Очікує на перевірку

Любомир (Гузар)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Любомир Гузар)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любомир Гузар
Любомир Гузар
Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ
Верховний Архієпископ
Києво-Галицький,
Архієпископ і Митрополит Київський,
єпископ Кам'янецький
21 серпня 2005 — 10 лютого 2011
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: він сам як Верховний Архієпископ Львівський
Наступник: Святослав (Шевчук)
Зречення: 10 лютого 2011
Кардинал
з титулом Санта-Софія а Віа Боччеа
21 лютого 2001 — 31 травня 2017
Обрання: 21 лютого 2001
Попередник: Мирослав (Любачівський)
Верховний Архієпископ Львівський
28 січня 2001 — 20 серпня 2005
Обрання: 25 січня 2001
Інтронізація: 28 січня 2001
Попередник: Мирослав (Любачівський)
Наступник: він сам як Верховний Архієпископ Києво-Галицький
Апостольський Адміністратор УГКЦ
14 грудня 2000 — 24 січня 2001
Обрання: 14 грудня 2000
 
Народження: 26 лютого 1933(1933-02-26)
Львів, Польська Республіка
Смерть: 31 травня 2017(2017-05-31) (84 роки)
Київ, Україна [1]
Похоронений: Київ, крипта Патріаршого собору Воскресіння Христового
Батько: Ярослав
Мати: Ростислава
Прийняття священичого сану: 30 березня 1958
Єпископська хіротонія: 2 квітня 1977
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Любоми́р Гу́зар (26 лютого 1933(19330226), Львів, Польська Республіка — 31 травня 2017, Київ, Україна) — український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви (20012011). Священник (з 1958), єпископ1977), кардинал Католицької церкви2001). Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005), архієпископ-емерит (з 2011). Представник українського роду Гузарів.

У 1944 році виїхав до Австрії, 1949 року — до США. Випускник Католицького університету Америки, Великої духовної семінарії Святого Йосафата в Римі, Фордгемського університету. Доктор богослов'я (1972). У 1972 році прийняв чернецтво. Був сподвижником Йосипа Сліпого. Голова Волинської єпархії в Римі (1984—1991). 1993 року повернувся до незалежної України, став її громадянином (2002), призначений очільником греко-католицького Києво-Вишгородського екзархату (з 1996). 2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 році вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990—2010 роках, членом ініціативної групи «Першого грудня». Помер у Києві, Україна. Похований у київському Патріаршому соборі. Почесний громадянин Тернополя та Львова.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гузарі

Народився 26 лютого 1933 року в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Прадідом Любомира був о. Дмитро Гузар — священник УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомий за пседонімом Василь Лукич).[2]

У 1944 році сім'я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбурзі продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши 1949 року в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді, штат Коннектикут. Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки української молоді (СУМ) у Елленвілі, штат Нью-Йорк.

Вивчав філософію у Колегії св. Василія та 1954 року здобув ступінь бакалавра.

Богословські студії та перші призначення

[ред. | ред. код]

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а 1958 року, як питомець Великої духовної семінарії Святого Йосафата, здобув ліцензіат богослов'я. 30 березня того ж року Владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священника для праці в Стемфордській єпархії.

У 1958—1969 роках — вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Служив також у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) душпастирем оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі, штат Нью-Йорк. 3 1965 року — настоятель парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

Продовжив філософські студії у Фордгемському університеті Нью-Йорка і 1967 року здобув ступінь магістра.

У 1969 році переїхав до Риму для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов'я 1972 року (дисертація на тему «Митрополит Андрей Шептицький — провісник екуменізму»). У 1972 році вступає в монастир св. Теодора Студита у Гроттаферрата в Італії.

У 1975—1985 роках Любомир Гузар викладав догматику в Папському Урбаніанському університеті в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосипа.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Риму висвячений Верховним Архієпископом Йосипом Сліпим на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 року не діяв як єпископ)[3]. У 1978 році Патріарх Йосип призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

У 1984—1991 роках — протосинкел Львівської Архієпархії у Римі.

Повернення до України

[ред. | ред. код]
Кардинальський герб Любомира Гузара

У 1993 році з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата повернувся до України. Після повернення з довготривалої еміграції єпископ Гузар мешкав у передмісті Львова — селі Зимна Вода на вул. Сірка[4].

У 1995 році закладено монастир Святого Теодора Студита в селі Колодіївка на Тернопільщині.

У 1993—1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

2 квітня 1996 року призначений на Екзарха Києво-Вишгородського екзархату з титулярним престолом Ніси Ликійської.

14 жовтня 1996 року через поганий стан здоров'я Кардинала Мирослава Любачівського Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнішого Любомира Єпископом Помічником Глави Української греко-католицької церкви з делегованими правами.

Виступ Любомира Гузара в Київському центрі УКУ (2.12.2016)

З 14 грудня 2000 року (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов'язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

25 січня 2001 року на надзвичайному Синоді Єпископів Української греко-католицької церкви обраний Архієпископом Львівським і Главою Української греко-католицької церкви.

26 січня 2001 року Папа Римський Іван Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

У 2002 році прийняв Громадянство України[5].

Любомир Гузар під час зустрічі з тернополянами у ТНЕУ (22.11.2012).

2004 року в м. Тернополі за участі Кардинала Любомира Гузара відкрито й освячено пам'ятник патріарху Йосипу Сліпому (скульптор Роман Вільгушинський, архітектор Анатолій Водоп'ян).

21 серпня 2005 року Любомир Гузар офіційно змінив свій титул на «Верховний Архієпископ Києво-Галицький» і переніс свій осідок до Києва, який був центром греко-католицької церкви до захоплення Московією.

9 лютого 2011 року в українських ЗМІ з'явилася інформація про те, що Папа Римський Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з посади глави УГКЦ[6][7].

10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архієпископа Української греко-католицької церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років[8].

Останні роки проживав у селі Княжичі Броварського району Київської області.[9]

Смерть

[ред. | ред. код]

Помер о 18:30[10] 31 травня 2017 року в клінічній лікарні «Феофанія» після важкої недуги (цукрового діабету)[11][12][13]

Прощальна та поховальна церемонії

[ред. | ред. код]

Поминальні літургії відбулися 1–3 червня у Львові, 3 червня відбулася піша скорботна хода вулицями Львова від Собору Святого Юра до церкви Св. Михаїла, яка належить до монастиря монахів-студитів, одним з яких був кардинал Гузар.[14] Після цього траурний кортеж виїхав до Києва, де тіло спочилого патріарха було виставлено в архікафедральному Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ. Протягом Зелених свят 4–5 червня відбувалося прощання. Попрощатися з Патріархом прийшли тисячі киян, не лише греко-католики, римо-католики, а також люди інших конфесій. Президент України Петро Порошенко[15], Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман та Секретар РНБОУ Олександр Турчинов 4 червня 2017 року попрощалися з Любомиром Гузаром і висловили слова пошани до визначного релігійного діяча[16].

Увечері 4 червня в Соборі під проводом Верховного Архієпископа Києво-Галицького Святослава Шевчука у співслужінні з Патріархом УПЦ КП Філаретом відслужено чин Архієрейського похорону спочилого владики.

Похований за участі найповажніших архиєреїв УГКЦ, представників інших конфесій та віросповідань, дипломатичного корпусу 5 червня 2017 року в День св. Духа у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в місті Києві[17]. Участь у Заупокійній літургії взяли посланець Папи Франциска архієпископ Циріл (Василь), Секретар Конгрегації Східних Католицьких Церков, Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, єпископи УГКЦ та РКЦ, близько 600 священників, представники УП КП та УАПЦ, родина покійного, численні вірні. Під час промови Блаженніший Святослав подякував усім присутнім і назвав покійного Любомира кобзарем незалежної України.[18]

Офіційні співчуття

[ред. | ред. код]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Ініціативна група «Першого грудня»

[ред. | ред. код]

Один з засновників і активних учасників ініціативної групи «Першого грудня»[44].

Усі члени ініціативної групи підписали співчуття-звернення з приводу смерті Любомира Гузара. Вони відзначили велику роль архієрея у створенні цього важливого для України духовно-морального громадського утворення. Члени групи пообіцяли продовжувати духовну справу визначного релігійного діяча[45][46].

Євромайдан

[ред. | ред. код]

1 грудня 2013 року блаженніший Любомир (Гузар) під час свого виступу на Майдані Незалежності (Євромайдан) закликав усіх чинити добро:

«Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода». «Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро».[47]

Кандидат на папський престол

[ред. | ред. код]

Розглядався як один з можливих наступників Папи Римського Івана Павла ІІ (з-поміж 16 кандидатів). Найбільшою перешкодою до обрання називали східноєвропейське походження — кардинали могли не проголосувати за другого поспіль папу з цього регіону Європи. Серед інших перешкод називали колишнє громадянство США, потребу в разі обрання перейти в Римо-католицьку церкву. З-поміж його переваг відзначали ясність розуму, високу духовність, популярність серед кардиналів. Звертали увагу і на його головування в Церкві, де дозволені шлюби священників, і те, що це могло позитивно вплинути на скасування целібату в Римо-католицькій церкві[48].

Після зречення престолу Бенедикта XVI Любомир Гузар не міг стати учасником виборів нового папи, позаяк за кілька днів до початку конклаву йому виповнилося 80 років[49]. Згідно з апостольською конституцією, кардинали, яким за 80 років, не можуть брати участі у виборах Папи.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (26 лютого 2008) — за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження[50]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (29 вересня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток Львова та з нагоди 750-річчя заснування міста[51]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 лютого 2003) — за визначний особистий внесок перед Українською державою у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність[52]
  • Орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 2001) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України[53]
  • Міжнародна премія імені Івана Франка (2016)[54]

Почесні звання

[ред. | ред. код]

Культура

[ред. | ред. код]

Невідомий актор зіграв роль Любомира в епізодичній появі у фільмі Два Папи (2019).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Вулиці

[ред. | ред. код]
  • У 2018 році в Івано-Франківську вулицю Новгородську перейменували на вулицю Любомира Гузара.[59]
  • Київська міська рада 14 листопада 2019 року перейменувала проспект Космонавта Комарова на проспект Любомира Гузара.[60]
  • 6 травня 2022 року в місті Бориспіль у рамках дерусифікації вулицю Крилова перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • У Рівному вулицю Гур'єва перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • У місті Белз вулицю Польову перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • У Тернополі вулицю Чалдаєва перейменували на вулицю Патріарха Любомира Гузара.
  • У Фастові вулицю Фофанова перейменували на вулицю Любомира Гузара.[61]
  • 30 червня 2022 року у Львові вулицю Льва Толстого перейменували на вулицю Кардинала Гузара.[62]
  • 28 липня 2022 року в місті Біла Церква вулицю Осипенко перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • 27 вересня 2022 року в Бережанах вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • 10 жовтня 2022 року в Раві-Руській вулицю Перемоги перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • 9 лютого 2023 року в Кропивницькому вулицю Комарова перейменували на вулицю Любомира Гузара.[63]
  • 22 лютого 2023 року в Дніпрі вулицю Тихвінську перейменували на вулицю Любомира Гузара.[64]
  • 23 лютого 2023 року в Шепетівці вулицю Попова перейменували на вулицю Любомира Гузара.[65]
  • 2 листопада 2023 року в Кам'янці-Подільському вулицю Космонавтів перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • 26 липня 2024 року в Кривому Розі вулицю Панкова перейменували на вулицю Любомира Гузара

Документальний серіал

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. День жалоби за Любомиром Гузаром //ТСН,1+1, 01.06.2017. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  2. Чистух В. Завалівські приятелі Каменяра // Вільне життя плюс. — 2016. — № 73 (15809) (16 вер.). — С. 6. (Тернопільський альманах)
  3. С. Міранда, Біографічний словник кардиналів Католицької Церкви [Архівовано 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. Петрівський Ю. Зимна Вода 640 / Історико-краєзнавчий нарис…с. 27
  5. 93-річний єпископ УГКЦ прийняв українське громадянство // Західна інформаційна корпорація, zik.ua, 7 листопада 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 листопада 2013.
  6. Любомир Гузар іде у відставку. Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  7. Україна пізнала і полюбила стиль Любомира Гузара. Архів оригіналу за 13 лютого 2011. Процитовано 10 лютого 2011.
  8. Блаженніший Любомир (Гузар) залишає уряд Глави УГКЦ //Офіційний сайт УГКЦ. Архів оригіналу за 13 лютого 2011. Процитовано 17 лютого 2011.
  9. Архієпископ Любомир Гузар не радить дивитися телевізор /Газета по українськи, 22.02.2017/. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 31 травня 2017.
  10. Помер Блаженніший Любомир Гузар [Архівовано 1 червня 2017 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 2017. — 31 травня.
  11. День жалоби за Любомиром Гузаром /ТСН,1+1, 01.06.2017|. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  12. Архієпископ-емерит УГКЦ помер учора ввечері в лікарні Феофанія/7 днів, 01.06.2017/. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  13. Сайт Київської архиєпархії УГКЦ, 31.05.2017. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 31 травня 2017.
  14. Твоє Місто. facebook (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 3 червня 2017.
  15. Сайт Президента України, 04.06.2017. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  16. Перші особи держави прощаються з Любомиром Гузаром [Архівовано 4 червня 2017 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 04.06.2017
  17. Релігійно-інформаційна служба України, 05.06.2017. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  18. Блаженнішого Любомира поховали у Києві | CREDO. Процитовано 9 червня 2017.
  19. Президент висловив співчуття у зв'язку зі смертю Любомира Гузара /Сайт Президента України, 31.05.2017/. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 31 травня 2017.
  20. Порошенко і Гройсман висловили співчуття у зв'язку зі смертю Блаженнішого Любомира Гузара /Укрінформ, 31.05.2017/. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 31 травня 2017.
  21. Сайт Верховної Ради України, 02.06.2017. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  22. /Сайт РНБОУ, 31.05.2017/. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  23. Сайт Міністерства культури України, 31.05.2017[недоступне посилання]
  24. Сайт Міської ради Львова /31.05.2017/. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2017.
  25. Сайт Київської міської ради, 01.06.2017/. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  26. Сайт Львівської ОР, 31.05.2017. Архів оригіналу за 03.06.2017. Процитовано 11.07.2019.
  27. Сайт Тернопільської обласної ради, 01.06.2017. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  28. Сайт Луцької міської ради, 01.06.2017. Архів оригіналу за 08.06.2017. Процитовано 01.06.2017.
  29. Сайт Тернопільської міської ради. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  30. Співчуття Папи Франциска з приводу відходу до вічності Любомира Гузара /Радіо Ватикану,01.06.2017 /. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 12 квітня 2022.
  31. Сайт УГКЦ, 01.06.2017. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
  32. Сайт УГКЦ, 04.05.2017. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
  33. Релігійно-інформаційна служба України, 05.06.2017. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 5 червня 2017.
  34. Папа Римський назвав Л.Гузара одним з найбільших моральних авторитетів /Українські національні новини, 05.06.2017/. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  35. Сайт Релігійно-інформаційної служби України, 31.05.2017. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2017.
  36. Сайт релігійно-інформаційної служби України, 01.06.2017. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 1 червня 2017.
  37. Саййт КМ Академії, 01.06.2017. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  38. Сайт Львівської Духовної семінарії Святого Духа, 01.06.2017. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  39. Сайт Київської Трьохсвятительської семінарії, 31.05.2017. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  40. Сайт Дрогобицької Духовної семінарії, 01.06.2017. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  41. Сайт Івано-Франківської Духовної семінарії, 01.06.2017. Архів оригіналу за 05.06.2017. Процитовано 02.06.2017.
  42. Посольство США висловило сум через смерть Любомира Гузара /Главком, 01.06.2017/. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  43. «Любомир любив мир»: спогади Блаженнішого Святослава /Сайт УГКЦ, 01.06.2017/. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 12 квітня 2022.
  44. Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 16 грудня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  45. Ініціативна група «Першого грудня» продовжуватиме справу свого духовного батька Любомира Гузара /Релігійно-фнформаційна служба України, 02.06.2017/. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 2 червня 2017.
  46. Брюховецький: Гузар був квінтесенцією групи «Першого грудня» /Укрінформ, 05.06.2017/. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  47. Блаженніший Любомир (Гузар): «Треба чинити добро!». Інформаційний ресурс УГКЦ. 01-12-2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 травня 2019.
  48. Barbara Bradley Hagerty. Potential Successors to Pope John Paul II [Архівовано 17 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  49. Кардинал Гузар не братиме участі у виборах нового Папи Римського // «Zik», 12 лютого 2013. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 13 березня 2013.
  50. Указ Президента України від 26 лютого 2008 року № 164/2008 «Про нагородження Л. Гузара орденом князя Ярослава Мудрого»
  51. Указ Президента України від 29 вересня 2006 року № 793/2006 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Львова»
  52. Указ Президента України від 26 лютого 2003 року № 167/2003 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  53. Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 697/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  54. Любомир Гузар став лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка. Архів оригіналу за 10 квітня 2018.
  55. У Вінниці відкрили перший в Україні пам'ятник Любомиру Гузару [Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] ukrinform.ua 10.10.2021
  56. «Дороговказ, який вказує дорогу до неба» [Архівовано 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.]: Глава УГКЦ урочисто відкрив у Вінниці пам'ятник Блаженнішому Любомиру Гузару
  57. Токач, Володимир (17 жовтня 2021). У Вінниці відкрито пам’ятник Любомиру Гузару. Історія Пласту (укр.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
  58. Марія Демчина (16 березня 2024). У Львові відкрили меморіальну таблицю Блаженнішому Любомиру Гузару. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 9 квітня 2024. Процитовано 21 квітня 2024.
  59. В Івано-Франківську з'явилась вулиця Любомира Гузара. 2 травня 2018.
  60. У Києві з’являться проспект Любомира Гузара і вулиця Олекси Тихого. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 24 травня 2022.
  61. У Фастові з’явилися вулиці з іменами Захисників та українських видатних осіб. 13 жовтня 2022 року.
  62. Вулиця імені Юрія Руфа, Гостомельська та Чорнобаївська: у Львові затвердили назви для першої частини вулиць, що підлягають перейменуванню. 30 червня 2022.
  63. У Кропивницькому перейменували ще 35 вулиць. 9 лютого 2023.
  64. Дерусифікація у Дніпрі: з`явилися вулиці Левка Лук`яненка та Любомира Гузара. 22 лютого 2023.
  65. У Шепетівській громаді перейменували 83 топонімічних об’єктів. 23 лютого 2023 року.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]