20. Першодрук у львівському часописі «Мета», 1863, № 4, с. 271—272, що є літературною канонічною пам’яткою, яка лягла в основу пізніших модифікацій тексту.
  21. Перший в історії тиражований на грамплатівці запис гімну «Ще не вмерла Україна!» Співає Михайло Зазуляк. Студія Columbia, США, 1916 рік на YouTube
  22. Білоруський та Український Модернізм (23 жовтня 2022), Гімн УНР «Вже воскресла Україна!» (1919 р.), процитовано 26 вересня 2024
  23. Aratta (24 травня 2023), «Вже воскресла Україна» - гімн Української Народної Республіки, 1919/Anthem of Ukraine, 1919, процитовано 26 вересня 2024
  24. Михайло Зазуляк — Вже воскресла Україна / Марселєза. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 8 березня 2015.
  25. Volodymyr Kudovba (23 грудня 2011), Гімн України в супроводі симфонічного оркестру - 1990 рік (аранжування Ростислава Демчишина), процитовано 26 вересня 2024
  26. Державний гімн України - National Anthem of Ukraine - Rock version by Nicky Rubchenko на YouTube
  27. Гімн України у виконанні 14 національностей, хто населяє Україну на YouTube
  28. Гимн Украины в исполнении 14 национальностей, проживающих на территории Украины (укр.), процитовано 14 червня 2022
  29. Гімн України на церемонії підняття прапору до дня Незалежності на YouTube
  30. Гімн України на віолончелях на YouTube
  31. Хома, Михайло (21 серпня 2020). DZIDZIO - Гімн України (Official Audio). YouTube (Українською) . DZIDZIO. Процитовано 26 серпня 2020.
  32. Кароль, Тіна (22 серпня 2022). Tina Karol - Гімн України | National Anthem of Ukraine. YouTube (Українською) . Tina Karol. Процитовано 16 листопада 2023.
  33. Державний гімн України: історико-правові аспекти: збірник документів і матеріалів / Заславська Л. В., Голубовська В. С., Дорогих С. О. ; НДІІП НАПрН України. — К. : ТОВ «Видавничий дім „АртЕк“», 2020. — 98 с. — ISBN 978-617-7814-70-1. Архівна копія.
  34. Gazeta.ua (10 червня 2010). "Якщо в цій країні ще залишилося щось пристойне, то це прапор, герб і гімн". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 12 липня 2022.
  35. Співак Анатолій Кочерга: «Може, варто було б змінити гімн України?». Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 12 липня 2022.
  36. Zaxid.net. У БЮТ хочуть змінити слова Гімну України. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 12 липня 2022.
  37. Партія регіонів хоче змінити гімн України. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 26 серпня 2013.
  38. У політику йду не я, а весь склад батальйону "Донбас", – Семен Семенченко. 24 Канал (укр.). Процитовано 12 липня 2022.
  39. Депутат від Батьківщини запропонував змінити гімн України. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 12 липня 2022.
  40. Шуфрич хоче переписати гімн України. Українська правда (укр.). Процитовано 12 липня 2022.
  41. Конституція "під ключ". ВО "Свобода" (укр.). 19 квітня 2008. Процитовано 12 липня 2022.
  42. Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 12 липня 2022.
  43. Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 12 липня 2022.
  44. Гімнотворці: в соцмережах висміяли спроби «слуг» змінити гімн України : [арх. 05.04.2022] // Курс. — 2022. — 2 квітня. — Дата звернення: 05.04.2022.
  45. Зеленський про ініціативу зміни гімну: «мого підпису під такими законопроєктами не буде» : [арх. 06.04.2022] // Радіо Свобода. — 2022. — 3 квітня. — Дата звернення: 06.04.2022.

Джерела та література

  1. Верменич Я. П. Чубинський як дослідник національної правової культури України / Я. Верменич // Український історичний збірник. — № 3 — Київ: Інститут історії України НАН України, 2000. — C. 189—202.
  2. Доброван Н., Доброван О. Соколов В. Державна символіка України і національна свідомість (з досвіду краєзнавчих та соціологічних досліджень) / Н. Доброван, О. Доброван, О. Соколов // Спеціальні історичні дисципліни. Питання теорії та методики. Збірка наукових праць та спогадів. — Число 6 (7). — 2001. — С. 129—135.
  3. Белявская А. В. Государственные символы Украины: правила использования, ритуалы, традиции / А. В. Белявская, В. В. Болгов, А. Н. Коваленко // Вісник Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу. — 2006. — № 64 (серпень-вересень). — С. 2—38. — Табл. І — VII.
  4. Національна символіка незалежної України: Методичні рекомендації для викладачів і студентів неісторичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М. І. Бушин, І. Ю. Мащенко, В. Ф. Юзвенко — Черкаси: ЧІТІ, 2001. — 48 с.
  5. Галюк М. Творець Національного гімну / М. Галюк // Культура і життя. — 2005. — 3—5. — С. 1.
  6. Гломозда К. Е., Яневский Д. Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К. Е. Гломозда, Д. Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. — 1990. — № 1. — С. 110—117.
  7. Гломозда К. Е., Яневский Д. Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К. Е. Гломозда, Д. Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. — 1990. — № 2. — С. 96—106.
  8. Гломозда К. Е., Яневский Д. Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К. Е. Гломозда, Д. Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. — 1990. — № 3. — С. 111—119.
  9. Головченко В. Історико-правова ґенеза державної символіки України [Текст] / В. Головченко // Віче. — 2009. — № 8. — С. 8—11.
  10. Гриневич Л. Державні гімни як символи політичної влади і боротьби в Україні (перша половина XX ст.) / Л. Гриневич // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — № 9 — Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. — C. 135—145.
  11. Гриневич В. Про історію творення та політико-ідеологічне звучання державних гімнів СРСР та УРСР / В. Гриневич // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — № 9 — Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. — C. 295—312.
  12. Державні символи України / Упор. А. П. Ярещенко. — Харків.: Факт, 2008. — С. 7—17.
  13. Державний гімн — перша публікація вірша П. Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4, с. 271—272
  14. Державний гімн України [Ноти] [Текст]: партитура та голоси для середнього та малого складів духового оркестру / музика М. Вербицького. — К. : Музична Україна, 1993. — 84 с.
  15. Державний гімн України [Ноти] [Текст]: партитура та голоси для великого духового оркестру / музика М. Вербицького. — К. : Музична Україна, 1993. — 8 с. ; [38 л. нот].
  16. Державний гімн України [Ноти]: для мішаного хору в супроводі фортепіано / авт. муз. М. М. Вербицький ; авт. сл. П. П. Чубинський ; худ. оформ. В. В. Кузьменко. — Клавір. — Київ: Музична Україна, 2003. — 7, [1] с. : портр., кол. іл. ; 29 см. — 5000 екз.
  17. Державний гімн України [Ноти] [Текст]: Партитури та голоси для середнього та малого складів духового оркестру. — К. : Музична Україна, 1993.
  18. Державний гімн України: популярний історичний нарис / В. Н. Балязин та ін. — К.: Музична Україна, 2006. — 56 с.
  19. Етнорелігійна і національна символіка / А. Пономарьов // Українці: Історико-етнографічна монографія у 2-х кн. Кн. 1. — Опішне.: Українське народознавство, 1999. — С. 87—94.
  20. Загайкевич М. Державний гімн України: популярний історичний нарис / Упоряд.: М. П. Линник, В. М. Пономаренко ; авт. тексту: М. П. Загайкевич ; ред.: Т. І. Моргун. — Київ: Музична Україна, 2006. — С. 46—49. — 56 с. — ISBN 966-8259-19-X.
  21. Звоницкий Э. М. Рассказы о гимнах. Учебно-методическое издание / Э. М. Звоницкий. — Б. м. в.: Везелица, 2001. — 56 с.
  22. Зелінський О. Виникнення та перші кроки суспільного життя національного гімну «Ще не вмерла України…» / О. Зелінський // Актуальні проблеми внутрішньої політики. — 2004. — № 4. — С. 11—27.
  23. Зелінський О. До історії Державного гімну України / О. Зелінський. — Львів, 2008.
  24. Ковальський В. Останній атрибут держави: Державний гімн України / В. Ковальський // Юридичний вісник України. — 2007. — 8—14 вересня. — С. 3.
  25. Куєвда В. Світотворчий міф та національна символіка / В. Куєвда // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. — Спецвипуск № 3(69). — 2005. — С. 72—75.
  26. Маляренко В. Державний гімн як дзеркало нації / В. Маляренко // Право України. Юридичний журнал. — 2013. — № 5. — С. 374—380.
  27. Національна символіка України // Україна. Повна енциклопедія / упор. В. М. Скляренко та ін. — Харків.: Фоліо, 2007. — 463 с.
  28. Розовик Д. Ф. Про створення української національно-державної символіки у роки визвольної боротьби (1917—1920 рр.) / Д. Ф. Розовик// Український історичний журнал. — 1999. — № 4. — С. 115—121.
  29. Салтан Н. М., Салтан О. М. Живи Україно незламна і сильна… Парламентські дебати навколо затвердження тексту Державного гімну України 4 та 6 березня 2003 року // Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. — 2016. — № 4 (130). — С. 16—36. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/109962/03-Saltan.pdf?sequence=1
  30. Салтан А. Н. Как Кучма с Медведчуком слова для государственного гимна выбирали [Электронный ресурс] / А. Н. Салтан. — Режим доступа к статье: http://kievvlast.com.ua/text/kak_kuchma_s_medvedchukom_slova_dlja_gosudarstvennogo_gimna_vibirali37334.html. — Заглавие с экрана. — 25.03.16.
  31. Сергійчук В. І. Національна символіка України: науково-художня книга / В. І. Сергійчук. — К.: Веселка, 1992. — 109 с.
  32. Совінська Н. Українська національна символіка в контексті історичної правди /Н. Совінська // Психологія і суспільство. Український науково-економічний та соціально-психологічний часопис. — 2003. — № 2 (12). — С. 4—11.
  33. Стецюк П. Державні символи України: конституційно-правова характеристика / П. Стецюк // Вісник Конституційного Суду України. — 2004. — № 6. — С 103—115.
  34. Хорошевский А. Ю. 100 знаменитых символов Украины / А. Ю. Хорошевский. — Х.: Фолио, 2007. — 511 с.
  35. Чередниченко Д. Безсмертне слово поета як основа народної пісні і Державного гімну України / Д. Чередниченко // Народна творчість та етнографія. — 2004. — № 1/2. — С. 18—21.
  36. Чубинський П. «Ще не вмерла Україна» / П. Чубинський. — Київ: Акціонерне товариство «Обереги», 1991. — 6 с. — Видання містить варіанти тексту вірша «Ще не вмерла Україна»: публікації в журналі «Мета». — № 4, 1863. — Львів; в альманасі «Українська Муза». — Київ, 1908.
  37. Шевчук А. Національні музичні символи України / Антоніна Шевчук // Палітра педагога. — 2008. — № 4. — С. 3—5.
  38. Ященко Л. І. Гімн має співати весь народ // Україна і світ: газета. — 2005. — 11—17 грудня (?).
  39. Ященко Л. І. Підступність сі-бемоль мажору: Відкритий лист до Комісії з питань соціального й гуманітарного розвитку при Кабінеті Міністрів України (голова — Микола Жулинський). — 2000. — Вересень.
  40. Ященко Л. І. Яким має бути наш державний гімн: [Оригінальний текст з архіву автора]. — 1999—2009. Архівна копія.

Посилання

Ноти
Виконання
  1. Verbytsky Mykhaylo — Ukrainian anthem (обробка Михайла Олійника) // Ukrainian Live Classic. Архівна копія.