Еторфін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еторфін
Систематична назва (IUPAC)
(5α,6β,14β,18R)-18-[(2R)-2-Hydroxy-2-pentanyl]-6-methoxy-17-methyl-7,8-didehydro-18,19-dihydro-4,5-epoxy-6,14-ethenomorphinan-3-ol
Ідентифікатори
Номер CAS 14521-96-1
Код ATC N02AE90
PubChem 644209
DrugBank DB01497
Хімічні дані
Формула C25H33NO4 
Мол. маса 411,542 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Метаболізм ?
Період напіврозпаду ?
Виділення ?
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус

Prohibited (S9) (AU) Class A (UK) Schedule I (US)

Шляхи введення ?

Еторфін (англ. Etorphine), також відомий під назвою M99 — напівсинтетичний опіоїдний анальгетик з анальгетичною силою в 1000—3000 разів більшою, ніж у морфіну.[1] Еторфін вперше було синтезований у 1960 році з орипавіну, який зазвичай не міститься в екстракті опійного маку, а переважно в споріднених рослинах Papaver orientale і Papaver bracteatum.[2] Повторно еторфін був синтезований у 1963 році дослідницькою групою команії «MacFarlan Smith» в Единбурзі під керівництвом Кеннета Бентлі.[3] Еторфін також можна синтезувати з тебаїну.[4]

Застосування у ветеринарії

[ред. | ред. код]

Еторфін легально доступний лише для використання у ветеринарії, і його використання суворо регулюється законом. Еторфін часто використовують для знерухомлення слонів та інших великих ссавців. Для усунення ефектів еторфіну застосовується антагоніст опіатні рецепторів дипренорфін, який можна вводити пропорційно використаній кількості еторфіну (у 1,3 рази більшій дозі). Ветеринарний еторфін є смертельним для людини. З цієї причини упаковка, яка постачається ветеринарам, завжди містить антидот для людини разом із еторфіном. Протиотрутою для людини зазвичай є налоксон, а не дипренорфін, і він завжди готується перед приготуванням до застосування еторфіну для негайного введення після випадкового контакту людини з еторфіном. Середня смертельна доза еторфіну для людини становить 3 мкг, що призвело до вимоги, щоб упаковка препарату також містила дозу антидоту, дипренорфіну або налоксону.

Однією з головних переваг еторфіну є швидкість дії, і, що більш важливо, швидкість, з якою дипренорфін усуває ефекти еторфіну. Висока частота побічних ефектів, у тому числі важкого пригнічення серцевої діяльності і дихання, призвела до того, що еторфін почав значно рідше використовуватися в загальній ветеринарній практиці. Однак його висока ефективність у поєднанні зі швидкою дією як препарату, так і його антагоніста дипренорфіну дала можливість використовувати препарат під час вилову великих ссавців, таких як носороги та слони, де дуже важливо як швидкий початок дії, так і швидке його закінчення. Висока ефективність еторфіну означає, що достатню кількість еторфіну можна вводити великим диким ссавцям за допомогою метального шприца (дротика). Препарат «Іммобілон» для великих тварин — це комбінація еторфіну та ацепромазину малеату. Антидот еторфіну «Large Animal Revivon» містить переважно дипренорфін для тварин, і специфічний для людини антидот на основі налоксону, який слід приготувати перед застосуванням еторфіну. Дози у 5–15 мг достатньо, щоб знерухомити африканського слона, а дози 2–4 мг достатньо, щоб знерухомити чорного носорога.[5]

Фармакологія

[ред. | ред. код]

Еторфін є сильним неселективним повним агоністом μ-, δ- та κ-опіатних рецепторів.[6][7] Він має слабку спорідненість з рецептором ноцицептину.[8] Середня смертельна доза еторфіну для людини становить 3 мкг.[9]

Правовий статус

[ред. | ред. код]

У Гонконзі еторфін регулюється додатком 1 постанови Гонконгу про небезпечні наркотики, розділ 134. Його можуть легально використовувати лише медичні працівники та науковці для університетських наукових досліджень. Речовина може відпускатися фармацевтами за рецептом. Будь-хто, хто видає еторфін без рецепта, може бути оштрафований на 10 тисяч гонконзьких доларів. Покаранням за торгівлю або виготовлення речовини є штраф у розмірі 5 мільйонів гонконзьких доларів і довічне ув'язнення. Зберігання речовини для споживання без дозволу від департаменту охорони здоров'я є незаконним, і передбачає штраф у розмірі 1 мільйона гонконзьких доларі та/або 7 років тюремного ув'язнення.[10]

У Нідерландах еторфін є наркотиком зі списку I Закону про опіум. Він використовується лише у ветеринарній практиці в зоопарках для знерухомлення великих тварин.[11]

У США еторфін внесено до списку I препаратів з ACSCN 9056, хоча його гідрохлорид класифікується як препарат списку II з ACSCN 9059.[12]

У Великій Британії відповідно до Закону про зловживання наркотиками 1971 року еторфін контролюється як речовина класу А.[13]

В Італії станом на 2022 ріе еторфін є забороненою речовиною, як і його вихідні сполуки дигідроеторфін і ацеторфін.[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bentley KW, Hardy DG (червень 1967). Novel analgesics and molecular rearrangements in the morphine-thebaine group. 3. Alcohols of the 6,14-endo-ethenotetrahydrooripavine series and derived analogs of N-allylnormorphine and -norcodeine. Journal of the American Chemical Society. 89 (13): 3281—3292. doi:10.1021/ja00989a032. PMID 6042764. (англ.)
  2. ↑ Aggrawal A (1995). Chapter 3 Opium: the king of narcotics. Narcotic Drugs. New Delhi: National Book Trust. с. xvi+161. ISBN 81-237-1383-5. (англ.)
  3. ↑ Bentley KW, Hardy DG (1963). New potent analgesics in the morphine series. Proceedings of the Chemical Society. 220: 189—228. doi:10.1039/PS9630000189. (англ.)
  4. ↑ Huang XR, Srimurugan S, Lee GH, Chen C (лютий 2011 2011). A Facile Synthesis and Structural Verification of Etorphine and Dihydroetorphine from Codeine. Journal of the Chinese Chemical Society. 58 (1): 101—107. doi:10.1002/jccs.201190048. ISSN 0009-4536. (англ.)
  5. ↑ Etorphine HCl. Veterinary medicine for wildlife: immobilisation medicine for animals zoo animals. Zoo Pharm. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 11 жовтня 2013. (англ.)
  6. ↑ Pasternak G (17 квітня 2013). The Opiate Receptors. Springer Science & Business Media. с. 444–. ISBN 978-1-60761-990-1. (англ.)
  7. ↑ Gharagozlou P, Hashemi E, DeLorey TM, Clark JD, Lameh J (січень 2006). Pharmacological profiles of opioid ligands at kappa opioid receptors. BMC Pharmacology. 6 (1): 3. doi:10.1186/1471-2210-6-3. PMC 1403760. PMID 16433932.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  8. ↑ Hawkinson JE, Acosta-Burruel M, Espitia SA (лютий 2000). Opioid activity profiles indicate similarities between the nociceptin/orphanin FQ and opioid receptors. European Journal of Pharmacology. 389 (2–3): 107—114. doi:10.1016/S0014-2999(99)00904-8. PMID 10688973. (англ.)
  9. ↑ Riviere JE, Papich MG (17 березня 2009). Riviere JE, Papich MG (ред.). Veterinary Pharmacology and Therapeutics. John Wiley & Sons. с. 32. ISBN 978-0-8138-2061-3. (англ.)
  10. ↑ Hong Kong e-Legislation. www.elegislation.gov.hk. Процитовано 30 березня 2022. (англ.)
  11. ↑ Opiumwet. Ministerie van Binnenlandse Zaken en Koninkrijksrelaties (нід.). Процитовано 30 березня 2022.
  12. ↑ Etorphine. PubChem (англ.). U.S. National Library of Medicine. CID 26721. Процитовано 30 березня 2022.
  13. ↑ List of most commonly encountered drugs currently controlled under the misuse of drugs legislation. GOV.UK (англ.). Процитовано 30 березня 2022.
  14. ↑ Tabelle delle sostanze stupefacenti e psicotrope. Ministero della Salute (італ.). Процитовано 9 квітня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еторфін&oldid=43680348