Перейти до вмісту

Марина Ребека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марина Ребека
Основна інформація
Дата народження10 вересня 1980(1980-09-10)[1][2] (44 роки)
Місце народженняРига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Громадянство Латвія
Професіїоперна співачка
ОсвітаConservatorio Santa Ceciliad, Консерваторія Парми і Музична школа імені Язепа Мединяd
Співацький голоссопрано
Інструментивокал[d]
Нагороди
Орден Трьох зірок 3 ступеня
marinarebeka.com

Марина Ребека (латис. Marina Rebeka; нар. 10 вересня 1980(1980вересня10), Рига) — латвійська оперна співачка (сопрано), яка виступає як на оперній, так і на концертній сценах. Найбільш знана за партією з Віолетти в «Травіаті» Верді. Виконує головним чином італійський і французький репертуар XIX століття, особливо твори Джоакіно Россіні, Донна Анна в «Дон Жуані» Моцарта.

Здобувши освіту в Латвії та Італії, дебютувала на професійному рівні 2007 року. Після свого міжнародного прориву в опері Россіні «Мойсей у Єгипті» на Зальцбурзькому фестивалі 2009 році виконувала провідні ролі в багатьох оперних трупах, як-от Віденська державна опера, Метрополітен-опера та Латвійська національна опера.

З 2018 року записується під власним лейблом «Prima Classic». Раніше записувалася для Warner Classics і BK-Klassik.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилася в Ризі, її батько був білорусом, а мати — латвійка сибірського походження[3]. Раніше їхнє прізвище було Ребеко, але за радянських часів його змінили на Ребека; це ім'я вперше прийняв її дід по батьковій лінії. Діда Ребеки по материнській лінії, Юриса Янковича (1924—2019), депортували до Сибіру з сім'єю 14 червня 1941 року і повернувся на батьківщину лише через понад двадцять років[4][5]. Він детально описав свій табірний досвід у двох книгах: «Skorpiona slazdā» («Пастка для Скорпіона», 2009) та «Spīta krustceles» («Попри перехрестя», 2012), обидві видані під егідою Музею окупації Латвії[6].

Навчалася в гімназії північних мов. У 13 років разом з батьками відвідала виставу «Норма» Белліні в театрі «Дайлес», яка надихнула її стати співачкою[7]. Вступила на вечірнє початкове музичне навчання до музичної школи «Rīdze», поєднуючи з навчанням у гімназії. У 17 років, проваливши вступ до Латвійської музичної академії, її зарахували до Ризької музичної школи імені Язепа Медіня (Jāzepa Mediņa Rīgas mūzikas vidusskola), на курс Наталії Козлової[7]. Продовжила навчання в Консерваторії Арріго Бойто в Пармі, під час якого дебютувала на сцені у «Севільському цирульнику» у постановці для дітей[8]. Згодом закінчила Міжнародну академію мистецтв у Римі та (2006) та Консерваторію Санта-Чечилія (2007). Відвідувала майстер-клас Грейс Бамбрі в Міжнародній літній академії в Моцартеумі.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

2007 року відбувся професійний дебют в Ерфуртському театрі в ролі Віолетти в «Травіаті»[8], яку вона згодом виконала в Латвійській національній опері[9], у Віденській народній опері та Фінській національній опері. Також 2007 року брала участь в «Академії Россініани» Альберто Дзедди, зображуючи Фоллевіля та мадам Кортезе у «Подорожі в Реймсі» на Оперному фестивалі Россіні, куди вона повернулася для «Маометто II» (2008), «Страдальна мати» (2010)[10]. Серед інших ролей — Агілея в «Тесеї» (Берлінська комічна опера), «Реквієм війни» Бріттена (Ліверпульська філармонія)[11], Тетяна в «Євгенії Онєгіні» (Teatro Lirico di Cagliari)[3], «Німецький реквієм» Брамса (Латвійський національний симфонічний оркестр. 2009 року виконала партію Адіни в «Любовному напої» в Ризі[12] і дебютувала в «Ла Скала» в «Подорожі в Реймсі», а потім зіграла Елеттру в «Ідоменеї, царі Критському» Моцарта в Національній опері Лотарингії[8].

Дебют на Зальцбурзькому фестивалі 2009 року в опері Россіні «Моїсей в Єгипті» під керівництвом Рікардо Муті приніс міжнародне визнання[3]. Виконала партію в «Реквієм війни» з Королівським шотландським національним оркестром в Ашер-голл 30 квітня 2010 року[13]. У травні та червні грала Мікаеллу в «Кармен» у Баден-Бадені (реж. Теодор Курентзіс) і Валенсії (реж. Зубін Мета)[14]. У липні 2010 року виступила вперше на сцені Лондонської Королівської опери, замінивши Анджелу Георгіу в «Травіаті». Ребека повернулася 2015 року на заміну Соні Йончевої в тій же постановці[15][16]. Того ж року виконала вперше партію Донни Анни в «Дон Жуані» в новій постановці Німецької опери в Берліні[17], а також була представлена в новій постановці опери «Мойсей в Єгипті» у Римському оперному театрі під керівництвом Муті[18].

Виступала в «Страдальній матері» Россіні з Симфонічним оркестром Північнонімецького радіо у квітні 2011 року[19]. У жовтні 2011 року дебютувала в Метрополітен-опера в новій постановці Майкла Ґрандаджа «Дон Жуан»[20], а згодом зіграла в іншій виставі «Мойсей в Єгипті», представленій «Collegiate Chorale» у Карнеґі-хол[21]. 2012 року виступала в Ризі: два сольні концерти 15 січня та 28 вересня, а також дебютна роль Люсії у «Лючії ді Ламмермур»[22][23]. Повернулася до Берліна, виконавши партію Віолетти, і повторила роль у Флоренції. Того ж року дебютувала у Віденській державній опері як Донна Анна і поверталася з виступами у «Дон Жуанаі», «Травіаті», «Казках Гофмана» (Антонія) та «Ромео та Джульєтті» (Джульєтта)[24].

Співала у двох прем'єрних постановках «Вільяма Телля» 2013 року: П'єра Ауді в Нідерландській опері та Грема Віка на Оперному фестивалі Россіні[25][26], і перша роль Джульєтти (Веронська арена). Дебютувала в Ліричній опері Чикаго в «Травіаті» та повернулася до «Дон Жуана» Роберта Фолза, який відкрив сезон 2014/15[27]. У травні 2013 року дебютувала в Цюрихському оперному театрі як Донна Анна, повернувшись у сезоні 2013/14 як Донна Анна, Лейла («Шукачі перлин») і Фйорділіджі («Так чинять усі») у сезоні 2015/16 як Віолетта та Вітеллія («Милосердя Тіта»). У 2014 році зіграла в «Маометто II» в Римі[28] та в новій постановці Вільяма Телля в Баварській державній опері[29], де виконала партії в «Так чинять усі» і «Дон Жуані» в наступних двох сезонах. Того ж року повернулася в Метрополітен-опера як Віолетта та згодом Мюзетта («Богема»)[30][31].

2015 року виконала партію Лю з «Турандот» на концерті у Ризі[32] та в «Страдальній матері» Россіні на музичному фестивалі в Райнгау[33]. Пізніше приєдналася до Філармонічного оркестру Нідерландського радіо на концертах на сценах TivoliVredenburg та Консертгебау[34]. Вона повернулася до Латвії з концертною програмою 14 листопада 2015 року в рамках відкриття Великого бурштинового концертного залу[35]. 2016 року виконувала різні партії: Мімі в «Богемі» (Національний театр Мангейма), головна партія в «Нормі» (Трієстський театр Джузеппе Верді), Гіневра в «Аріоданті» (Лозаннська опера). Влітку виступила на музичних фестивалях з партіями з «Ідоменеї» Моцарта, «Травіати», а також замінила Соню Йончеву в концертних виступах «Таїс» на Зальцбурзькому фестивалі, дебютувавши в головній ролі поряд з Пласідо Домінго[36]. У жовтні 2016 року повернулася до Метрополітен-опера в постановки П'єра Ауді «Вільяма Телля» та заспівала вперше Донну Ельвіру («Дон Жуан») того ж сезону.

У 2017 році вона дебютувала в «Марії Стюард», спочатку в трьох концертних виступах у Латвії, потім у постановці в Римі[37][38]. Знову виступила разом з Домінго в «Травіаті» в Палаці мистецтв імені королеви Софії, Класика Пласідо Домінго в Печі (фестиваль, присвячений співаку) й Астана опера.

У сезоні 2017/18 Симфонічний оркестр Мюнхенського радіо назвала її першим в історії артистом-резидентом[39]. Вони брали участь у трьох концертах: «Луїзі Міллер» у концертній версії, новорічному гала-концерті та концерті «Vive l'opera».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

2009 року ознайомилася з українським тенором Дмитром Поповим в Ризі. Вони одружилися 2010 року, і їхня донька Катріна народилася 12 березня 2011 року[40][3]. Шлюб розпався до їхнього спільної участі в «Травіаті» у Відні у травні 2016 року[41].

2018 року вийшла заміж вдруге за аргентинського звукорежисера Едгардо Вертанесіяна[42], і разом вони заснували власний звукозаписний лейбл Prima Classic[43].

Визнання

[ред. | ред. код]

Отримувала призові місця на багатьох конкурсах.

  • 1-ша премія на 4-му Міжнародному конкурсі оперних співаків у Франчакорті
  • 1-ша премія та громадська премія на 5-му Міжнародному конкурсі оперних співаків у Римі
  • 3-тя премія на Міжнародному співочому конкурсі у Барселоні
  • 1-ша премія на 20-му Neue Stimmen Фонду Бертельсмана у жовтні 2007 року.

2009 року отримала нагороду «Видатні мистецькі досягнення» на щорічній премії Latvijas Gāze від Латвійської національної опери[44]. 6 грудня 2016 року Раймондс Вейоніс[45] за її культурні досягнення вшанував командором ордена Трьох зірок[46]. У грудні 2017 року отримала срібну медаль Global Music Awards за свій альбом Россіні «Amor fatale»[47]. 2020 року названа «Артистом року» за версією International Classical Music Awards[48].

Дискографія

[ред. | ред. код]

Її перший сольний компакт-диск «Mozart Arias» зі Сперанцою Скаппуччі та Королівським Ліверпульським філармонічним оркестром випущений EMI (Warner Classics) у листопаді 2013 року. Наступний альбом «Amor fatale» — арії Россіні з Марко Арміліато та Симфонічним оркестром Мюнхенського радіо вийшов влітку 2017 року за сприяння BR-Klassik. З 2018 року записується на леблі на Prima Classic.

  • 2013: Россіні: «Маленька урочиста меса», Антоніо Паппано (диригент), Оркестр Національної академії Санта-Чечилія (EMI)
  • 2013: Моцарт: Оперні арії, Сперанца Скаппуччі (диригент), Королівський Ліверпульський філармонічний оркестр (Warner Music)
  • 2015: Puccini: «Богема» наживо (Метрополітен-опера, Нью-Йорк)
  • 2015: Россіні: «Вільгельм Телль», Мікеле Маріотті (диригент), Оркестр і хор Комунального театру Болоньї (DECCA, DVD)
  • 2016: «Romance at the Met» (Met Opera on Demand)
  • 2017: Россіні: «Amor fatale», Марко Арміліато (диригент), Симфонічний оркестр Мюнхенського радіо (BR-Klassik)
  • 2018: Верді: «Луїза Міллер» (наживо), Іван Репушич (диригент), Симфонічний оркестр Мюнхенського радіо (BR-Klassik)
  • 2018: Моцарт: «Милосердя Тіта» (наживо), Яннік Незе-Сеген (диригент), Камерний оркестр Європи, камерний хор RIAS (Deutsche Grammophon)
  • 2018: «Спіріто», Джадер Біньяміні (диригент), оркестр і хор театру Массімо ді Палермо (Prima Classic)
  • 2019: Верді: «Травіата», Чарльз Кастроново, Джордж Петеан, Міхаель Балке (диригент), Латвійський фестивальний оркестр, Державний хор Латвії (Prima Classic)
  • 2020: «Вона» — арії французької опери, Міхаель Балке (диригент), симфонічний оркестр Санкт-Галлена (Prima Classic)
  • 2021: «Кредо», Модестас Пітренас (диригент), Sinfonietta Rīga, Хор Латвійського радіо (Prima Classic)

Оперні ролі

[ред. | ред. код]

 

Документальний фільм

[ред. | ред. код]
  • «Talanta un gribas svētītā» (Благословенна талантом і волею), режисер: Зіта Камінська, в ефірі LTV1 7 вересня 2017 року[50].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1034317296 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://klasika.lsm.lv/lv/raksts/benefice/marina-rebeka-neesmu-dolars-lai-patiktu-visiem.a56063/
  3. ↑ а б в г MARINA REBEKA: "Die Arbeit muss Spaß machen!". Online Merker (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Renate Wagner. 1 березня 2013.
  4. ↑ Juris Jankovičs. In Memoriam. Museum of the Occupation of Latvia. 28 січня 2019. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 22 травня 2024.
  5. ↑ Eglīte, Sandra (13 вересня 2019). Operdziedātāja Marina Rebeka: Bērns ir lielākais skaistums. IEVAS Stāsti — через Santa.lv.
  6. ↑ Muzejā atvērta Jura Jankoviča grāmata "Trapped in Siberia. Surviving Siberia". Museum of the Occupation of Latvia. 25 червня 2019. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 22 травня 2024.
  7. ↑ а б Lūsiņa, Inese (1 червня 2008). Man nepatīk tava balss! Tomēr dziedi! [I don't like your voice! However, sing!]. Diena (латис.). Процитовано 30 грудня 2020.
  8. ↑ а б в Cinq questions à Marina Rebeka. Forumopera.com (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Laurent Bury. 21 січня 2013. Процитовано 4 лютого 2021.
  9. ↑ Lūsiņa, Inese (21 червня 2008). Traviata atgūst dzīvību. Diena (латис.).
  10. ↑ Marina Rebeka - Artists. Rossini Opera Festival. Процитовано 19 травня 2021.
  11. ↑ Riley, Joe (30 червня 2008). Britten War Requiem Liverpool Cathedral. Liverpool Echo. Процитовано 4 лютого 2021.
  12. ↑ Premiere of Latvian National Opera's new production "Elisir d'Amore" tonight. The Baltic Course. 12 лютого 2009. Процитовано 4 лютого 2021.
  13. ↑ Smith, Rowena (2 травня 2010). War Requiem. The Guardian.
  14. ↑ Festspielhaus. Forumopera.com. 24 травня 2010. Palau de les Arts. Seen and Heard International. 20 червня 2010. Latvian National Opera. Diena. 26 червня 2010.
  15. ↑ Maria Rebeka – People. Royal Opera House. Процитовано 29 серпня 2020.
  16. ↑ Pullinger, Mark (19 травня 2015). Marina Rebeka: a Violetta in robust health in Covent Garden's Traviata. Bachtrack.
  17. ↑ Luehrs-Kaiser, Kai (18 жовтня 2010). Don Giovanni fummelt sich frei. Die Welt (нім.).
  18. ↑ All'opera di Roma il 'Moise et Pharaon' di Rossini. Roma Daily News (італ.). 28 листопада 2010.
  19. ↑ Berio und Rossini in der Laeiszhalle Hamburg. Deutschlandrundfunk Kultur. 14 квітня 2011.
  20. ↑ Tommasini, Anthony (15 жовтня 2011). 'Don Giovanni' at the Metropolitan Opera – Review. The New York Times.
  21. ↑ Woolfe, Zachary (1 грудня 2011). 'Moïse et Pharaon' at Carnegie Hall. The New York Times. Процитовано 4 січня 2021.
  22. ↑ Operdziedātāja Marina Rebeka muzicēs kopā ar LNSO. LA.LV (латис.). 5 січня 2012.
  23. ↑ Pasaulslavenā operdziedātāja Marina Rebeka priecē skatītājus arī Rīgā. Jauns.lv (латис.). 28 вересня 2012.
  24. ↑ Vorstellungen mit Marina Rebeka. Vienna State Opera (нім.). Процитовано 11 січня 2020.
  25. ↑ Loomis, George (5 лютого 2013). Dutch Serve Up a Straight-Shooting Version of 'Guillaume Tell'. The New York Times. Процитовано 12 січня 2021.
  26. ↑ Gualerzi, Giorgio (19 серпня 2013). Ma questo è un Guglielmo Tell memorabile. Famiglia Cristiana (італ.). Процитовано 12 січня 2021.
  27. ↑ Loomis, George (30 вересня 2014). Don Giovanni, Lyric Opera of Chicago – review. Financial Times.
  28. ↑ Maometto II di Gioacchino Rossini debutta al Teatro dell'Opera di Roma. Fermata Spettacolo. 24 березня 2014.
  29. ↑ Guillaume Tell. Bavarian State Opera. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  30. ↑ Tommasini, Anthony (13 грудня 2014). A Late Curtain and a New Hero. The New York Times. Процитовано 22 січня 2021.
  31. ↑ Ramey, Corinne (9 січня 2015). On NYC Stages, a Bounty of Latvian Performers. The Wall Street Journal. Процитовано 22 січня 2021.
  32. ↑ Turandot (Concert Performance). Latvian National Opera. Процитовано 11 лютого 2021.
  33. ↑ Dellith, Michael (29 червня 2015). Mit Wagner und Rossini ins Paradies. Frankfurter Neue Presse.
  34. ↑ 18 September 2015 Utrecht[недоступне посилання] 20 September 2015 Amsterdam[недоступне посилання] RFO. Retrieved 2021-02-23.
  35. ↑ "Lielajā dzintarā" dziedās Marina Rebeka. Latvijas Avīze (латис.). 10 листопада 2015.
  36. ↑ Salzburger Festspiele - "Thais" mit Placido Domingo bejubelt. Salzburger Nachrichten. APA. 17 серпня 2016.
  37. ↑ Marina Rebeka uzstāsies lielākajās koncertzālēs Latvijā. Tvnet.lv (латис.). 9 січня 2017.
  38. ↑ Maria Stuarda. Teatro dell'Opera di Roma. Процитовано 8 червня 2021.
  39. ↑ Marina Rebeka – Artist in Residence 2017/2018. Münchner Rundfunkorchester. Процитовано 25 лютого 2020.
  40. ↑ Dziedātāja Marina Rebeka: "Meita ir mana opera!". TVNET. 14 січня 2012.
  41. ↑ Gerwin Haider (22 травня 2016). Marina Rebeka - La Traviata, Detektivarbeit und privates Singverbot. Tiroler Tageszeitung. APA.
  42. ↑ Marina Rebeka: Savējie ne tikai nolamās, bet arī sapratīs. Latvijas Avīze (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Ilze Pētersone. 17 липня 2018.
  43. ↑ Waxberg, Greg (14 березня 2019). Not Just Another Label: Soprano Marina Rebeka Launches Prima Classic. OperaWire.
  44. ↑ Notiks LNO un AS 'Latvijas Gāze' balvas pasniegšana. Delfi. 2 жовтня 2009.
  45. ↑ Strenga, Ilze (7 грудня 2016). Operas zvaigzne Marina Rebeka pateicīga par Triju Zvaigžņu ordeņa piešķiršanu. Public Broadcasting of Latvia.
  46. ↑ Par Triju Zvaigžņu ordeņa piešķiršanu un apbalvošanu ar goda zīmi (Пресреліз). Latvijas Vēstnesis. 21 жовтня 2016.
  47. ↑ Jerohomovičs, Jegors (4 грудня 2017). Marinai Rebekai piešķirta balva Global Music Award par Rosīni mūzikas albumu. Diena.
  48. ↑ Winners 2020. ICMA. Процитовано 29 лютого 2020.
  49. ↑ Interview with … Marina Rebeka
  50. ↑ Auzāne, Ilze (24 серпня 2017). Dzirdi balsis un personības. Diena (латис.).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марина_Ребека&oldid=43523147