Перейти до вмісту

Лушпинський Іларіон Леонтійович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лушпинський.
Лушпинський Іларіон Леонтійович
Народився28 вересня 1884(1884-09-28) Редагувати інформацію у Вікіданих
Пилипче, Борщівський район, Тернопільська область, СРСР
Помер20 березня 1962(1962-03-20) Редагувати інформацію у Вікіданих (77 років)
Перемишляни, Львівська область, Українська РСР, СРСР
ПохованняТрибухівці Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР → Польща Польща → СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьсвященник, громадський діяч
Конфесіягреко-католик
РідЛушпинські
Батькоо. Леонтій Лушпинський
Родичібрати о. Антін-Володимир, Платон, о. Іван Лушпинські
У шлюбі зМальвіна з Онуцьких
ДітиІван-Тарас, Платон, Ліда
Родинний гробівець батьків о. Іляріона Лушпинського та його дружини в с. Трибухівцях

о. Іларіон Лушпинський, або о. Гілярій Лушпинський (28 вересня 1884, Пилипче — 20 березня 1962, Перемишляни, похований у с. Трибухівцях біля Бучача) — український греко-католицький священник, громадський діяч, капелан УГА.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 вересня 1884 р. в багатодітній сім'ї греко-католицького священника о. Леонтія Лушпинського (1844—1911) та Леонтини з Денищаків у с. Пилипчому Борщівського повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорської імперії (нині Чортківського району Тернопільської области). У 1886 р. сім'я переїхала до с. Трибухівців, де батько очолив місцеву парафію.

У навчальному році 1899—1900 був учнем IV-го класу Бучацької цісарсько-королівської гімназії[1]. Іспит зрілости склав у 1904 р.[2] Духовну освіту здобув протягом 1906—1910 р. у Львівській духовній семінарії.[3] Висвячений у священники 10 квітня 1910 р. Станиславівським єпископом Григорієм Хомишиним.

Учасник національно-визвольних змагань. 7 листопада 1918 р. був присутній на зборах делегатів Бучацького повіту на яких обирали повітового комісара і членів повітового комітету[4] З червня 1919 в УГА. Капелан польових лікарень 1-ї бригади Леґіону УСС — 2-го корпусу УГА.[5]

Брав активну участь у діяльності повітових відділів українських громадських організацій на Бучаччині: «Просвіти», «Сільського господаря», «Українабанку». У 1930[6], 1932[7] був жертводавцем на будову «Украї́нського шпита́лю і́мені Митрополи́та А. Шепти́цького».

Восени 1930 року в Бучачі провели прощальний вечір на честь довголітнього катехита Бучацької гімназії о. А. Добрянського з нагоди закінчення його праці в місті. Серед численних промовців був також о. І. Лушпинський.[8]

Його неодноразово арештовувала польська влада за проукраїнську діяльність на Бучаччині.[9] Зазнав переслідувань також зі сторони радянської влади. Відмовившись від переходу в православ'я, щоб уникнути переслідувань переховувався, проте одночасно проводив підпільну душпастирську діяльність. Перед 1959 р. проживав у Снятині, правдоподібно у свого брата Антіна-Володимира, що мав там парафію. Від 1959 проживав у Перемишлянах у сина Платона, який був репресований, та на той час повернувся з заслання.

Помер 20 березня 1962 року в м. Перемишлянах. Похований у родинному гробівці разом з батьками та дружиною у с. Трибухівцях.

Служіння

[ред. | ред. код]
  • 14 квітня 1910 — 12 грудня 1911 — парафіяльний сотрудник у с. Солотвині.[10]
  • 13 грудня 1911 — 8 травня 1912 — адміністратор парафії в с. Солотвині Богородчансього деканату
  • 10 травня 1912 — 23 березня 1914 — адміністратор парафії в с. Микитинцях.[11]
  • 24 березня 1914 — 2 травня 1923 — адміністратор парафії в с. Соколові на Бучаччині.
  • 15 лютого 1914 — 6 березня1924 — експозит у с. Зеленій біля Бучача.
  • 1 вересня 1920 — 22 березня 1922 — парох парафії в с. Скоморохах на Бучаччині.
  • 1 червня 1923 — 14 листопада 1930 — експозит у с. Пишківцях.
  • 1 квітня 1926 — 14 травня 1930 — експозит у с. Пиляві.
  • 15 травня 1930 — 14 вересня 1930 — експозит у с. Медведівцях.
  • З 1930 проводив служби в парафії с. Помірцях, яка включала три села : Ріпинці, Помірці, Малі Заліщики.
  • 15 листопада 1930 — 1 жовтня 1934 — парох у с. Помірцях.
  • 2 жовтня 1934 — інстальований на парафію в с. Помірцях.
  • 16 липня 1943 — експозит у с. Цвітові.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Народився 28 вересня в багатодітній сім'ї греко-католицького священника Леонтія Лушпинського (1844—1911, Трибухівці) та Леонтини Платонівни з Денищаків (1844—1920, Трибухівці). У сім'ї крім Іларіона було ще семеро дітей :

  1. Іван (18 травня 1872 — 6 червня 1943), священник, у 1922—1938 парох у с. Товстеньке.[12]
  2. Олена (1873-?), дружина о. Мар'яна Крушельницького, пароха в Старій Ягільниці на Чортківщині.
  3. Марія (1875—?), дружина пароха о. Володимира Билинкевича, з яким взяла шлюб 8 жовтня 1901 у Трибухівцях. Проживали у с. Залісся на Чортківщині, де о. Володимир був парохом.
  4. Анна, дружина пароха Степана Чеховського.
  5. Платон (27 червня 1880, Пилипче — 15 серпня 1952, Львів) — український літературознавець, шевченкознавець, педагог, професор Львівської академічної гімназії, Таємного українського університету у Львові, дійсний член НТШ.
  6. Антін-Володимир (13 липня 1882, Пилипче — 1964, Калуш), священник.
  7. Ольга (27 квітня 1887, Трибухівці — 14 березня 1961, Львів), похована з братом Платоном на Личаківському цвинтарі.

Дружиною о. Іларіона була Мальвіна з Онуцьких (1889—1927). У подружжя було троє дітей:

  1. Іван-Тарас (1 листопада 1910, Солотвин — 09 серпня 2001, Чикаго). Протягом 1922—1930 учень Бучацької державної гімназії. Емігрував до США, де 1975 отримав громадянство. Дружина — Марія Чижик.
  2. Платон (14 липня 1912, Микитинці — 25 червня 1997, Перемишляни). Протягом 1924—1932 учень Бучацької державної гімназії. Лікар у дивізії «Галичина», репресований.
  3. Ліда (1922 —), дружина Володимира Синенького (1905 — 2 жовтня 1995). Емігрувала до США. Подружжя мало дочку Галина Траверзу, внучку Надію, що мала чоловіка Роджера та внука Андрія.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczacz za rok szkolny 1900. — S. 53. (пол.)
  2. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczacz za rok szkolny 1903—1904. — S. 58. (пол.)
  3. ↑ Шематизм всего клира греко-католической епархіи Станиславôвской. — Станиславôв, 1909. — С. 197.
  4. ↑ Західно-Українська народна республіка 1918—1923. Документи і матеріали. У 5 т. — Т. 1 : Листопадова 1918 р. національно-демократична революція. Проголошення ЗУНР / Уклад.: О. Карпенко, К. Мицан. Івано-Франківська обласна державна адміністрація; Прикарпатський університет ім. В. Стефаника; Державний архів Івано-Франківської області. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. — С. 355—356.
  5. ↑ Микитюк Д. Українська Галицька Армія. Матеріали до історії УГА: У 5 т. — Вінніпеґ, 1958. — Т. 1. — С. 315.
  6. ↑ Жертви на будову шпиталю ім. митрополита Андрея // Діло. — 1930. — Ч. 115 (27 трав.). — С. 6.
  7. ↑ Діло. — 1932. — Ч. № 137 (24 червня). — С. 6.
  8. ↑ Дописи. Бучач (Прощання о. проф. Добрянського) // Діло. — 1931. — Ч. 25 (4 лют.). — С. 6.
  9. ↑ Микитюк Д. Українська Галицька Армія. Матеріали до історії УГА: У 5 т. — Вінніпеґ; Т. 5 — 1976. — С. 167.
  10. ↑ Шематизм всего клира греко-католической епархіи Станиславôвской. — Станиславôв, 1911. — С. 11.
  11. ↑ Делятинський Р. І. Станиславівська єпархія Греко-Католицької Церкви в суспільному житті Галичини (1885—1946 рр.): дисертація на здоб. наук. ст. канд. іст. наук: спец. 07.00.01. — Івано-Франківськ, 2017. — С. 374.
  12. ↑ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://uk.rodovid.org/wk/Запис:924062
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лушпинський_Іларіон_Леонтійович&oldid=43960769