Вулиця Бандери (Львів)
| Вулиця Степана Бандери Львів | |
|---|---|
 Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині видно костел святої Марії Магдалини | |
| Місцевість | Новий Світ |
| Район | Галицький, Франківський |
| Назва на честь | Степана Бандери |
| Колишні назви | |
| Новий Світ, Леона Сапеги, Комсомольська, Фюрстенштрассе, Сталіна, Миру | |
| польського періоду (польською) | Nowy Świat, Leona Sapiehy |
| радянського періоду (українською) | Комсомольська, Сталіна, Миру |
| радянського періоду (російською) | Комсомольская, Сталина, Мира |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1260 м |
| Координати початку | 49°50′4.49″ пн. ш. 24°1′11.63″ сх. д. / 49.8345806° пн. ш. 24.0198972° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′13.26″ пн. ш. 24°0′14.09″ сх. д. / 49.8370167° пн. ш. 24.0039139° сх. д. |
| поштові індекси | 79013[1] |
| Транспорт | |
| Автобуси | № 15, 24, 30, 41, 42, 43, 114[2] |
| Трамваї | № 2, 4, 9[2] |
| Маршрутні таксі | № 7, 15, 24, 41, 42, 43[2] |
| Зупинки громадського транспорту | «Львівська Політехніка», «Вулиця Коновальця», «Вулиця Русових», «Площа Кропивницького», «Вулиця Старосольських»[2] |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—91[3] |
| Архітектурні пам'ятки | № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 11а, 12, 14, 16, 20, 23, 24, 25, 31, 33, 35, 37, 39, 43, 46, 47, 47а, 49, 57, 59, 61, 69, 91[4] |
| Храми | Костел святої Марії Магдалини |
| Навчальні заклади | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Поштові відділення | ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1] |
| Забудова | бароко, класицизм, історизм, віденська сецесія, конструктивізм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Бандери у Вікісховищі | |
Ву́лиця Степа́на Банде́ри — вулиця на межі Галицького та Франківського районів міста Львова[5]. Починається від вулиці Коперника і закінчується перетином з площею Кропивницького, поряд з якою в 2007 році був встановлений пам'ятник Степану Бандері, та вулицею Городоцькою. Обмежує зі сходу історичну місцевість Новий Світ.
Прилучаються вулиці: Ірини Калинець, Петра Дорошенка, Михайла Вербицького, Генерала Чупринки, Професорська, Політехнічна, Глибока, Архітекторська, Сергія Єфремова, Старосольських, Євгена Коновальця, Русових, Володимира Антоновича, Митрополита Андрея, Митрополита Ангеловича, Героїв УПА, Федьковича, Шептицьких та площа Маркіяна Шашкевича.
- 1840—1886 — Новий Світ.
- 1886—1940 — Леона Сапеґи, польського державного і громадського діяча.
- липень 1940 — серпень 1941 — Комсомольська.
- серпень 1941 — грудень 1941 — Леона Сапіги.
- грудень 1941 — липень 1944 — Фюрстенштрассе.
- серпень 1944 — грудень 1944 — Леона Сапіги.
- 1944—1961 — Сталіна.
- 1961—1991 — Миру.
- 17 квітня 1992 — названа на честь українського політичного діяча Степана Бандери, Героя України (посмертно, з 2009 року).
У XVIII столітті заміська територія вздовж нинішньої вулиці Степана Бандери належала польським аристократам Чарторийським, а на початку XIX століття їх майно розділили на декілька частин, одна з яких дісталася польським князям Сапігам. Дорога, правда без назви, на місці нинішньої вулиці вказана у плані міста в 1750 році, по ній проходила межа між Галицьким і Краківським передмістями Львова. Десь у 1840 році вона почала називатися вулицею Новий Світ, і ця назва розповсюдилася на район на захід від неї (район Новий Світ).
Забудова вулиці почалася в останній чверті XIX століття. У 1877 році на вулиці збудували головний корпус Технічної академії (тепер головний корпус університету «Львівська політехніка»). У радянський період Львівський політехнічний інститут отримав ще декілька будівель на вулиці, для нього були побудовані також нові корпуси. У 1890 році на розі із вулицею Коперника за проєктом архітектора Юзефа Каетана Яновського звели будівлю казарм австрійської жандармерії. За часів Польської республіки тут розміщувалося Головне управління польської поліції Львівського воєводства, пізніше — Львівська тюрма НКВС № 1, при німецькій окупації — гестапо, у 1990-х—2000-х роках — ізолятор СБУ.
У 1894 році по вулиці пустили лінію електричного трамвая[6]. У цей час, в забудові вулиці переважає еклектика і сецесія, характерні для архітектури Львова кінця XIX — початку XX століття.
28 вересня 2020 року розпочалася реконструкція вулиці Степана Бандери. Цьому передувало проєктування реконструкції вулиці у рамках проекту «Вулиця для всіх», який реалізує КУ «Інститут міста» за фінансової підтримки Львівської міської ради та уряду Німеччини. Проєкт реалізовувався спільно з німецькими експертами та мешканцями, яких було залучено в процес обговорення реконструкції вулиці[7].
18 грудня 2021 року вулицю Степана Бандери повністю відкрили для проїзду транспорту. Всі роботи виконувала компанія «Онур». Загалом вони обійшлися міському бюджету у 209,5 млн грн. Під час реконструкції було облаштовано дві смуги для суміщеного руху автотранспорту разом з рейковим транспортом, оновлено трамвайні колії та тротуари, прокладено велосмуги з обох боків вулиці, замінено всі інженерні мережі та облаштовано «кишені» для паркування. На тротуарах присутнє тактильне покриття. У рамках реконструкції облаштували пішохідну зону біля Церкви Святих Ольги і Єлизавети. У майбутньому планують створити транспортний хаб на перетині вулиць Степана Бандери та Генерала Чупринки, а також висадити нові дерева[8][9].
- № 1. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 2157
Будівля Львівського міського управління міліції і Львівського міського управління СБУ (колишні казарми жандармерії), до якого примикає колишня політична в'язниця («Тюрма на Лонцького»). Збудована у 1890-х роках за проєктом Юзефа Каетана Яновського, як будинок управління поліції і казарми жандармерії[10]. 23 вересня 2008 року будівлю внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[11]. - № 2, 4, 6. Сецесійні будинки спроєктовані Владиславом Дердацьким спільно із Вітольдом Мінкевичем у 1909 році і збудовані фірмою Івана Левинського[12][13].
- № 3. Колишня будівля Нафтового банку. Збудована фірмою Едмунда Жиховича за проєктом Адольфа Піллера у 1910 році[13][14].
- № 5. Збудований у 1910 році ймовірно за проєктом Адольфа Піллера[13].
- № 7. Будинок споруджений за проєктом Альфреда Каменобродського у 1877 році[15].
- № 8. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 345/1
Колишній костел Святої Марії Магдалени. Нині тут Львівський органний зал. Храм засновано близько 1600 року. Будівництво вів Мартин Годний (1609–1612), Ян Годний та Войцех Келар (приблизно до 1630)[16]. У 1753—1758 роках храм розбудував Мартин Урбанік, надавши йому вигляд тринефної базиліки. Статуї святих на фасаді виготовлено Себастьяном Фесінґером. У 1889 році були споруджені завершення веж за проєктом Юліана Захаревича[17]. 23 вересня 2008 року будівлю костелу внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[11]. - № 9. Житловий будинок, споруджений 1889 року за проєктом Людвіка Балдвіна-Рамулта[18]. У 1906—1914 роках тут містилась майстерня скульптора Тадеуша Блотницького[19].
- № 11. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 192
Будівля Львівської державної комунальної середньої загальноосвітньої школи № 3. До вересня 1939 року — загальноосвітня мішана школа імені святої Марії Магдалини («Магдуся» пол. «Magdusia»). Збудована 1883 року в популярному на той час «аркадовому стилі». Архітектор Юліуш Гохберґер[20][21]. 23 вересня 2008 року будівлю костелу внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[11]. - № 12. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 194
Головний корпус Львівської політехніки. Збудований за проєктом і під технічним наглядом Юліана Захаревича, відкритий 1877 року. Скульптурне оздоблення Леонарда Марконі, Еміля Шредля, розписи інтер'єру Яна Матейка[22]. - № 14. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 195
Будівля Львівської академічної гімназії (з 1906 року; до захоплення Галичини та Волині Радянським Союзом у 1939 році єдина державна гімназія з викладанням українською мовою). - № 16. Житловий будинок зведений у 1909 році. Архітектор Станіслав Дец[23].
- № 21. Тут на початку XX століття діяла аптека Едварда Брюкнера «Під Агнцем Божим»[24]. Будинок у стилі французького неоренесансу споруджено 1884 року за проєктом Юліуша Цибульського.[25]
- № 22. Будинок споруджений за проєктом Юзефа Горнунга у 1911 році[26].
- № 24. Кутовий будинок на розі із вулицею Старосольських. Споруджений у стилі раціонального модерну, із гротескним трактуванням ордерних елементів, має оригінальну композицію архітектурних об'ємів. Збудований 1913 року на замовлення Берля Фінклера. Архітектор Фердинанд Касслер[27], скульптури Зигмунта Курчинського[28].
- № 28. П'ятий навчальний корпус Львівської політехніки, в оформленні якого використаний титан.
- № 29. Триповерховий житловий будинок на розі з вулицею Глибокою. На першому поверсі будинку містяться кафе-бар та перукарня.
- № 30, 32. Комплекс будівель колишнього монастиря Святої Терези з дитячим притулком святої Софії, збудований у 1855—1862 роках за проєктом Йосифа Франца[29]. За радянського часу — військова кафедра, дослідний завод, а пізніше кафедра автомобілів Львівської політехніки.
- № 31, 33. Будинки у стилі орнаментальної сецесії, споруджені у 1908 році для Юзефа Кеніга. Спільний проєкт Владислава Гертманна і Юзефа Пйонтковського[30][31]. У міжвоєнний період на першому поверсі будинку № 33 містився магазин Марії Лютман.
- № 35, 37, 39. Сецесійні прибуткові будинки архітектора Якуба Кроха, зведені за його власним проєктом до 1905 року.[32]
- № 47, 47а. Стельові розписи сходових кліток будинків виконали художники Ісер Феллер і Моїсей Крох[33]. 15 червня 2015 року в будинку № 47а була відкрита перша кото-кав'ярня в Україні.
- № 55. Навчальний корпус № 7 Львівської політехніки.
.jpg)
- № 59, 61. Власні прибуткові будинки скульптора і архітектора Каспара Юліана Драневича, збудовані ним у 1906 році. Співавтор проєкту Ігнацій Виняж[34].
- № 69. Дім у стилі модерн з елементами класицизму. Збудований за проєктом Леопольда Райсса за проєктом 1913 року[35].
- № 71—73. Житлові будинки, споруджені 1897 року за проєктом Людвіка Балдвіна-Рамулта[18].
- № 87. Житловий будинок споруджений за проєктом Анджея Ґоломба у 1892 році[36].
- № 89. Прибутковий будинок на розі з нинішньою вулицею Героїв УПА споруджений 1881 року за проєктом Яна Карасінського[37].
- № 91. Будівля Львівської середньої загальноосвітньої школи № 55, споруджена у 1892—1893 роках за проєктом Броніслава Бауера й Івана Долинського як Мішана школа ім. С. Конарського[38].
27 грудня 2015 року на розі вулиць Степана Бандери — Генерала Чупринки — Михайла Вербицького, відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському композитору, авторові музики до державного гімну України — Михайлу Вербицькому. Авторами пам'ятника є львівські скульптори Володимир і Андрій Сухорські. Монумент має висоту 2,9 метра. Композиція складається з бронзової скульптури — постаті о. Михайла Вербицького та гранітної стели, на якій вирізьблені ноти мелодії Українського гімну. Замовником на проєктування, виготовлення та встановлення пам'ятника було Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння». Виготовлення та встановлення пам'ятника відбулося за доброчинні пожертви[39][40][41].
22 листопада 1925 року у річницю листопадових боїв 1918 року відбулося урочисте відкриття пам'ятного знаку «Хрест оборони Львова», встановленого на фасаді загальноосвітньої мішаної школи імені святої Марії Магдалини (нині — львівська державна комунальна середня загальноосвітня школа № 3)[42]. До наших днів не зберігся.
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ а б в г Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 2 липня 2024.
- ↑ Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Ухвала № 867 від 28.12.2000 р. «Про зміни адміністративно-територіального устрою міста Львова». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 28 грудня 2000. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
- ↑ Галицьке передмістя, с. 183.
- ↑ Як зміниться вулиця Бандери у Львові після реконструкції. urbanua.org. ГО «Платформа розвитку міст». Процитовано 8 серпня 2022.
- ↑ Пресслужба ЛМР (22 червня 2021). Реконструкція вул. С. Бандери триває: до кінця року планують завершити роботи і відкрити вулицю для проїзду. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 8 серпня 2022.
- ↑ Крутько Дар'я (31 травня 2022). Минулого року у Львові почали реконструкцію вулиці Бандери. Як вона виглядає зараз?. hmarochos.kiev.ua. Хмарочос. Процитовано 8 серпня 2022.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 274, 275.
- ↑ а б в Закон України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 року № 574-VI. rada.gov.ua. Верховна рада України. 23 вересня 2008. Архів оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 42.
- ↑ а б в Архітектура Львова… — С. 490.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 322.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 342.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 98.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 139, 140.
- ↑ а б Ю. О. Бірюльов. Бальдвін-Рамулт Людвіґ // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 180. — ISBN 966-02-2681-0.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 114. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 569.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 282.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 290, 291.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 48.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 81.
- ↑ Демків М. В., Лінда С. М. Аналіз стильових та композиційних характеристик об'єктів львівського історизму // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2000. — № 410. — С. 359.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 558.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 469, 486, 487.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 102.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 301, 302.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 516.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 488.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 632.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 79.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 150.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 472, 475, 480. — ISBN 83-88372-29-7.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 629.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Карасінський Ян // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 103. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 285.
- ↑ Діана Лядик (27 грудня 2015). У Львові відкрили пам'ятник Михайлу Вербицькому. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 1 січня 2016.
- ↑ Ярема Чуйко (27 грудня 2015). Пам'ятник Михайлу Вербицькому відкрили у Львові. unn.com.ua. Інформаційне агентство «Українські національні новини». Процитовано 1 січня 2016.
- ↑ У Львові відкрили пам'ятник о. Михайлу Вербицькому, автору гімну України. uagolos.com. 28 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2016.
- ↑ Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających / Aleksander Medyński. — Wyd. 2, przejrz. i uzupeł. — Lwów, 1937. — S. 130. (пол.)
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — 656 с. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — 608 с. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — 736 с. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Бандери вул // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 78—80. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 44, 83, 84, 174, 233, 496, 508—515, 539, 548. — 5000 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. Широка—Коперника. Вулиця Коперника // Галицьке передмістя та південно-східні околиці королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 56—58. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-076-6.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Бандери С. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 2 січня 2021.
- 3D-Тур: пам'ятник Степану Бандері. virtual.ua. Процитовано 2 січня 2021.