Ріроріро короткодзьобий
| Ріроріро короткодзьобий | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_12_September_2015_Cropped.jpg) Ріроріро короткодзьобий (номінативний підвид)
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Smicrornis brevirostris (Gould, 1838) | ||||||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Psilopus brevirostris Gould, 1838 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Ріроріро короткодзьобий[2] (Smicrornis brevirostris) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії. Це єдиний представник монотипового роду Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis).[3][4][5]
Короткодзьобий ріроріро був описаний в 1838 році британським орнітологом Джоном Гульдом. Вид отримав біномінальну назву Psilopus brevirostris. Птах спочатку вважався представником роду Ріроріро (Gerygone), однак в 1843 році Джон Гульд виділив його в окремий монотиповий рід Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis).[6]
.jpg)
Виділяють чотири підвиди:[7]
- S. b. flavescens Gould, 1843 (від півночі штату Західної Австралії до заходу штату Квінсленд (включно з півостровом Кейп-Йорк, на південь до Великої Піщаної пустелі і пустелі Сіпсона);
- S. b. brevirostris (Gould, 1838) (схід Австралії (від центрального і східного Квінсленду на південь до Вікторії і на південний схід до Південної Австралії);
- S. b. occidentalis Bonaparte, 1850 (південний захід Західної Австралії);
- S. b. ochrogaster Schodde & Mason, IJ, 1999 (західна і центральна Західна Австралія (на південь від Пілбари).
Короткодзьобий ріроріро — це найменший птах Австралії. Його довжина становить 8-9 см, вага 6 г, розмах крил 15 см. Виду не притаманний статевий диморфізм, однак забарвлення підвидів може відрізнятися.
Верхня частина тіла оливково-коричнювато сіра, груди і живіт жовтувато-сірі. Над очима блідо-кремові "брови". Горло сіре, іноді смугасте. Махові пера на крилах блідо-коричневі. Дзьоб короткий, світло-сірий, у молодих птахів дзьоб яскраво-жовтий. Лапи сірі.[8]
Забарвлення підвидів S. b. occidentalis і S. b. brevirostris має світло-коричневий відтінок, підвиду S. b. occidentalis — сірий, підвиду S. b. flavescens — жовтий і загалом світліший. Крім того, північноавстралійські птахи менші за південноавстралійських.[9]
Короткодзьобі ріроріро є ендеміками Австралії. Вони мешкають майже по всій території, крім Тасманії, і деяких районів Західної і Центральної Австралії. Це осілий птах по всьому ареалу. Цей вид птахів мешкає у відкритих, сухих евкаліптових лісах і маллі. Короткодзьобий ріроріро живе і харчується в кронах дерев.[10][11]
Короткодзьобий ріроріро харчується безхребетними, личинками, іноді насінням. Шукає їжу в парах або невеликих зграйках до 8 птахів.
Сезон розмноження залежить від широти і кліматичних умов. Фактично розмноження може відбуватись впродовж всього року. Гніздо куполоподібної форми, розміщується в густій кроні дерева. В кладці 2-4 яйця. Інкубаційний період триває 10-12 днів. Цей вид є жертвою гніздового паразитизму з боку рудохвостих дідриків.[12][13]
- ↑ BirdLife International (2012). Smicrornis brevirostris. Процитовано 26 листопада 2013.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (2007). Handbook of the Birds of the World Alive; Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Barcelona: Lynx Edicions. ISBN 9788496553422.
- ↑ Weebill (Smicrornis brevirostris) (англ.). IBC: The Internet Bird Collection. Архів оригіналу за 7 травня 2016.
- ↑ Ingwersen, Dean; Tzaros, Chris (Winter 2011). Woodland birds: the next generation (PDF). Wingspan. с. 22—25. Архів оригіналу (PDF) за 30 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
- ↑ Gould, John (1842). Proceedings of meeting of Zoological Society of London, Oct. 11, 1842. Proceedings of the Zoological Society of London. 10: 131–140 [133–134].
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 January 2019.
- ↑ Simpson; Day (1996). Field guide to the birds of Australia (вид. 5th). Ringwood, VIC, Australia: Penguin Books Australia Ltd. с. 182. ISBN 067086305X.
- ↑ Weebill (Smicrornis brevirostris). mdahlem.net. Процитовано 9 червня 2019.
- ↑ Fleming, P. A.; Hardy, G. E. StJ; Craig, M. D.; Valentine, L. E.; Moore, T. L. (2013). Do woodland birds prefer to forage in healthy Eucalyptus wandoo trees?. Australian Journal of Zoology. 61 (3): 187—195. doi:10.1071/ZO13045. ISSN 0004-959X.
- ↑ Schodde, R.; Mason, I. J. (1999). The directory of Australian birds: passerines. Collingwood, VIC, Australia: CSIRO Publishing. ISBN 9780643064560.
- ↑ Weebill. Birds in Backyards. Процитовано 10 червня 2019.
- ↑ Horsfield's Bronze-Cuckoo. BirdLife Australia (англ.). Процитовано 10 червня 2019.
- Знімки і записи короткоздьобого ріроріро. eBird (англ.). Cornell Lab of Ornithology.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |