Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань
| Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань | |
|---|---|
| |
| Абревіатура | TICE і CTBT |
| Тип | Багатостороння угода[en] |
| Підписано | 10 вересня 1996 |
| Місце | Нью-Йорк, США |
| Підписанти | 187 держав |
| Сторони | 178 держав |
| Зберігається | Секретаріат ООН (секція договорів)[1] |
| Статус | не набув чинності[en] |
| Мова | англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька |
| Сайт | https://ctbto.org |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
 | |
|---|---|
| Дата | 10 вересня 1996 |
| Засідання | 50-та сесія[2] |
| Код | A/RES/50/245 (Документ) |
| Предмет | Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань |
Результат голосування |
|
| Результат | Ухвалена[3] |
До́гові́р про всеося́жну заборо́ну я́дерних випро́бувань — був прийнятий 50-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 10 вересня 1996 року і відкритий для підписання 24 вересня 1996 року. Договір складається з преамбули, 17 статей, двох додатків та протоколу із двома додатками, де детально описано процедури перевірки. Текст договору міститься у листі Постійного представника Австралії при ООН[en] від 22 серпня 1996 року A/50/1027 на ім'я Генерального секретаря.
Відповідно до Статті I Договору:
- Кожна держава-учасник зобов'язується не проводити будь-яких випробувальних вибухів ядерної зброї та будь-яких інших ядерних вибухів, а також заборонити й запобігати будь-якому такому ядерному вибуху в будь-якому місці, що знаходиться під його юрисдикцією або контролем.
- Кожна держава-учасник зобов'язується далі утримуватися від спонуки, заохочення або якої-небудь участі в проведенні будь-якого випробувального вибуху ядерної зброї та будь-якого іншого ядерного вибуху.
Договір набуває чинності через 180 днів після того, як держави, зазначені в Додатку 2 до Договору, його ратифікують. Ці 44 держави є тими, які, за даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), мали ядерні технології в 1995 році, частина з яких є членами т. зв. "ядерного клубу".
Дотепер Договір підписало 177 держав, зокрема 41 держава з 44, необхідних для набрання чинності договору (не підписали тільки КНДР, Індія і Пакистан), ратифікувало 138 держав, зокрема 34 держави з 44, необхідних для набрання ним чинності (не ратифікували: Єгипет, Індія, Індонезія, Іран, Ізраїль, КНР, КНДР, Колумбія, Пакистан і США).
6 грудня 2006 Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, що підкреслює необхідність швидкого підписання і ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань. За ухвалення резолюції проголосували 172 країни, проти — дві: КНДР і США[4].
- ↑ Comprehensive Nuclear-Test-Ban Treaty (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 10 вересня 2024.
- ↑ Resolutions adopted by the General Assembly at its 50th session (англ.). Бібліотека імені Дага Гаммаршельда. Процитовано 27 червня 2024.
- ↑ Comprehensive nuclear-test-ban treaty : resolution / adopted by the General Assembly (англ.). Цифрова бібліотека ООН. Процитовано 27 червня 2024.
- ↑ 61-я сессия Генеральной Ассамблеи ООН
- С. П. Галака. Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
- Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Повний текст Договору
- ↑ Definition of key terms used in the UN Treaty Collection (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 2024-06-31.