Метатеза плавних у слов'янських мовах

Метатеза плавних — загальнослов'янська фонетична зміна, що полягала в усуненні праслов'янських дифтонгічних сполучень голосних з плавними приголосними. У більшості мов здійснювалася шляхом перестановки складів (метатезою), але сполучення голосних з плавними могли усуватися також виникненням вторинних голосних. Можливо, вона була спричинена дією закону відкритого складу. Очевидно, метатеза проходила вже в добу сильної діалектної роздрібненості праслов'янської мови, тому дала чотири різних результати в різних групах праслов'янських говорів. Серед мовознавців нема спільної думки щодо часу проходження цього процесу, але, як правило, його датують VIII—IX ст. н. е.

Опис явища

Низка праслов'янських слів містили такі сполучення, де голосний передував плавному приголосному, а разом вони стояли між звичайними приголосними. Умовно такі фонетичні утворення позначають *TorT, *TolT, *TerT, *TelT, *orT, *olT (де на місці T може стояти будь-який приголосний).

Традиційно вважається, що такі сполучення суперечили закону відкритого складу, тому мали бути усунені. У різних слов'янських мовах процес усунення перебігав по-різному, це було пов'язано з тим, що у цей період праслов'янська мова була сильно діалектно роздрібнена. Проте, В. М. Чекман стверджував, що закон відкритого складу і метатеза плавних не пов'язані одне з одним. Він називає дві причини для цього: по-перше, у мовах де діє закон відкритого складу, склади можуть закінчуватися сонорним, по-друге, метатеза відбулася незадовго до занепаду редукованих, що відмінив закон відкритого складу. На його думку, сполучення -or-, -er-, -ol-, -el- між приголосними з фонологічного погляду були довгими складовими фонемами.

Праслов'янські форми з плавними

Реконструкція праслов'янських форм як *TorT, *TolT, *TerT, *TelT, *orT, *olT заснована на порівнянні зі спорідненими індоєвропейськими мовами, на матеріалі самих слов'янських мов, згадках слов'янських імен у латинських і грецьких джерелах І тис. н. е., а також на фонетичній формі ранніх слов'янізмів в інших мовах (див. нижче).

В інших індоєвропейських мовах неповноголосним і повноголосним слов'янським сполученням відповідають сполучення із закритим складом:

• староцерк.-слов. брѣгъ, д.-рус. берегъ, укр. берег — нім. Berg («гора»)
• староцерк.-слов. глава, д.-рус. голова, укр. голова — лит. galva
• староцерк.-слов. злато, д.-рус. золото, укр. золото — нім. Gold
• староцерк.-слов. градъ, д.-рус. городъ, укр. город — лит. gardas, нім. Garten
• староцерк.-слов. врата, д.-рус. ворота, укр. ворота — лит. vartai
• староцерк.-слов. врана, д.-рус. ворона, укр. ворона — лит. varna

Те ж саме спостерігається в аналізі слов'янських лексем з початковим ra, la:

• староцерк.-слов. ратаи, д.-рус. оратаи («орач») — лит. artojas, грец. αρότης
• староцерк.-слов. работа, д.-рус. робота, укр. робота — нім. Arbeit
• староцерк.-слов. рамо, д.-рус. рамо («плече», «рамено») — нім. Arm, лат. armus
• староцерк.-слов. аладии, ладии, д.-рус. лодии («човен», «лодія») — лит. eldija, oldija
• староцерк.-слов. равьнъ, д.-рус. ровьнъ («рівний») — прусськ. arwis («справжній»)

На давні форми з or, ol, er, el вказують і дані внутрішньої реконструкції. У слов'янських мовах з неповноголоссям (наприклад, у церковнослов'янській) у тих же коренях може бути присутні як сполучення ra, la, rě, lě, так і or, ol, er, el: староцерк.-слов. страна — просторъ, зракъ — позоръ.

Перетворення сполучень *TorT, *TolT, *TerT, *TelT

Східнослов'янські мови

У східнослов'янських діалектах голосний перед плавним зберігався, а після плавного розвивався вторинний голосний аналогічної артикуляції — звідси йде така фонетична риса східнослов'янських мов, як повноголосся. Сполучення плавного з голосним переходили в сполучення, де плавний [l] або [r] стоїть між однаковими голосними. Схематично цей процес можна записати як *TorT > ToroT, *TolT > ToloT, *TerT > TereT. Наприклад,

• прасл. *moltъ > д.-рус. молотъ, укр. і рос. молот, біл. молат
• прасл. *golsъ > д.-рус. голосъ, укр. і рос. голос, біл. голас
• прасл. *vorna > д.-рус. ворона, укр. і рос. ворона, біл. варона
• прасл. *golva > д.-рус. голова, укр. і рос. голова, біл. галава
• прасл. *gordъ > д.-рус. городъ, укр. і рос. город, біл. горад
• прасл. *bergъ > д.-рус. берегъ, укр. і рос. берег, біл. бераг
• прасл. *berza > д.-рус. береза, укр. береза, рос. берёза, біл. бяроза

Окремий випадок являє розвиток сполучення *TelT, що могло дати різні рефлекси — ToloT, TeleT або TeloT. Наприклад:

• прасл. *melko > д.-рус. молоко, укр. і рос. молоко, біл. малако
• прасл. *pelnъ > д.-рус. полонъ, укр. полон, біл. палон
• прасл. *perdъ > д.-рус. передъ, укр. і рос. перед, біл. перад
• прасл. *šelmъ > д.-рус. шеломъ (сучасне укр. шолом пояснюють переходом [e] в [o] після шиплячих)

Існують різні гіпотези пояснення цього явища. К. К. Уленбек пробував пояснити це наслідком аблаутного чергування *TelT/*TolT. Ця думка була спростована Т. Торб'єрнссоном, який вказував на те, що рефлекси типу ToloT трапляються у таких дієслівних формах, де неможлива наявність о-ступеня аблауту. Сам Т. Торб'єрнссон висунув альтернативну гіпотезу, згідно з якою *TelT зазвичай переходило в ToloT, але якщо другим приголосним у цьому сполученні було z', s' чи š, то в TeleT. Т. Лер-Сплавінський вважав, що перехід *TelT > TeleT здійснювався, якщо другий приголосний був м'яким, і за умови, що жоден з приголосних не був губним.. Ф. Р. Мінлос запропонував схоже рішення проблеми: рефлекси типу TeleT виникали, якщо другий приголосний був зубним, а ToloT, якщо губним або задньоязиковим.

Ймовірно, що вторинний голосний звук, який розвивався після плавного, був коротше звичайних [e] та [o], тобто повністю перехід до повноголосся можна представити як *TorT > *TorъT > ToroT, *TolT > *TolъT > ToloT тощо. На це вказує таке фонетичне явище української мови, як відсутність подовження [e] та [o] у другому закритому складі сполучень ToroT, ToloT, TereT, TeleT (тобто повноголосних) з наступним переходом o > i, e > i після занепаду редукованих. Відоме, що в разі коли [o], [e] є за походженням колишніми редукованими, переходу o > i, e > i зазвичай не спостерігається: сон (< *sъnъ), вовк (< *vьlkъ), лоб (< *lъbъ), рот (< *rъtъ), мох (< *mъxъ). Внаслідок цього відсутнє очікуване [i] у другому складі сполучень, що утворилися після перетворення сполучень з плавними. Наприклад,

• прасл. *rodъ > д.-рус. родъ > укр. рід але прасл. *gordъ > д.-рус. городъ > укр. город (не *горід)
• прасл. *rogъ > д.-рус. рогъ > укр. ріг але прасл. *bergъ > д.-рус. берегъ > укр. берег (не *беріг)

Проте, в українській мові існують і повноголосні форми з переходом o > i, e > i у закритому складі: борін, голів, ворін, доріг, корів, поріг, робіт, тощо. Різні мовознавці по-різному пояснюють це явище: одні бачать у цьому наслідок фонетичної аналогії з односкладовими словами (поріг як ріг); на думку інших, тут мають місце акцентологічні причини, а саме особливий вид інтонації в цих словах.

Південнослов'янські мови, чеська і словацька

У праслов'янських діалектах, що лягли в основу південнослов'янських, чеської і словацької мов, відбувалася метатеза плавного, що супроводжувалася подовженням голосного. При цьому *e переходило в *ě (*e > *ē > *ě), а *o — в *a (*o > *ō > *a). Схематично це можно представити як *TorT > TraT, *TolT > TlaT, *TerT > TrěT, *TelT > TlěT. Наприклад:

• прасл. *moltъ > староцерк.-слов. млатъ, болг. млат, серб. млат/mlat, словен. mlat, чеськ. mlat, словац. mlat
• прасл. *golsъ > староцерк.-слов. гласъ, болг. глас, серб. глас/glas, словен. glas, чеськ. і словац. hlas
• прасл. *vorna > староцерк.-слов. врана, болг. врана, серб. врана/vrana, словен. vrana, чеськ. vrána, словац. vrana
• прасл. *golva > староцерк.-слов. глава, болг. глава, серб. глава/glava, словен. glava, чеськ. і словац. hlava
• прасл. *gordъ > староцерк.-слов. градъ, болг. град, серб. град/grad, словен. grad, чеськ. і словац. hrad
• прасл. *bergъ > староцерк.-слов. брѣгъ, болг. бряг, серб. брег, бријег/breg, brijeg, словен. breg, чеськ. břeh, словац. breh
• прасл. *berza > староцерк.-слов. брѣза, болг. бреза, серб. бре̏за/breza, словен. brė́za, чеськ. bříza, словац. breza
• прасл. *melko > староцерк.-слов. млѣко, болг. мляко, серб. млеко/mleko, словен. mleko, чеськ. mleko, словац. mlieko
• прасл. *pelnъ > староцерк.-слов. плѣнъ, болг. плен, серб. плијен/plijen
• прасл. *perdъ > староцерк.-слов. прѣдъ, болг. пред, словен. pred, чеськ. před, словац. pred
• прасл. *šelmъ > староцерк.-слов. шлѣмъ, болг. шлем, серб. шлем/šlem

Окрім того, у середньоболгарских пам'ятках XIII ст. трапляються форми, де метатеза відсутня, але існує перехід *e > *ě, *o > *a: малдичие, зал̾таринъ, пал̾тьць, халдодавецъ, бал̾тина, салнось.

У східнослов'янських мовах існують неповноголосні форми, запозичені переважно з церковнослов'янської (церковнослов'янізми), рідше — з чеської або словацької мов. Наприклад, врем'я (< староцерк.-слов. врѣмѧ), шлем (< староцерк.-слов. шлѣмъ), прапор (< староцерк.-слов. прапоръ), врата (< староцерк.-слов. врата), прах (< староцерк.-слов. прахъ), власть (< староцерк.-слов. власть), глас (< староцерк.-слов. гласъ), влада (< чеськ. vláda), брама (< заст. чеськ. brana).

Польська і лужицькі мови

У польській, а також у лужицьких мовах перетворення сполучень *TorT, *TolT, *TerT, *TelT проходило також шляхом перестановки голосних, але без їх подовження. Схематично це можно представити як *TorT > TroT, *TolT > TloT, *TerT > TreT, *TelT > TleT. Можливо, цей перехід відбувався через проміжні форми *TъroT, *TъloT, тобто з редукованим голосним, який надалі зник після занепаду редукованих. На це вказує вокалізація прийменника в старопольській мові в сполученнях we głowie (< *vъ gъlově < *vъ golvě), we proch (< *vъ pъroxъ < *vъ porxъ). Приклади польських і лужицьких форм:

• прасл. *moltъ > пол. młot, в.-луж. młót
• прасл. *golsъ > пол. głos, в.-луж. hłós, н.-луж. głos
• прасл. *vorna > пол. wrona, в.-луж. wróna
• прасл. *golva > пол. głowa, в.-луж. hłowa, н.-луж. głowa
• прасл. *gordъ > пол. gród, в.-луж. hród, н.-луж. grod («замок»)
• прасл. *bergъ > пол. brzeg, в.-луж. brjóh, н.-луж. brjog
• прасл. *berza > пол. brzoza, в.-луж. brěza, н.-луж. brjaza
• прасл. *melko > пол. mleko, в.-луж. і н.-луж. mloko
• прасл. *perdъ > пол. przed, в.-луж. před, н.-луж. pśed

Полабська і кашубська мови

У кашубській мові, а також у вимерлій полабській перестановка голосних не здійснювалася у сполученні *TorT. У полабській мові були лише два слова з метатезою у ньому — brödǎ і brödǎváicǎ («бородавка»). Я. Розвадовський вважав, що це пов'язане з тим, що в цих словах *TorT збіглося з *TṛT, яке закономірно давало TarT. Цю гіпотезу критикують за відсутність доказів. На відміну від польської мови, у полабській *TelT перейшло в *TolT, а потім в TloT (mlåkǎ, mlåt). Сполучення *TerT і *TolT так само, як і в польській, дали TreT і TloT відповідно (srédǎ, brézǎ, glåvǎ, slåmǎ, zlåtǎ).

Також висовували припущення, що в лехітських (польській, кашубській, полабській) і лужицьких мовах первісно відбувалися ті ж фонетичні процеси, що й східнослов'янських: з переходами *TorT > ToroT, *TolT > ToloT, *TerT > TereT. Але потім ці повноголосні сполучення зазнали змін, що звелися до втрати голосного перед плавним.

Рефлекси відмінностей в інтонації

Праслов'янські інтонаційні відмінності у складах (висхідний або низхідний види музичного наголосу) відбилися у мовах-нащадках. Склади з висхідною (акутовою) інтонацією дали другий наголошений склад у повноголосних східнослов'янських сполученнях, довготу в чеській, короткий низхідний наголос у сербській і словенській. Склади з низхідною (циркумфлексною) інтонацією — наголошений перший склад у повноголосних східнослов'янських сполученнях, короткість у чеській, довгий низхідний наголос у сербській і словенській:

• прасл. *vorna («ворона», «ґава», пор. лит. várna) — укр. воро́на, чеськ. vrána, серб. вра̏на/vrȁna, словен. vrána
• прасл. *vornъ («ворон», «крук», пор. лит. var̃nas) — укр. во́рон, чеськ. vran, серб. вра̂н/vrân, словен. vrân

Перетворення початкових сполучень *orT, *olT

Початкові сполучення *orT, *olT під акутовою (висхідною) інтонацією у всіх слов'янських діалектах перейшли в raT, laT:

• прасл. *ordlo > д.-рус. рало, орало, пол. radło, чеськ. rádlo, словац. radlo, староцерк.-слов. рало, болг. рало, серб. ра̏ло/rȁlo
• прасл. *ortai > д.-рус. ратаи, оратаи, староцерк.-слов. ратаи, болг. ратай
• прасл. *ormo, *ormę > д.-рус. рамо, укр. рамено, староцерк.-слов. рамо, пол. ramię, чеськ. rameno, болг. рамо

Під циркумфлексною (низхідною) і новоакутовою в південнослов'янських мовах і словацькій ці сполучення могли перейти в raT, laT, а в західних (окрім словацької) і східних — у roT, loT:

• прасл. *oldi > д.-рус. лодии, укр. лодь, лодка, пол. łódź, чеськ. loď, словац. loď, староцерк.-слов. алдии, ладии, болг. ладя, ладия, серб. ла̑ђа/lȃđa
• прасл. *olkъtъ > д.-рус. локъть, укр. лікоть, пол. łokieć, чеськ. loket, словац. lakeť, староцерк.-слов. лакъть, болг. лакът, серб. ла̏кат/lȁkat
• прасл. *orvьnъ > д.-рус. ровьнъ, укр. рівний, пол. równy, чеськ. rovný, словац. rovný, староцерк.-слов. равьнъ, болг. равен, серб. ра́ван/rávan
• прасл. *orz- > д.-рус. роз-, укр. роз-, пол. roz-, чеськ. roz-, словац. roz-, староцерк.-слов. раз-, болг. раз-, серб. ра̀з-/ràz-.

З. Штібер вважав, що метатеза в групах *orT, *olT відбулася раніше, ніж у сполученнях *TorT, *TolT, *TerT, *TelT. Він вказує на два факти, що можуть свідчити про це: 1) більш одноманітний розвиток перших груп на відміну від других, 2) залежність метатези в сполученнях від двох типів наголосу — висхідного і низхідного.

У староцерковнослов'янських пам'ятках трапляються форми без метатези у сполученні *olT, але з переходом *o > *a: ал(ъ)кати («бути голодним»), алдии («човен», «лодія», поряд з формою ладии), ал(ъ)нии («лань» поряд з формою лании). Ці випадки пояснюють впливом діалектних форм або як явище синтаксичної фонетики.

Механізм явища

Згідно з теорією Р. О. Якобсона, сполучення голосного з плавним у праслов'янській мові первісно були двоморними дифтонгами (одна мора припадала на голосний, друга — на плавний). Надалі плавні перестали бути складоносіями, і щоб замінити їх, сполучення зазнали таких змін: у південнослов'янських, чеській і словацькій мовах відбулося подовження голосного з наступною метатезою (*TarT > *TraT); у східнослов'янських виник епентетичний голосний (*ToṛT > *ToroT); у лехітських мовах, за цією гіпотезою, спочатку відбулася метатеза (*ToṛT > *TṛoT), а потім втрата плавним складовості і епентеза редукованого голосного (*TṛoT > *TъroT).

На думку Х. Андерсена, різниця між лехітськими і південнослов'янськими рефлексами спричинена тим, що в лехітських мовах зміна кількістного протиставлення голосних на якісне відбулася вже після метатези, а в південнослов'янських до неї.

Хронологія

Відносна хронологія

Метатеза плавних відбулася після пом'якшення приголосних внаслідок йотації (*rj > *r' і *lj > *l').

Абсолютна хронологія

Польський мовознавець Є. Налепа на основі письмових джерел датує метатезу плавних у північно-західних слов'ян кінцем VIII ст., у болгар — початком IX, а у східних слов'ян — межею IX і X століть. С. Б. Бернштейн датує метатезу III—V ст. н. е. А. Лампрехт — 750—825 р.р. н. е., М. Шеклі — перед 1 половиною IX ст.. М. А. Жовтобрюх і Г. П. Півторак відносять виникнення повноголосся у східних слов'ян до кінця VIII—IX століть (при цьому зазначаючи, що другий голосний у повноголосних сполученнях, принаймні до XII ст. відрізнявся за якістю від першого).

Дані письмових пам'яток

Найдавніший зафіксований приклад сполучення *olT без метатези — ім'я слов'янського вождя, записане візантійським істориком Феофілактом Сімокаттою в 596 році якк Αρδαγαστός («Ардагаст», «Радагаст»).

У хроніці Фредегара ім'я сербського князя записане як Dervanus («Дерван», «Древан»), що відповідає прасл. *dervanъ, а ім'я словенського князя передане як Walduc, що можна порівняти з прасл. *voldyka і *voldъkъ. У житії святого Димитрія, написаному в середині VII століття, зафіксоване ім'я слов'янського князя з околиць Салонік у формі Περβοῦδος, що відповідає прасл. *perbǫdъ («Пербуд», «Пребуд», «Перебуд»). У 772 році ім'я слов'янського князя Карантанії було записане якк Waltunc, яке зіставляють із записом у хроніці Фредегара.

Найдавніша фіксація групи з метатезою, датування якої належить, ймовірно, до 784 р., — ім'я Trebel (прасл. *terbelь) у книзі монастиря святого Петра в Зальцбурзі. .

Ім'я слов'янського князя, у похід проти якого в 789 році вирушив Карл Великий, у європейських хроніках фіксується вже з метатезою як Dragawitus, Tragawitus, Tranvitus, Tragowit, Dragowit, Dragoidus, Dragitus, Draoscio, Drogoviz, що відповідає прасл. *dorgovitъ.

Костянтин Багрянородний у своїй праці «Про управління імперією», написаній близько 950 року, фіксує дві форми без метатези: Νεμογαρδάς (прасл. *novogordъ) і Δερβλενίνοι (прасл. *dervl'ane). Проте, не виключено, що ці форми продовжують ранішу традицію, а насправді метатеза у східнослов'янських діалектах на той час вже відбулася.

Дані запозичень

Метатеза плавних зачепила й давні запозичення до праслов'янської мови:

• прагерм. *bardō («топір», «бойова сокира») > прасл. *bordy («топір») > староцерк.-слов. брады, сербохорв. брадва, словен. bradva;
• давн.в-нім. Karal, Karl («Карл (Великий)») > прасл. *korl’ь («король») > д.-рус. король, укр. і рос. коро́ль, церк.-слов. крал̑ь, болг. крал, сербохорв. кра̑љ/krȃlj, словен. králj, чеськ. král, словац. král᾽, пол. król;
• давн.в-нім. karmala («заколот») > прасл. *kormola («бунт», «повстання») > укр. коромо́ла («підступи»), староцерк.-слов. крамола, болг. крамола («шум», «тривога», «бешкет»), чеськ. kramola;
• лат. arca > гот. arka > прасл. *orka («рака») > староцерк.-слов. рака, болг. ра́ка, д.-рус. рака («скринька з мощами»), сербохорв. ра̏ка/raka («могильний склеп»), словен. ráka («склеп»). Можливо, безпосередньо з латині;
• давн.в-нім. ar(a)vanī («дар») > староцерк.-слов. ровании, рованиѥ («дар»);
• давн.в-нім. walah, walh («чужоземець», «кельт», «представник романських народів») > прасл. *volxъ («представник романомовного народу») > укр. волох, болг. влах («волох»), сербохорв. вла̏х («волох», «румун»), заст. чеськ. Vlach («італієць»), пол. Włoch («італієць»);
• гот. weinagards («виноградна лоза») > прасл. *vinogordъ («виноградник») > староцерк.-слов. виноградъ, сербохорв. вѝногра̑д/vìnogrād.

Пізніші запозичення уникають навластивих слов'янській фонетиці сполучень шляхом вставляння редукованих *ь, *ъ:

• лат. altār(e) > давн.в-нім. altāri > староцерк.-слов. олътарь («вівтар»);
• дав.-гр. ὄργανον > староцерк.-слов. оръганъ («орган»);
• дав.-норв. Helga > д.-рус. Ольга.

У ранніх слов'янізмах у балканських мовах відсутня метатеза:

• грец. σβαρνα < прасл. *borna («борона»);
• грец. μέρζα («мережа») < прасл. *merža («мережа»);
• грец. βάλτος («болото») < прасл. *bolto («болото»);
• грец. μπαρδαβίτσα («бородавка») < прасл. *bordavica («бородавка»);
• рум. baltă («болото») < прасл. *bolto («болото»);
• рум. daltă («долото») < прасл. *dolto («долото»);
• рум. gard («огорода») < прасл. *gordъ («огорода», «город»);
• рум. scovardă («сковорода») < прасл. *skovorda («сковорода»);
• алб. baltë («твань», «багно» «болото», «глина», «земля») < прасл. *bolto («болото»);
• алб. daltë («долото») < прасл. *dolto < *d^ьl̥bto («долото»);
• алб. gardh («огорода») < прасл. *gordъ.

Перші контакти східних слов'ян з фіно-угорськими і балтійськими племенами належать ще до того періоду, коли відбулася метатеза. Про це свідчить низка давніх слов'янізмів у фіно-угорських і балтійських мовах:

• латис. kalps («слуга») < прасл. *xolpъ;
• діал. латис. kārms («будівля») < прасл. *xormy («будинок», «хороми»);
• фін. kalkkala, вепс. kaukol, водськ. kalkkale («головка льону») < прасл. *kolkolъka;
• фін. kalsu, карел. kalšu, вепс. kal’žud, вепс. kalts («панчоха») < прасл. *xolša («холоша»);
• фін. karsta, водськ. karssa («нагар», «сажа», «кірка») < прасл. *korsta («короста»);
• фін. palttina, карел. palttin, вепс. paltin («полотно») < прасл. *poltьno («полотно»);
• карел. parh, вепс. parh («свіжий сніг», «пороша») < прасл. *porxъ;
• фін. suvalkko, карел. suvalk, вепс. suvalk < прасл. *sъvolkъ («сволок»);
• фін. talka («кіль») < прасл. *dolga;
• фін. talkkuna, карел. talkkuna, вепс. taukun («каша з толокна») < прасл. *tolkъno («толокно»);
• фін. taltta, карел. taltta, вепс. taltt («долото») < прасл. *dolto («долото»);
• фін. varpunen, карел. varpuine, водськ. värpi, ест. varblane («горобець») < прасл. *vorbьjь («горобець»);
• фін. värtsi, карел. värčči, водськ. värtsi («мішок») < прасл. *vertja («вереття»);
• фін. värttinä, карел. värttinä, вепс. värt’in, водськ. värttänä, ест. värtten («веретено») < прасл. *verteno («веретено»).

У свою чергу, метатези плавних зазнали давні запозичення з фінських мов у російських північних діалектах:

• дав.-новг. коломище («кладовище») < фін. kalmisto;
• дав.-новг. соломя («протока») < фін. salmi;
• рос. діал. мере́да, мерёда («верша») < фін. merta («верша»).

Дані топонімів

Назва річки в Австрії Першлінг у 834 році була записана як Bersnicha, бувши запозиченням до німецької (не раніше ніж 790-ті роки) з прасл. *berzьnika. Адам Бременський, описуючи Саксонський вал, наводить назву річки як Birznig, також запозичену з прасл. *berzьnika або *berzьnikъ.

Метатеза плавних відбулася вже після заселення слов'янами Балкан, про що свідчить її наяність у низці топонімів, запозичених слов'янами у корінного населення:

• словен. Labnica < кельтськ. *Albanto-;
• словен. Krajina < лат. Carnia;
• словен. Kras < лат. Carso;
• сербохорв. Лаберија < лат. Albania;
• сербохорв. Лабин < лат. Albōna;
• сербохорв. Мљет < лат. Mel(i)ta;
• сербохорв. Раб < лат. Arba, дав.-гр. Ἄρβη;
• сербохорв. Рашка < іллір. Arsia;
• сербохорв. Скрадин < лат. Scardona;
• сербохорв. Срем < лат. Sermium;
• сербохорв. Требиње < лат. Terbuni;
• сербохорв. Црес < < лат. Cherso;
• болг. Лом < лат. Almus, дав.-гр. Ἄλμος;
• болг. Средець < лат. Serdica.

Серед топонимів, запозичених греками у слов'ян, деякі відбивають ранньопраслов'янські форми, що існували до метатези плавних:

• грец. Αρδαμέρι < прасл. *ordoměr'ь;
• грец. Αρτοτίβα < прасл. *ordotiva;
• грец. Βάλτουκα < прасл. *boltъko;
• грец. Βεργουβίτσα < прасл. *bergovica;
• грец. Γαρδίκι < прасл. *gordьkъ;
• грец. Γαρδενίκια < прасл. *gordьnik'a.

Скандинави на початку IX століття записали назву Полоцька (д.-рус. Полотьскъ < *poltьskъ) як Palteskia. Метатеза плавних присутня у давньоруських назвах Тъмуторокань (запозиченого в IX ст. з тюркського Tamantarkan) та Мереч (запозиченого з лит. Merkys).

Метатеза відбулася в російських топонімах, які можливо, мають фіно-угорську етимологію:

• рос. Ладога < фін. *aaldokas («схвильований»);
• рос. Ловать < фін. Alvatti (joki);
• д.-рус. Норова < ест. Narva.

Джерела

• Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука», 2005. — С. 216—225
• Галинская Е. А. Историческая фонетика русского языка. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука», 2004. — С. 31—35
• Мейе А. Общеславянский язык. — М.: Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 54—60
• Минлос Ф. Р. Рефлексы праслав. *CelC в восточнославянских языках. // XIII международный съезд славистов. Доклады российской делегации. — М.: Индрик, 2003. — С. 389—394
• Селищев А. М. Старославянский язык. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука» — С. 150—158
• Чекман В. Н. Исследования по исторической фонетике праславянского языка. — Минск: Наука и техника, 1979. — С. 147—151
• Lehr-Spławiński T. O mieszaniu prasłowiańskich połączeń telt z tolt w językach północno-słowiańskich. // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1957. — S. 219—230
• Lehr-Spławiński T. O tzw. przestawce płynnych w językach słowiańskich. // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1957. — S. 231—250
• Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — S. 32—45
• Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 391—421
• Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — S. 36—46

Посилання

• Фонетические процессы праславянского периода. Сайт филологического факультета МГУ. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 1 грудня 2011. (рос.)