Економіка Узбекистану
| Економіка Узбекистану | |
|---|---|
 Вид на Міжнародний бізнес-центр у Ташкенті та на проспект Аміра Тимура | |
| Валюта | узбецький сом |
| Фінансовий рік | календарний рік |
| Організації | ВТО |
| Статистика | |
| ВВП | ▲ $205,6 млрд (2016) |
| Зростання ВВП | ▲ 7,8 % (2016) |
| ВВП на душу населення | $6,600 (2016) |
| ВВП за секторами | сільське господарство: 18,5 %, промисловість: 34,6 %, послуги: 46,8 % (2016) |
| Інфляція (ІСЦ) | 8 % (2016) |
| Населення поза межею бідності | 14 % (2016) |
| Індекс Джіні | 36,8 (2003) |
| Робоча сила | 17,85 млн (2016) |
| Робоча сила за секторами | сільське господарство: 25,9 %, промисловість: 13,2 %, послуги: 60,9 % (2012) |
| Безробіття | 4,9 % (2016) |
| Галузі виробництва | текстиль, харчова промисловість, машинобудування, металургія, видобуток вугілля, хімічна сировина |
| Зовнішня діяльність | |
| Експорт | $11,2 млрд (2016) |
| Експортні товари | енергетичні продукти, бавовна, золото, мінеральні добрива, чорні та кольорові метали, текстиль, продукти харчування, машини, автомобілі |
| Партнери | .svg){kind=small} Швейцарія 35,1 % КНР 19,7 % Росія 9,3 % Туреччина 8,7 % Казахстан 7,2 % Бангладеш 5,4 % Афганістан 4,9 % (2016) |
| Імпорт | $10,91 млрд (2016) |
| Імпортні товари | машини та обладнання, продукти харчування, хімікати, чорні та кольорові метали |
| Партнери | КНР 22,2 % Росія 18 % Південна Корея 10,5 % Казахстан 10 % Туреччина 5,8 % Німеччина 5,2 % (2016) |
| Державні фінанси | |
| Борг | $16,76 млрд (2016) |
| Доходи | $21,37 млрд (2016) |
| Витрати | $21,31 млрд (2016) |
| Головне джерело: CIA World Fact Book[1] | |
Узбекистан — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, газова, легка, харчова, хімічна, машинобудівна, електроенергетика, кольорова, чорна металургія, паливна і нафтохімічна. Транспорт — автомобільний, залізничний, трубопровідний, річковий, повітряний. Приблизно 80 % всіх вантажообігу в Узбекистані припадає на залізниці. Мережа залізниць загальною протяжністю бл. 3400 км зв'язує республіку з сусідніми країнами. Є також 63 000 км шосейних доріг, але число доріг з твердим покриттям невелике. Найважливіші з них — шосе Ташкент — Термез, Ташкент — Бухара — Муйнак, Ташкент — Коканд. Майже кожне велике місто Узбекистану має свій аеропорт. Ташкентський міжнародний аеропорт здійснює регулярне повітряне сполучення з багатьма країнами, включаючи Росію, Німеччину, Туреччину, Велику Британію, Нідерланди, Індію і США.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 24 млрд. Темп зростання ВВП — 4,4 %. ВВП на душу населення — $1007. Прямі іноземні інвестиції — $ 55 млн. Імпорт — $ 7,3 млрд (г.ч. РФ — 16 %; Південна Корея — 11 %; Німеччина — 8,4 %; США — 7,4 %; Туреччина — 6 %). Експорт — $ 7,6 млрд (г.ч. РФ — 14 %; Швейцарія — 10 %; Велика Британія — 10 %; Бельгія — 4,2 %; Казахстан — 3,5 %).
У 1980-і роки основним промисловим центром країни була Ташкентська область, де вироблялося понад 40 % всієї промислової продукції і 20 % сільськогосподарської продукції республіки. Ферганська долина, що займає 5 % території Узбекистану, дає понад 30 % всього виробництва бавовни. Це також важливий район шовківництва, городництва, садівництва і переробки фрукти; тут же зосереджено видобуток і переробку нафти. Ще один важливий сільськогосподарський район Самаркандська і Кашкадар'їнська області, де на базі скотарства виробляється велика кількість вовни. Природний газ добувається в основному в пустелі Кизилкум і районі Бухари. Каракалпацька автономна республіка відрізняється високою культурою вирощування рису і бавовни. Скотарство і виробництво каракулю поширені на всій території Узбекистану.
Машинобудування в Узбекистані виникло головним чином в післявоєнний період. Під час Вітчизняної війни сюди було евакуйовано понад 100 промислових підприємств з Європейської частини СРСР. Однак попри те, що евакуація сприяла диверсифікації господарства республіки, велика частина промислового потенціалу Узбекистану залишається пов'язаною із землеробством і переробкою бавовнику. Іноземні інвестиції і технічна допомога в автомобілебудуванні (Андіжан), електроніці (Самарканд), виробництві одягу (Ташкент) дозволяють сподіватися на подальший промисловий розвиток Узбекистану.
У виробництві бавовни широко використовується напіврабська праця студентів, працівників бюджетної сфери, зокрема освіти й медицини, дітей та ін.[2]
У сільському господарстві зайнято 27 % робочої сили Узбекистану і дає воно 17,4 % ВВП (дані за 2012 рік). Землеробство — 4,4 мільйони гектарів, або близько 10 % загальної площі Узбекистану. Хоча рівень офіційного безробіття є дуже низьким, рівень неповної зайнятості, особливо в сільській місцевості, становить принаймні 20 %.
Основним енергетичним ресурсом республіки є природний газ, видобуток якого зосереджений головним чином в районах Газлі і Карші. Нафта добувається переважно у Ферганській долині і в Бухарській області. На початку 1992 в західній частині Ферганської долини відкрите нове родовище нафти, за попередніми оцінками, одне з найбільших у світі. Узбецька національна газова компанія "Uzbekneftegaz" посідає 11 місце в світі з виробництва природного газу, річний обсяг виробництва 60—70 млрд куб. м. У країні є значні невикористані запаси нафти і газу: у Узбекистані 194 родовища вуглеводнів, у тому числі 98 конденсатів та родовищ природного газу та 96 газових конденсатних родовищ. Найбільшими корпораціями, що беруть участь у енергетичному секторі Узбекистану, є Китайська національна нафтова корпорація (CNPC), Petronas, Корейська національна нафтова корпорація, Газпром, Лукойл та Узбекнефтегаз. Законодавство, серед іншого, дає можливість видобутку надр на умовах угоди про розподіл продукції[3]. Видобуток кам'яного вугілля проводиться під Ташкентом, Денау і в Ферганській долині. Ведеться також промислова розробка родовищ кольорових металів, включаючи цинк, мідь, свинець, вольфрам, і неметалічних корисних викопних — польового шпату, кварцу, вапняку, бірюзи. У басейні р. Зеравшан і в Кизилкумах добувається золото. Узбекистан має четверті за величиною золотоносні родовища в світі. Країна видобуває 80 тонн золота щорічно (сьома у світі). Родовища міді на десятому місці в світі, а урану — на дванадцятому. Виробництво урану в країні посідає сьоме місце в усьому світі. Повідомлялося про видобуток урану в Ферганській долині.
У проведенні приватизації та інших економічних реформ Узбекистан займає набагато обережнішу позицію, ніж Казахстан і Киргизстан, оскільки уряд побоюється соціальної і політичної нестабільності. У 1994 почався продаж з аукціону деяких підприємств сфери обслуговування. У сільському господарстві приватизація протікає повільніше, ніж в торгівлі і сфері послуг. Стратегічні галузі економіки, такі, як важка промисловість, експортне сільське господарство, нафтова промисловість, мається намір залишити в руках держави. Проте в 1998 майже 30 % ВВП Узбекистану було вироблений в приватному секторі. Список підприємств, які продаються в 2001–2002 включає 1244 підприємства. Зокрема, це Узбекнафтогаз, Узтрансгаз, Узгеонафтогазвидобуток, Узбурнафтогаз, Узнафтопереробка, Узнафтопродукт, Узнафтогазмаш, Узавтогаз.
На початку XXI ст. (2001) Узбекистан згідно з урядовою програмою реалізує бл. 110 інвестиційних проекти загальною сумою інвестицій US$909,86 млн. З них US$727,01 млн — позики, які гарантує уряд. Найбільші сторонні інвестиції — US$179,84 млн здійснені в паливно-енергетичний сектор. Інші US$456,62 млн інвестовано в сектор виробництва електрики.
Виробництво електроенергії — 51 млрд кВт·год у 1992 р., г.ч. на ТЕС. Виробництво електроенергії у 2015 році становило 59 млрд кВт·год.
- Корисні копалини Узбекистану,
- Історія освоєння мінеральних ресурсів Узбекистану,
- Гірнича промисловість Узбекистану,
- Природа Узбекистану,
- Геологія Узбекистану,
- Гідрогеологія Узбекистану,
- Золото Узбекистану,
- Нафта і газ Узбекистану.
- ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
- ↑ Євген Сілютін. «Белое ярмо» [Архівовано 26 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 21.09.2016
- ↑ Закон Республики Узбекистан "О соглашениях о разделе продукции" [Закон Республіки Узбекистан "Про угоди про розподіл продукції"]. lex.uz (рос.) . Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 29 квітня 2020.
- Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X
- Євген Сілютін. «Белое ярмо» [Архівовано 26 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 21.09.2016
- Uzbekistan's trade surplus widens 33 % in 9 mths [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Uzbekistan's tax system
- Узбекистан в десятці країн економіка яких зростає найшвидше в світі [Архівовано 22 серпня 2018 у Wayback Machine.]