Попутник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Pycnoptilus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попутник
Попутник (Блакитні гори)
Попутник (Блакитні гори)
Попутник (Блакитні гори)
Попутник (Блакитні гори)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Meliphagoidea
Родина: Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина: Шиподзьобні (Acanthizinae)
Рід: Попутник (Pycnoptilus)
Gould, 1851
Вид: Попутник
Pycnoptilus floccosus
Gould, 1851
Підвиди
  • P. f. floccosus Gould, 1851
  • P. f. sandlandi Mathews 1912
Посилання
Вікісховище: Pycnoptilus floccosus
Віківиди: Pycnoptilus floccosus
EOL: 45518094
ITIS: 562638
МСОП: 22704513
NCBI: 720588
Fossilworks: 373408

Попутник[2] (Pycnoptilus floccosus) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії[3].

Таксономія

[ред. | ред. код]

Вид був описаний англійським орнітологом Джоном Гульдом в 1851 році. Це єдиний вид монотипового роду Попутник (Pycnoptilus).

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди[4]:

  • P. f. floccosus Gould, 1851;
  • P. f. sandlandi Mathews 1912.

Попутник — найбільший птах родини шиподзьобових. Довжина його тіла становить в середньому 18 см, вага 27 г. Птах має велику голову, короткий дзьоб і широкий хвіст. Нижня сторона його тіла бура, на грудях помітний хвилястоподібний візерунок. Спина темно-коричнева[5][6].

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Попутник є ендеміком Австралії. Його ареал простягається від національних парків Воллемі і Блакитні Гори в штаті Новий Південний Уельс до Данедонгських гір, що поблизу Мельбурна. Номінативний підвид P. f. floccosus мешкає в високогірних альпійських районах, а підвид P. f. sandlandi мешкає в долинах, у вологих склерофітових і дощових лісах[7].

Поведінка

[ред. | ред. код]

Назва птаха походить від його звички слідувати за лірохвостами і шукати комах разом з ними[8].

Розмноження

[ред. | ред. код]

Сезон розмноження триває з серпня по грудень. Гніздо являє собою плетену кулю з бічним входом, сховану серед лісової підстилки. Це неохайна конструкція з кори, папороті, корінців і опалого листя. В кладці зазвичай два яйця розміром 27×20 мм, які можуть бути різного кольору — від сіро-зеленого до пурпурно-коричневого. Самка насиджує яйця протягом 20—22 днів. Батьки піклуються про пташенят протягом 14—17 днів. Попутник часто стає жертвою гніздового паразитизму з боку віялохвостих кукавок (Cacomantis flabelliformis).

Збереження

[ред. | ред. код]

Це досить численний вид птахів. Велика частина його ареалу знаходиться в межах національних парків.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Pycnoptilus floccosus. Процитовано 20 квітня 2020.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Pizzey, Graham; Doyle, Roy (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 January 2019.
  5. Slater, Peter (1974) A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide: Rigby. ISBN 085179813-6
  6. Simpson, Ken, Day, N. and Trusler, P. (6th edn., 1999). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Penguin Books Australia ISBN 067087918-5.
  7. eBird map: Pilotbird. Процитовано 20 квітня 2020.
  8. Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2006). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-42-2