Ой там під горею церковка стоїть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Ой, там під горею церковка стоїть» — українська колядка. У цій величальній пісні відбилася євангельська хресна історія.

Михайло Грушевський, аналізуючи цю колядку, побачив в ній образ світового дерева, яким розпочинається космогонічний цикл, або райського дерева. Під впливом християнства дерево майже не можливо розгледіти і її місце заступили зроблені з дерева три церкви, три хрести і навіть три гроби, в яких замість Христа і двох розбійників спочивають Христос, Діва Марія і святі. Таким чином, на думку Грушевського, у пісні проступають кілька образів: Сіонська гора, на якій лежать три дерева; з дерева будують три церкви, церква з трьома хрестами і трьома гробами.

У текст також вплетений елемент про квітку, що розцвітає над Дівою Марією, як частина легенди про успіння Богородиці.[1]

Текст

[ред. | ред. код]

Один з численних варіантів колядки був зафіксований у Рівненському Поліссі:

Ой, там під горєю церковка стоїть,
А в тій церковці три гроба лєжить,
В першому гробі Сам Господь лєжить,
В другому гробі Святий Васілє.
А в третьому гробі Пречиста Свята.
Над Господом Богом кнігі читають,
Над Господом Богом кнігі читають,
Над Святим Василєм свічі палають.
Над Святой Пречистой рожа зацвіла,
А на той же роже птахи сиділи,
Вони сиділи так і полє-
Вони полєтєлі аж под небеса.
Ой под небеса, роступитєся,
Господу Богу оголітеся,
Господу ж Богу поклонітеся,
Царські ворота отворітєся.[2]

Варіант із записів Михайла Грушевського

[ред. | ред. код]

Варіант із записів Миколи Лисенка

[ред. | ред. код]
Ніхто не знає, як спрежде було,

Приспів:

Славен єси та на небеси наш милий Боже.
Я спрежде було, світ зачинався,
Вража жидова Христа мучила,
За його ручки гонила шпички.
Де кровця цятала, там церква стояла,
А в тій церковці сам Господь попом,
Сам Господь попом, а янгол - дяком.
Правлять вони службу за господаря,
Правлять другу за його жінку,
Правлять вони третю за його діток.
Да бувай же здоров, пане хозяїне,
І сам собою, з дітьми й з жоною.
Ішла Марія попід горою,
Аллилуя, аллилуя, попід горою.
Стріла Марія а три жидови:
- Чи не ви, жидова, Христа мучили?
- Не ми, Маріє, наша братія.
Де кров цятала, там церква стоїть,
А в тій церковці три гроби стоїть,
А в тих гробах три святі лежить.
В первому гробі Сус Христос лежить,
А у другому Діва Марія,
А у третьому святий Миколай.
Над Сусом Христом святі читають,
Над Миколаєм свічі палають,
Над Марією роза процвіла,
З тіє рози та вилинув птах,
Да полинув птах а в під небеса.
Святі небеса розтворилися,
Усі святї поклонилися:
- Не єсть же ти птах, єсть ти син Божий,
Що ти на сей світ людей намножив.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Грушевський Михайло. Історія української літератури: В 6 т.9 кн. Том 4. Кн. 2. - К.: Либідь, 1994. – 95, 101, 102.
  2. Колядки і щедрівки Рівненського Полісся [Електронний ресурс]. – Електрон. зв. дан. – К.: Атлантик; Просвіта, 2006. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – (Автентичне виконання).