Перейти до вмісту

Костел Святої Марії Магдалини (Львів)

Координати: 49°50′06″ пн. ш. 24°01′05″ сх. д. / 49.835° пн. ш. 24.01805556° сх. д. / 49.835; 24.01805556
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Костьол Марії Магдалини)
Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики
Фасад
Фасад
Фасад
49°50′06″ пн. ш. 24°01′05″ сх. д. / 49.835° пн. ш. 24.01805556° сх. д. / 49.835; 24.01805556
КраїнаУкраїна Україна
МістоЛьвів
Типцерква
Матеріалцегла
Стильбароко
Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики. Карта розташування: Україна
Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики
Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики
Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Академічний Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках та розташований на вулиці Бандери, 8.

Історія

[ред. | ред. код]

Будівлю теперішнього Львівського органного залу було побудовано між 1600 й 1612 роками ченцями-домініканцями за межами міських укріплень, на місці старого дерев'яного храму, фундаторкою якого була Анна Пстроконська гербу Папарона.[1] Авторами проекту були архітектори Войцех Келар й Мартин Годний[2]. Будівництво закінчено 1635 року.

Пам'ятка неодноразово зазнавала спустошень. У 1648 році монастирські укріплення, як і прилеглий шпиталь святого Лазаря, захопили війська Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття церква постраждала від пожежі.

У 1754—1758 році церкву розширив і перебудував архітектор Мартин Урбанік: змінено фасади, добудовано вежі. Перед 1764 роком дві камінні статуї святих Домініка та Гіацинта на фасаді храму виконав Себастьян Фесінґер[3].

Після «йозефінської касати» 1783 року храм став парафіяльним, в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала діяти 1922 року.[4]

Сучасний вигляд будівля отримала 1870 року. У наш час споруда є тринавною шестистовпною базилікою з витягнутим хором і гранчастою апсидою, перекритими хрестовими склепіннями. Прості площини бічних фасадів, ритмічно розчленовані рядом високих вікон, відтінюють насичений декоративними елементами головний фасад. Традиції ренесансу поєднуються з рисами стилю бароко («шоломи» на вежах поставили наприкінці XIX століття.[5]).

У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака. Проведено адаптацію для потреб політехніки.[6] У 1932 році тут було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Gebrüder Rieger» (opus 2565), найбільший на території України[7].

У радянський період, від 1962 року, у будинку певний час містився спортивний зал.[8]

У 1960-х роках будівлю пристосовано під органний зал Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка.

Польський скульптор Станіслав Роман Левандовський виготовив пам'ятник польського ученого, графа Станіслава Борковського-Дуніна.[9]

Теперішній час

[ред. | ред. код]
Докладніше: Львівський будинок органної і камерної музики

Фрески

[ред. | ред. код]

Унікальні розписи, автором яких є відомий художник ХХ століття Ян Генрік Розен, були відкриті після забуття у 2019 році. Їх датують 1931 роком. Це третє «розенівське» місце у Львові.[10]

За радянських часів фрески замурували, а приміщення, де вони знаходилися, перетворили на туалети. Зондування стін у вбиральнях показало, що під шарами вапна, фарби та плитки приховані розписи.[11]

Реставраційні роботи проводила українсько-польська група реставраторів. Сьогодні розписи Розена відкриті для огляду.[12]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Головний фасад
    Головний фасад
  • Вигляд з площі Шашкевича
    Вигляд з площі Шашкевича
  • Львівський будинок органної і камерної музики
    Львівський будинок органної і камерної музики

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 778. (пол.)
  2. ↑ у книзі Мечислава Орловича вказано, що Ян Годний → Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  3. ↑ Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademja Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
  4. ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  5. ↑ Ілько Лемко Цікавинки з історії Львова… — іл.
  6. ↑ Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 37—38.
  7. ↑ Органи України. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 25 червня 2008.
  8. ↑ Чвари біля вівтаря. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 вересня 2007.
  9. ↑ Borkowski Stanisław Jan Nepomucen Kajetan Dunin, herbu Łabędź (1782—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 338. (пол.)
  10. ↑ У приміщенні Львівського залу органної та камерної музики, під шаром набілів, були сховані фрески Яна Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  11. ↑ Новини Львова: Кістки та фрески: про що мовчать стіни Львівського органного залу. Гал-інфо. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  12. ↑ В органному залі до кінця року відреставрують розписи Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Костел_Святої_Марії_Магдалини_(Львів)&oldid=44211947