Перейти до вмісту

Едвіж Феєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едвіж Феєр
фр. Edwige Feuillère
Е. Фейєр у виставі «Свобода — це неділя» (1953)
Ім'я при народженніЕдвіж Кароліна Кунаті (фр. Edwige Caroline Cunati)
Дата народження29 жовтня 1907(1907-10-29)
Місце народженняВезуль, Верхня Сона, Франція
Дата смерті13 листопада 1998(1998-11-13) (91 рік)
Місце смерті
ПохованняБожансі[1]
ГромадянствоФранція Франція
Професіяакторка
Alma materКурси Симона і Діжонська консерваторіяd
Роки активності1931 — 1995
IMDbID 0275428
Нагороди та премії
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Почесний «Сезар» (1984)
Едвіж Феєр у Вікісховищі

Едві́ж Феє́р (фр. Edwige Feuillère, справжнє ім'я — Едві́ж Каролі́на Кунаті́ (фр. Edwige Caroline Cunati); 29 жовтня 1907, Везуль, Верхня Сона, Франція — 13 листопада 1998, Булонь-Біянкур, О-де-Сен, Франція) — французька театральна та акторка кіно. Вважається однією з найважливіших акторок свого покоління та займає важливе місце в історії французького кінематографу та театру.

Біографія

[ред. | ред. код]

Едвіж Кароліна Кунаті народилася в сім'ї італійського інженера та німкені родом з Ельзасу[2] на центральній площі Везуля, в департаменті Верхня Сона у Франції, яку після Другої світової перейменували на площу Едвіж Феєр. Сім'я переїхала до Діжону, коли Едвіж було три. Роки Першої світової війни вона провела у бабусі в Італії. З відзнакою закінчила Діжонську театральну консерваторію (1928). У 1928—1931 навчалася у Вищій національній консерваторії драматичного мистецтва. Дебютувала в театрі у 1931 році на сцені знаменитої «Комеді Франсез».

Була одружена з французьким актором П'єром Феєром[fr], з яким познайомилася в Консерваторії[3]Розлучилася після кількох років шлюбу.

8 листопада 1998 року, при звістці про самогубство колишнього чоловіка разом з новою дружиною, Едвіж Феєр пережила серцевий напад, від якого через декілька днів померла[4].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1939 по 1942 рік на сценах різних театрів Едвіж Феєр грала «Даму з камеліями» Дюма-сина. У 1943 році виконала головну роль у п'єсі Жана Жироду «Содом і Гомора». У повоєнний період своєї театральної кар'єри була музою Поля Клоделя, зігравши в його «Полуденному розділі» з Жаном-Луї Барро і П'єром Брассером.

У кіно Феєр спочатку дебютувала під псевдонімом Кора Лінн (Cora Lynn) у 1931 році у фільмі «Блакитна стрічка» (фр. Le Cordon bleu) Альберто Кавальканті. Після цієї ролі Феєр знімається у найіменитіших режисерів епохи — Марка Аллегре, Жульєна Дювів'є, Роберта Сьодмака, Реймона Бернара, Макса Офюльса, Жана Деланнуа, Марселя Л'Ерб'є, Жана Кокто, Крістана-Жака, Клода Отан-Лара та інших. Знаменитою стала у 1935 році після фільму «Лукреція Борджіа» Абеля Ґанса.

Ставши найпопулярнішою зіркою свого покоління, Едвіж Феєр знялася з Жераром Філіпом в «Ідіотові» (1946) за Ф. М. Достоєвським і з Жаном Маре у «Двоглавому орлові» (1948) Жана Кокто. У 1949 виконала роль Жулі де Карнілан, у 1954 — Жінку в білому у фільмі «Хліб в траві» і в 1965 — Божевільну з Шайо у Жана Жироду.

Фейєр грала також з Мадлен Рено, Даніель Дар'є, Бріжит Бардо, Луї Жуве, Жаком Копо, Антоненом Арто, Жаном-Луї Барро, Еріхом фон Штрогеймом, Жаном Габеном, Філіппом Нуаре, Мішелем Пікколі, Луї де Фюнесом, П'єром Брассером, Бернаром Бліє, Жаном-Луї Трентіньяном, Аленом Делоном та іншими видатними акторами.

Останньою роллю Едвіж Феєр на великому екрані була роль у «Плоті орхідеї», фільмі Патріса Шеро за детективом Д. Чейза.

Вибрані ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1931 кф Дотепний план La fine combine Мадо
1932 ф Блакитна стрічка Le cordon bleu Режина
1932 ф Мосьє Альбер Monsieur Albert графиня Пеггі Рікарді
1932 ф Маленька жінка в потягу Une petite femme dans le train Адольфіна
1932 ф Макіяж Maquillage Кетті
1933 ф Топаз Topaze Сюзі Куртуа
1933 ф Реєстраційний номер 33 Matricule 33 Елена Шверінген
1933 ф Пригоди царя Павзолія Les aventures du roi Pausole Діана
1934 ф Ці пани із Санте Ces messieurs de la santé Фернанда
1935 ф Баркарола Barcarolle Giacinta
1935 ф Сильце для жайворонків Le miroir aux alouettes Делія
1935 ф Голгофа Golgotha Клаудія Прокула
1935 ф Страдіварі Stradivarius Марія Беллоні
1935 ф Лукреція Борджіа Lucrèce Borgia Лукреція Борджіа
1936 ф Добра дорога La route heureuse Сюзанна
1936 ф Містер Флоу Mister Flow леді Єлена Скарлетт
1936 ф Кохання Amore Сюзанна
1937 ф Марта Рішар на службі Франції Marthe Richard au service de la France Марта Рішар
1937 ф Пані Малакі La dame de Malacca Одрі Грінвуд
1937 ф Вогонь! Feu! Едвіж Елно
1938 ф Я була авантюристкою J'étais une aventurière Віра Вронська
1939 ф Без завтра Sans lendemain Евелін (Бабс), Морен
1940 ф Емігрант L'émigrante Крістіана
1940 ф Від Майєрлінга до Сараева De Mayerling à Sarajevo графиня Софі Чотек
1942 ф Мадемуазель Бонапарт Mam'zelle Bonaparte Кора Перл
1942 ф Герцогиня Ланже La duchesse de Langeais Антунетта де Льонже
1943 ф Доброчесна Катрін L'honorable Catherine Катрін Руссель
1943 ф Лукреція Lucrèce Лукреція
1945 ф Частина тіні La part de l'ombre Аньєс Нобле
1946 ф До тих пір, поки я живу Tant que je vivrai Аріана
1946 ф Ідіот L' Idiot Настасья Філіпповна
1946 ф Тільки один раз Il suffit d'une fois Крістіана Журден
1948 ф Двоглавий орел L'aigle à deux têtes Наташа, королева
1948 ф Жінконенависник Woman Hater Колетт Марлі
1950 ф Жулі де Карнілан Julie de Carneilhan Жулі де Карнілан
1950 ф Втрачені спогади Souvenirs perdus Флоренс (епізод «Статуетка Осіріса»)
1951 ф Олівія Olivia мадемуазель Жулі
1951 ф Мис Надії Le cap de l'espérance Лірія
1952 ф Прекрасні створіння Adorables créatures Деніз Обуссон
1954 ф Хліб у траві (фільм) Le blé en herbe Жінка в білому
1955 ф Плоди літа Les fruits de l'été Сабіна Грав'єр
1957 ф Сьома заповідь Le septième commandement графиня Віра Вронська
1957 ф Коли втручається жінка Quand la femme s'en mêle Анжель «Мейн»
1958 ф У випадку нещастя En cas de malheur Вів'єн Гобійо
1958 ф Життя удвох La vie à deux Франсуаза Сельє
1961 ф Знамениті любовні історії Amours célèbres мадемуазель Рокур (епізод «Акторки»)
1962 ф Злочин не вигідний Le crime ne paie pas дона Лукреція (епізод «Маска»)
1964 ф Вам подобаються жінки? Aimez-vous les femmes тітка Фло
1965 ф Сприятливий випадок La bonne occase графиня де Санкт-Плас
19661986 с У театрі сьогодні ввечері Au théâtre ce soir Констанція
1968 ф Даруйте, займемося любов'ю? Scusi, facciamo l'amore? Джіудітта Пассані
1970 ф OSS-117 на канікулах OSS 117 prend des vacances баронесса де Лабат
1970 ф Світло землі Le clair de terre пані Ларвієр
1975 ф Плоть орхідеї La chair de l'orchidée мадам Бастьї-Воженер
1979 с Жінки біля моря Les dames de la côte Алікс
1988 с Кіно Cinéma Маргарита, мати Жульєна
1985 тф Графиня де Ланже La duchesse de Langeais принцеса Бомон-Шоврі

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Едвіж Фейєр[5]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія BAFTA
1954 Найкраща іноземна акторка Олівія Номінація
Премія «Сезар»
1984 Почесний «Сезар» Перемога

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Edwige Feuillère, Les feux de la mémoire, ed. Albin Michel, 1976.
  • Feuillère Edwige. Moi, la Clairon. — Paris : Éditions J'ai Lu, 1985. — ISBN 978-2-2772-1802-9..
  • Edwige Feuillère, À vous de jouer, ed. Albin Michel, 1998.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article3422
  2. Edwige Feuillère - Biography, Movie Highlights and Photos - AllMovie. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 16 серпня 2017.
  3. Obituary: Edwige Feuillere. 17 kbcnjgflf 1998. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 16 серпня 2017.
  4. Edwige Feuillere, an Actress Beloved in France, Dies at 91. The New York Times. 23 листопада 1998. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
  5. Нагороди та номінації Едвіж Феєр на сайті IMDb (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • ФЕЙЕР, Эдвиж // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : А — Л. — С. 741. — 85000 прим. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]