Гельмут Коль
В іншому мовному розділі є повніша стаття Helmut Kohl(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
Гельмут Коль нім. Helmut Josef Michael Kohl | |
---|---|
нім. Helmut Josef Michael Kohl | |
Канцлер Німеччини | |
1 жовтня 1982 — 27 жовтня 1998 | |
Попередник | Гельмут Шмідт |
Наступник | Герхард Шредер |
Народився | 3 квітня 1930 Людвігсгафен-на-Рейні, Німецька держава |
Помер | 16 червня 2017 (87 років) Людвігсгафен-на-Рейні, Райнланд-Пфальц, Німеччина |
Похований | Old Cemeteryd |
Відомий як | політик, історик, політолог, канцлер Німеччини |
Громадянство | Німеччина |
Національність | німець |
Alma mater | Франкфуртський університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
Політична партія | Християнсько-Демократичний союз (Німеччина) |
Батько | Hans Kohld |
Мати | Cäcilie Kohld |
У шлюбі з | Ханнелоре Коль |
Діти | Вальтер Кольd і Peter Kohld |
Релігія | католицька церква |
Нагороди | |
Підпис | |
helmut-kohl.de | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Ге́льмут Коль (нім. Helmut Kohl; 3 квітня 1930, Людвігсгафен-на-Рейні, Веймарська республіка — 16 червня 2017, Людвігсгафен-на-Рейні, Райнланд-Пфальц, Німеччина) — німецький політик, канцлер ФРН.
Народився 3 квітня 1930 року в Людвіґсхафені-на-Рейні у католицькій сім'ї. Син митного чиновника.
Наприкінці Другої світової війни був покликаний у ряди вермахту, але участі в бойових діях не брав.
У 1950 році почав вивчати право у Франкфурті-на-Майні.
У 1951 році перевівся в Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла, де й закінчив навчання в 1956 році.
У 1958 році здобув ступінь доктора філософії в Гейдельберзькому університеті Рупрехта-Карла. Став членом законодавчого органу землі Райнланд-Пфальц.
У 1966 році — голова Християнсько-демократичного союзу (ХДС) землі Райнланд-Пфальц, у 1969 — міністр-президент (голова виконавчої влади) землі Райнланд-Пфальц і член бундесрату (верхньої палати парламенту).
З 1973 році — голова ХДС. У 1975 році переобраний на посаді голови виконавчої влади; в 1976 році, після загальнонаціональних виборів, пішов з цієї посади, щоб очолити фракцію ХДС у бундестагу. У 1976 році ХДС була близька до перемоги над коаліцією на чолі з Гельмутом Шмідтом.
У жовтні 1982 року Гельмуту Шмідту не вдалося зберегти коаліцію в бундестазі, і Коль як лідер ХДС став канцлером у коаліційному уряді ХДС/ХСС — Вільна Демократична партія (ВДП). У 1983 році коаліція ХДС/ХСС — ВДП здобула перемогу на виборах.
У 1983 році вибухнула криза, пов'язана з розміщенням на території Західної Німеччини ядерної зброї, у 1984 році пройшов семитижневий страйк у машинобудівній та металургійній промисловості.
У 1987 році на загальнонаціональних виборах коаліція ХДС — ХСС — ВДП знову здобула переважну більшість голосів.
Після того, як СРСР у 1989–1990 роках вимушений був піти зі Східної Європи, Коль виступив з ініціативою про возз'єднання Німеччини, яке відбулося в жовтні 1990 року.
Очолювана ним коаліція в грудні 1990 року на перших після 1933 року загальнімецьких виборах була обрана в парламент, здобувши значну перевагу. Перед урядом Коля постали проблеми масового безробіття в Східній Німеччині, відродження діяльності ультраправих і неонацистських угруповань, які виступали проти присутності в країні іноземних робітників та іммігрантів. Коль підтримував розширення ЄС, у грудні 1991 року беззастережно підтримав Маастрихтський договір.
У 1994 році коаліція ХДС/ХСС — ВДП перемогла на загальнонаціональних виборах з незначною перевагою.
31 жовтня 1996 року минуло 5 145 днів після його першого обрання канцлером, Коль побив рекорд Конрада Аденауера за тривалістю перебування на цій посаді.
На виборах у вересні 1998 року коаліція ХДС/ХСС — ВДП програла Соціал-демократичній партії, і посаду канцлера зайняв лідер соціал-демократів Ґерхард Шредер.
Наприкінці 1999 року — на початку 2000 року Коля звинуватили у використанні незаконних джерел для фінансування своєї партії, і він змушений був піти з посади почесного голови ХДС.
Помер 16 червня 2017 році у власному будинку в місті Людвігсгафен-на-Рейні[1].
Прощальна церемонія відбулася 1 липня 2017 року в Страсбурзі в приміщенні Європейського парламенту[2],[3].
1 липня 2017 року Президент України взяв участь у прощальній церемонії в Стразбурзі[4].
Похований 1 липня 2017 року в місті Шпаєрі[5].
Президент України Петро Порошенко висловив офіційні співчуття з приводу смерті Г. Коля[6].
Офіційні співчуття висловив Президент Німеччини В. Штайнмаєр[7].
- 1970: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
- 1973: Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (Великий хрест II ступеню — зі срібною зіркою)
- 1973: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (Великий хрест з зіркою)
- 1977: Орден «За заслуги перед Італійською Республікою» (Великий хрест II ступеню — зі срібною зіркою)
- 1988: Міжнародна премія імені Карла Великого — за заслуги у сприянні французько-німецької дружби та майбутнього Європи, разом з Франсуа Міттераном
- 1989: Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (Командорський хрест I ступеню — золотий знак)
- 1992: Європейська реміснича нагорода
- 1993: Німецька нагорода засобів масової інформації в Баден-Бадені
- 1996: Орден за гуманітарні заслуги світової єврейської організації Бней-Бріт
- 1996: Почесний доктор Київського університету
- 1997: Нагорода «Європейська візія» фонду ім. Едмонда Ізраеля
- 1998: Великий хрест Ордену інфанта Енріке
- 26 жовтня 1998: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (Великий хрест особливого ступеня), друга особа після Конрада Аденауера, яка отримала цю нагороду[8]
- 1998: Почесний громадянин Європи, нагороджений Європейською радою, до того часу титул отримав тільки Жан Моне
- 1999: Президентська медаль Свободи
- 1999: Медаль ім. св. Ліборія за єдність і мир, Архиєпархія Падербона
- 1999: Орден Білого лева 1 ступеня Чехії
- 2000: Міжнародна нагорода Вестфальського миру — за заслуги у сприянні об'єднання Німеччини та подолання роз'єднання в Європі
- 2004: Міжнародна нагорода ім. Адальберта, нагороджений польським президентном у Варшаві
- 2005: Нагорода «Point-Alpha» за заслуги з у сприянні об'єднання Німеччини та Європи у мирі та свободі, разом з Джорджем Гербертом Вокером Бушем та Михайлом Горбачовим
- 2005: Нагорода ім. Франца Йозефа Штрауса. Вітальна промава була оголошена Теодором Вайґелем.
- 2005: Премія «Квадрига»[9][10] — за заслуги у сприянні об'єднання Німеччини та зусилля у об'єднанні Європи. Вітальна промова була проголошена Михайлом Горбачовим.
- 2006: Особлива нагорода ім. Конрада Аденауера
- 2006: Європейська нагорода ім. Карла V. від Європейської академії в Юсте, у вітальній промові Феліпе Гонсалес описав Коля як «великого архітектора» єдиної Європи
- 2007: Золота медаль фонду ім. Жана Моне, нагороджений швейцарським президентом Мішлін Кальмі-Рей у Лозанні
- 2007: Нагорода за розуміння і толерантність Єврейського музею Берліна
- 2009: Нагорода ім. Ганнса Мартіна Шляєра у Штутгарті
- 2009: Бамбі, вітальна промава була оголошена Теодором Вайґелем
- 2010: Нагорода за людські права ім. Роланда Берґера. Вітальна промова — Владислав Бартошевський — колишній міністр закордонних справ Польщі.[11] З одного мільйона євро, які Коль отримав у нагороду, у червні 2010 року він пожертвував 700 тисяч євро Гайдельберзькому університету та 300 тисяч євро на будівництво лікарні у Шрі-Ланці.[12]
- 2011: Нагорода ім. Герні Кіссинджера, нагороджений колишнім президентом США Біллом Клінтоном[13]
- 2012: Комеморативна марка (випущена 11 жовтня 2012). Спеціальна поштова марка номінальною вартістю 55 центів зображує портрет колишнього канцлера зі словами «Гельмут Коль — канцлер єдності — почесний громадянин Європи». Таким чином, Гельмут Коль належить до кількох осіб, які ще при життю були зображені на марках Німеччини.
- Гельмут Коль був почесним громадянином міст: Дайдесгайм, Франкфурт-на-Майні, Берлін, Людвігсгафен-на-Рейні та Санкт-Гільген, де він проводи відпустки в Австрії.
- Коль був почесним доктором багатьох університетів Німеччини та за кордоном.
- З 1990 року Коль був кожного року номінований на Нобелівську премію миру,[14] у 2007 році Михайлом Горбачовим. У тому ж році президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу також запропонував Коля на цю нагороду.[15][16]
- На честь Гельмута Коля було названо вулиці та площі у багатьох містах Німеччини.[17]
- ↑ Помер екс-канцлер ФРН Гельмут Коль /Українські національні новини, 16.06.2017/. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Церемония прощания с Гельмутом Колем пройдет 1 июля /DW, 21.06.2017/. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
- ↑ Церемонія прощання з Г.Колем пройде 1 липня /Українські національні новини, 21.06.2017/. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
- ↑ Участь Президента у церемонії вшанування пам'яті Гельмута Коля /Сайт Президента України, 1.07.201/. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 1 липня 2017.
- ↑ У Шпаєрі поховали канцлера німецької єдності Гельмута Коля /DW, 1.07.2017/
- ↑ Укрінформ, 16.06.2017
- ↑ Сайт Президента ФРН. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Helmut Kohl - Orden und Ehrenzeichen. web.archive.org. 13 жовтня 2014. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Award winners 2005. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 2 вересня 2010.
- ↑ Quadriga-Preis für Kohl und Aga Khan. Der Tagesspiegel. 30 вересня 2005. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 15 серпня 2008.
- ↑ Gottschild, Karen (27.04.2010). Roland Berger Preis für Menschenwürde in Berlin verliehen : „Helmut Kohl ist und bleibt ein Denkmal“. bild.de (нім.). Bild. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Altkanzler Kohl spendet eine Million Euro Preisgeld. www.abendblatt.de (de-DE) . Hamburger Abendblatt. 27 квітня 2010. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Auszeichnung: Helmut Kohl erhält Henry-Kissinger-Preis (нім.). ISSN 0174-4909. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Freiburg, Friederike; Teevs, Christian (8 жовтня 2009). Friedensnobelpreis-Kandidaten: Dissidenten, Philosophen und Silvio Berlusconi. Spiegel Online. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Gorbatschow schlägt Kohl vor. FOCUS Online (нім.). Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Umfrage: Kein Nobelpreis für Kohl. Spiegel Online. 21 квітня 2007. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Speyer: Rheinpromenade wird "Helmut-Kohl-Ufer". www.rnz.de (нім.). Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
- Р. Кривонос. Коль Гельмут // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Кривонос Р. А. Г. Коль // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — С. 188—189.
- Коль (Kohl) Гельмут // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.204
- Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін/ Худож.-оформлювач Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків: Фоліо, 2003.- 559с. ISBN 966-03-2130-9
- Посмертна помста канцлера Гельмута Коля
- Статті, які варто перекласти з англійської
- Народились 3 квітня
- Народились 1930
- Померли 16 червня
- Померли 2017
- Випускники Франкфуртського університету
- Випускники Гайдельберзького університету
- Кавалери Великого золотого почесного знака на стрічці «За заслуги перед Австрійською Республікою»
- Лицарі Великого хреста ордена Нідерландського лева
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Михайла та Георгія
- Кавалери Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Великого хреста із зіркою та плечовою стрічкою ордена «За заслуги перед ФРН»
- Нагороджені Великим офіцерським хрестом ордена За заслуги перед ФРН
- Командори ордена За заслуги перед ФРН
- Нагороджені орденом «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
- Кавалери Великого хреста ордена Сокола
- Кавалери ордена Хреста землі Марії 1 класу
- Кавалери ордена Білого лева
- Кавалери ордена «За виняткові заслуги» (Словенія)
- Кавалери ордена королеви Єлени
- Нагороджені Президентською медаллю Свободи
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери Великого хреста ордена Інфанта дона Енріке
- Лауреати міжнародної премії імені Карла Великого
- Почесні громадяни Берліна
- Кавалери ордена «За заслуги перед землею Баден-Вюртемберг»
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Лауреати премїї «Осгар»
- Почесні громадяни Гданська
- Канцлери Німеччини
- Голови Європейської ради
- Федеральні канцлери Німеччини
- Голови Християнсько-демократичного союзу Німеччини
- Почесні доктори Київського університету
- Німецькі науковці
- Уродженці Людвігсгафен-на-Рейні
- Люди на марках
- Вільні люди міста Лондон