Ліщинівська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліщинівська волость
Центр Ліщинівка, Верхнячка
Площа 16 831 (1886)
Населення 10 054 осіб (1886)
Густота 54.7 осіб / км²

Ліщинівська волость (Верхняцька волость) — історична адміністративно-територіальна одиниця Уманського повіту Київської губернії з центром у селі Ліщинівка.

Станом на 1886 рік складалася з 9 поселень, 9 сільських громад. Населення — 10054 особи (4958 чоловічої статі та 5096 — жіночої), 1583 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 7143 4534
Приватної власності 9365 8081
Іншої власності 323 267
Загалом 16831 12882

Основні поселення волості:

  • Ліщинівка — колишнє власницьке село за 23 верст від повітового міста, 682 особи, 116 дворів, православна церква, каплиця, школа, поштова станція, постоялий будинок, водяний, 4 вітряних і кінський млини, цегельний завод.
  • Ботвинівка  — колишнє власницьке село при річці Конелка, 533 особи, 91 двір, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, водяний і вітряний млини.
  • Верхнячка — колишнє власницьке село при річці Верхнячка[2], 1653 особи, 264 двори, православна церква, каплиця, школа, 2 постоялих будинки, лавка, паровий, водяний і 2 вітряних млини, винокурний завод, цегельний і винокурний заводи.
  • Добре — колишнє власницьке село, 1712 осіб, 307 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих двори, постоялий будинок, 2 вітряних млини.
  • Красноставка — колишнє власницьке село при річці Конелка, 592 особи, 117 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і 2 вітряних млини.
  • Пеніжкове — колишнє власницьке село, 807 осіб, 150 дворів, православна церква, каплиця, школа, постоялий будинок, 2 лавки, 2 вітряних млини, цегельний завод.
  • Притика — колишнє власницьке село при безіменній річці, 723 особи, 118 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і кінний млини, маслобійний завод.
  • Чайківка — колишнє власницьке село, 321 особа, 51 двір, школа, водяний млин.
  • Шукайвода — колишнє власницьке село, 2014 осіб, 369 дворів, православна церква, католицька каплиця, 2 постоялих будинки, 2 водяних і 3 вітряних млини.

Наприкінці XIX сторіччя волосне правління перенесено до села Верхнячка й волості отримала назву Верхняцька.

Старшинами волості були:

  • 19091910 роках — Феодот Костянтинович Шпора[3],[4];
  • 19121915 роках — Феодосій Сергійович Мельник[5],[6],[7].

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Мапа Шуберта. Архів оригіналу за 8 квітня 2013.
  3. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
  4. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
  5. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
  6. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
  7. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.