Координати: 50°00′35″ пн. ш. 36°15′17″ сх. д. / 50.00972° пн. ш. 36.25472° сх. д. / 50.00972; 36.25472

Міське кладовище № 2 (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Міський цвинтар №2 (Харків))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міське кладовище № 2 (Харків)
Брама старої частини некрополя і колишня лютеранська каплиця. 2017 р.
Брама старої частини некрополя і колишня лютеранська каплиця. 2017 р.
Брама старої частини некрополя і колишня лютеранська каплиця. 2017 р.
Інформація про цвинтар
50° пн. ш. 36° сх. д.H G O
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняХарків
Відкрито1830
Станзакрите[1]
СкладКонтора, а раніше лютеранська каплиця (1880-ті)
Площа16,9 га[1]
Адреса:
вулиця Григорія Сковороди, 102
Мапа
Міське кладовище № 2 (Харків). Карта розташування: Харківський район
Міське кладовище № 2 (Харків)
Міське кладовище № 2 (Харків)
Міське кладовище № 2 (Харків) (Харківський район)

Міське́ кладови́ще № 2[1] (раніше Лютерано-католицьке кладовище[2])  — некрополь на території Харкова, який складається з двох частин, розділених Журавлівським узвозом. Традиційно служить для поховання найбільш заслужених харків'ян. Південна частина старіша, є нині найдавнішим серед наявних кладовищ Харкова.

Побутують та зустрічаються в документах і літературі також назви: Харківське міське кладовище № 2, 2-ге міське кладовище (Харків), Харківський цвинтар № 2[3], 2-й міський цвинтар[4].

Історія некрополя

[ред. | ред. код]
Лютеранська каплиця (нині контора), пам'ятка архітектури 1880-х років[5]

Перші поховання на території некрополя здійснювала лютеранська громада Харкова. На північно-східній околиці міста від початку ХІХ століття селилися лютеранські та католицькі родини; сучасна вулиця Григорія Сковороди спершу називалася Німецькою. У 1830 році в цій місцевості було споруджено кірху (не збереглася); приблизно тоді ж пастор Йоган Розенштраух домігся дозволу на відкриття на віддаленій частині Німецької вулиці лютеранського кладовища. У 1880-ті роки біля входу до кладовища було споруджено цегляну каплицю (тепер — приміщення контори).

За радянського часу лютеранський некрополь було перетворено на 2-ге міське кладовище. Його стара частина має площу близько 7 га. Після кровопролитних боїв за Харків у ході Другої світової війни було упродовж 1943—1948 років сформовано військовий меморіал з братських і окремих могил воїнів Червоної армії (Воїнська меморіальна дільниця міського кладовища № 2) площею 900 кв. м[6]. Його розташували північніше від старої частини 2-го кладовища, за узвозом Весніна (тепер Журавлівським узвозом). Тут склалася нова частина 2-го кладовища площею близько 10 га, з цехом для виробництва надгробків. Деякі поховання було перенесено на 2-ге кладовище внаслідок ліквідації розташованого на протилежному боці вулиці Григорія Сковороди 1-го кладовища (тепер його місце займає Молодіжний парк) та деяких інших некрополів.

Відтоді на міському кладовищі № 2 (переважно на його північній частині) здійснювалися поховання Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, очільників області й міста, керівників значних підприємств, старих більшовиків, видатних діячів науки, техніки, культури і мистецтва. Чимало надгробків являють собою виразні твори меморіальної пластики, виконані професійними митцями.

Нині кладовище закрите для поховань[1], ділянки під могили надаються лише у виняткових випадках. Утримувачем кладовища є комунальне підприємство «Ритуал» Харківської міської ради[1].

Лютерано-католицьке кладовище було переважно знесене у радянські часи, старих могил майже не залишилося. Серед найстаріших — надгробок Григорія Квітки-Основ'яненка, перенесений з Холодногірського цвинтаря (нині стадіон)[7] (1843), Гіршмана Леонарда Леопольдовича (1921), Трінклера Миколи Петровича (1925) та Бокаріуса Миколи Сергійовича (1931).

Поховання

[ред. | ред. код]
Головна категорія: Поховані на харківському міському кладовищі № 2
Мапа

На території старої та нової частин цвинтаря загалом поховані:

Державні, політичні та громадські діячі

[ред. | ред. код]

Військові діячі Радянського Союзу

[ред. | ред. код]

Військові України

[ред. | ред. код]

Діячі науки і техніки

[ред. | ред. код]

Літератори

[ред. | ред. код]

Актори, режисери

[ред. | ред. код]

Художники, архітектори

[ред. | ред. код]

Композитори, музиканти

[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу (крім згаданих вище)

[ред. | ред. код]

Герої Соціалістичної Праці (крім згаданих вище)

[ред. | ред. код]

Герої України (крім згаданих вище)

[ред. | ред. код]

Об'єкти культурної спадщини

[ред. | ред. код]

Значна кількість поховань міського кладовища № 2 перебуває під охороною держави як пам'ятки історії. Зокрема, надгробок Григорія Квітки-Основ'яненка є пам'яткою національного значення; на кладовищі налічуються 188 індивідуальних та 7 комплексних чи братських поховань у статусі пам'яток місцевого значення (за станом на липень 2017 р.[8]), визначено низку щойно виявлених пам'яток. Будинок колишньої лютеранської каплиці вважається пам'яткою архітектури місцевого значення.

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Лист Харківського комунального підприємства «Ритуал» Харківської міської ради від 6 вересня 2017 року № 12 стосовно міських кладовищ, які обслуговуються підприємством (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2017. Процитовано 8 вересня 2017.
  2. ↑ Истории Старого Харькова. www.facebook.com. Процитовано 5 липня 2024.
  3. ↑ Див. табличку на брамі некрополя.
  4. ↑ Павличенко О., Артамонов М. Цьогоріч виповнюється 240 років від дня народження українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.] // Вечірні новини. — 2018. — 29 лист.
  5. ↑ Наказ Міністерства культури і туризму України від 30 грудня 2008 року № 1642/0/16-08 «Про затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
  6. ↑ Некрополі України, 1999, с. 35..
  7. ↑ Забуті могили [Архівовано 13 Січня 2021 у Wayback Machine.] // Станиславівське слово. — 1943. — Р. ІІІ. — Ч. 22 (53, 3 січня). — С. 4.
  8. ↑ За даними Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2017. Процитовано 19 липня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
П: У Вікіпедії є проєкт
«Український некрополь»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міське_кладовище_№_2_(Харків)&oldid=43397240