Перейти до вмісту

Російська окупація Луганської області

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Російська окупація Луганської області
Основна подія: Російсько-українська війна
Мапа окупації Луганська області:
      Територія, окупована Росією.
      Деокуповано.
      Територія, контрольована «ЛНР» на 23 лютого 2022.
Дата11 травня 2014 — дотепер
(10 років, 7 місяців, 1 тиждень та 6 днів)
МісцеУкраїна Луганська область, Україна
ОрганізаториРосія Росія
Учасники Збройні сили РФ
Результаттриває

Луганська область є місцем активних бойових дій у ході російсько-української війни з 2014 року. Більша частина регіону на південь від річки Сіверський Донець, включно з обласним центром містом Луганськом, протягом 2014—2022 років контролювалася російським маріонетковим квазі-державним утворенням «Луганська народна республіка», визнаним терористичною організацією в Україні. З початком російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року Збройні сили Росії, включно із 2-м армійським корпусом «ЛНР» просунулись на північ області, взявши під контроль більшу частину за винятком плацдарму на заході області у районі міст Сєвєродонецьк—Лисичанськ—Рубіжне, де найбільш запеклі бої точилися з березня до початку липня 2022 року.

3 липня українські захисники вимушені були відступити з Лисичанська, який лишався останнім великим населеним пунктом Луганщини, що станом на початок липня був підконтрольним Україні[1].

Станом на середину серпня під українським контролем лишалися два села Луганщини, навколо яких точилися бої[2].

Росія проводить політику зросійщення окупованих нею територій області — у школах викладають тільки російською мовою навіть у повністю українськомовних населених пунктах. Українські підручники опинилися під забороною, а охочі вчитися українською змушені робити це потай від окупаційної влади[3][4][5].

Вторгнення 2022 року

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022) та Російський наступ на схід України (2022)
Російські війська в Новоайдарі у березні 2022 року.
Зруйнована російська переправа через Сіверський Донець поблизу Білогорівки.

За свідченнями секретаря РНБО Олексія Данілова сухопутне вторгнення Росії до України розпочалося близько 3:40 24 лютого 2022 на ділянці кордону поблизу селища Мілове[6]. Прорив державного кордону відбувся по лінії Красна Талівка—Городище—Мілове[7]. Протягом 24-25 лютого точилися бої за Щастя і Станицю Луганську[8], які розташовані на лінії розмежування на лівому березі Сіверського Дінця, проте вже 26 лютого ці населені пункти були окуповані росіянами так само, як Трьохізбенка, Кримське та Марківка на півночі області[9].

Протягом перших днів вторгнення бої точилися не лише на лінії розмежування з тимчасово окупованою частиною Луганщини, але й у глибині області. Так, зокрема, 24-25 лютого українська армія вступила в бій з ворогом під Біловодськом, Новоайдаром, Старобільськом[10]. 2 березня Новоайдар і Старобільськ були зайняті росіянами, які після попрямували у західному напрямку і наблизилися до Сєвєродонецька[11]. 28 лютого жителі села Містки Сватівського району повідомили, що в село зайшли росіяни, які попрямували у бік Сватового, яке окупували 3 березня[12]. Російські атаки супроводжувалися обстрілами населених пунктів, а цілями ставали місцеві мешканці і об'єкти цивільної інфраструктури.

Станом на 12 березня 70 % території Луганщини вже перебувало під контролем росіян[13]. Оборона українських сил зосередилася на плацдармі на заході Луганщини у густонаселеному районі, де знаходиться тимчасовий обласний центр Сєверодонецьк з прилеглими містами Лисичанськ, Рубіжне, Попасна, Гірське, Кремінна[14]. 18 квітня Україна втратила контроль над Кремінною[15], 8 травня росіяни зайняли Попасну[16], 14 травня окупували Рубіжне[17]. Під час наступу росіяни завдавали містам значних руйнувань артилерією та авіанальотами, знищуючи житлові будинки та об'єкти цивільної інфраструктури[18][19][20].

Станом на 25 травня росіяни окупували 95 % Луганщини[21].

Битва за Сєвєродонецьк

[ред. | ред. код]
Житлові будинки Сєвєродонецька після обстрілу 13 березня.
Докладніше: Бої за Сєвєродонецьк (2022)

З перших днів російського вторгнення Сєвєродонецьк перебував під обстрілами росіян. Найперші зіткнення відбулися 2 березня, проте наступ росіян успіху не мав. У квітні-травні росіяни сконцентрували ресурси на захоплення населених пунктів навколо Сєвєродонецька з подальшим форсуванням Сіверського Донця з метою оточення міста та просування на правий берег до Лисичанська. На початку травня у Луганській і Донецькій областях росіяни здійснили щонайменше 9 спроб форсувати річку, проте не змогли здійснити задумане[22]. Під час спроби форсування під Білогорівкою 11 травня 17 ОТБр знищила щонайменше 80 одиниць техніки та 485 російських військових[22][23].

26 травня росіяни увійшли до міста й розпочали вуличні бої з українськими захисниками[24][25]. 1 червня росіяни контролювали східну частину міста; голова Луганської ВЦА Сергій Гайдай поідомляв, що 70 % Сєвєвродонецька захоплені окупантами[26]. На початку червня ЗСУ провели низку успішних контратак у місті, тимчасово встановивши контроль за половиною міста; можлива мета контратаки полягала в тому, щоб відволікти основні російські сили на Сєвєродонецьк, послабивши їх на інших напрямках[27]. 14 червня стало відомо, що 3 мости через Сіверський Донець, які з'єднували Сєвєродонецьк з Лисичанськом зруйновані[28], а захисники міста вимушені були відступити до промзони й зайняти оборону на хімічному комбінаті «Азот»[24].

Протягом усього часу боїв Сєвєродонецьк зазнавав жорстких артилерійських обстрілів і авіанальотів, неодноразово під атаками перебував комбінат «Азот», де були знищені ємності та склади з хімікатами. Під час оборони комбінату понад 500 цивільних осіб перебували у бомбосховищах підприємства, що втім не зупиняло бомбардування об'єкту росіянами. 24 червня росіянам вдалося захопити Гірське і Золоте південніше від Сєвєродонецька і Лисичанська[29], що призвело до посилення атак на місто й українські підрозділи були вимушені покинути промзону Сєвєродонецька через загрозу оточення[30]. Надалі росіяни закріпилися у містечках-сателітах Сєвєродонецька на лівому березі Дінця: Сиротиному, Борівському та Вороновому[20].

Бої за Лисичанськ

[ред. | ред. код]
Лисичанськ після авіаудару 16 червня 2022 року.
Докладніше: Бої за Лисичанськ (2022)

Лисичанськ має стратегічне значення для російської армії в контексті подальшого наступу на північ Донецької області. Ключовим фактором у битві за Сєвєродонецьк і Лисичанськ є контроль над трасою Т 1302, яка сполучає Лисичанськ з Бахмутом і є шляхом постачання українських підрозділів на Луганщині[31].

Наприкінці червня росіяни зайняли низку сіл: Тошківку, Мирну Долину, Підлісне, Устинівку[32]. Цей наступ дав можливість росіянам окупувати Золоте і Гірське, а також атакувати Лисичанськ з південного напрямку[33].

3 липня росіяни захопили Лисичанськ[1], після чого міністр оборони Росії Сергій Шойгу доповів президенту Володимиру Путіну, що уся територія Луганщини перейшла під контроль Росії[34], проте станом на середину серпня під контролем українських військ залишалися 2 села області[2].

Український контрнаступ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Слобожанський контрнаступ Збройних сил України (2022)

Під час контрнаступу ЗСУ у Харківській області посилилися бойові дії й на Луганщині. 12 вересня Сергій Гайдай повідомив про визволення кількох сел в області, проте зазначив, що не може наразі їх називати[35]; 19 вересня ЗСУ повністю взяли під контроль Білогорівку неподалік Лисичанська[36].

Станом на 9 жовтня після успішного визволення Лимана і деокупації півночі Донецької області Україна відновила контроль над кількома населеними пунктами у Сватівському районі Луганщини, а саме: Андріївка, Греківка, Надія, Невське, Новоєгорівка, Новолюбівка, Стельмахівка[37]. 24 жовтня Збройні сили України відновили контроль над селами Кармазинівка, Невське і М'ясожарівка у Сватівському районі[38]. Пізніше Кармазинівка була повторно окупована.

Громадський спротив

[ред. | ред. код]

Як і по всіх територіях України, куди вдерлися російські загарбники, у окупованих містах Луганщини протягом березня відбулися мирні стихійні мітинги проти окупантів. 2 березня проукраїнський мітинг відбувся у Старобільську[39], 3 березня — у Сватовому[12], 5 березня — у Білокуракиному[40], 6 березня — у Троїцькому[41]. Мітинг у Новопскові, який відбувся 4 березня, росіяни розігнали силою[42].

Рух опору

[ред. | ред. код]
Докладніше: Український партизанський рух під час російсько-української війни

На території, контрольованій ЛНР, український рух опору діє з 2014 року. Протягом 2014—2015 років Володимир Жемчугов організував на окупованих територіях Луганщини кількадесят диверсій на залізницях, якими в ОРДЛО йшла військова техніка сепаратистів, допоки не був схоплений бойовиками після підриву на міні[43].

Однією з цілей партизанів стали колаборанти: на чиновників, які перейшли на бік окупантів, було здійснено низку замахів. Так в січні 2015 року під час обстрілу автомобіля невідомими особами на трасі Первомайськ-Лисичанськ був вбитий Євген Іщенко, який був «мером» окупованого м. Первомайськ[44][45][46]. У грудні 2015 року «отаман» підрозділу «Донських козаків» Павло Дрьомов, прямуючи на святкування власного весілля на викраденому у місцевого підприємця автомобілі, був підірваний закладеною в автомобілі вибухівкою.[47][48]. А в лютому 2017 року в Луганську внаслідок підриву автомобіля в центрі міста був вбитий Олег Анащенко, начальник управління т. зв. «Народної міліції ЛНР»[49][50].

Після початку російського вторгнення 2022 року на окупованих територіях почали поширюватись патріотичні графіті та антиокупаційні листівки та час від часу відбувалися диверсії на російських складах боєприпасів та інших інфраструктурних об'єктах[51], задіяних у забезпеченні російських військ, зокрема, неподалік Сватового було пошкоджено розподільчу коробку керування залізницею та підірвані ємності з паливом у депо[52].

Наприкінці квітня під час наради окупаційної влади у міській раді Кремінної стався вибух газу, ніхто не вижив. Однак окупаційні правоохоронні органи, які розслідували вибух, вважали, що це була диверсія[53]. У Новоайдарі підпільники вбили місцевого громадського діяча, який передав російським військовим інформацію про проукраїнських активістів та ветеранів АТО[54].

У серпні у Біловодську було скоєно напад на призначеного Росією мера міста та його заступника — автомобіль, у якому вони перебували, був обстріляний, а самі пасажири отримали поранення[55]. У Старобільську партизани підірвали автомобіль з іншим колаборантом — начальником місцевого МРЕВ[56].

У вересні в Луганську внаслідок спрацювання саморобного вибухового пристрою у будівлі прокуратури загинув генпрокурор «ЛНР». Разом із ним загинула його заступниця. Офіс Президента України спростував причетність України до вбивства колаборанта, вважаючи його внутрішніми кримінальними розбірками[57].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Катерина Тищенко (3 липня 2022). ЗСУ відійшли з Лисичанська після важких боїв. Українська правда. Процитовано 3 липня 2022.
  2. ↑ а б Ірина Погоріла (18 серпня 2022). Гайдай розповів, скільки населених пунктів Луганщини під контролем України. Уніан. Процитовано 19 серпня 2022.
  3. ↑ Как в российской оккупации дети учатся в украинских школах (рос.). Deutsche Welle. 14-12-2023.
  4. ↑ Маніпуляція пропаганди про підтримку української мови на ТОТ Запорізької області (укр.). 17-05-2024.
  5. ↑ Русификация оккупированных регионов Украины (рос.). Euronews.
  6. ↑ Ірина Балачук (22 квітня 2022). Війна почалася о 3:40, Зеленський у білій сорочці сказав: "Будемо боротися" – Данілов. Українська правда. Процитовано 21 червня 2022.
  7. ↑ Колона російських танків зайшла на Луганщину, прикриваючись авто ОБСЄ: іде бій. Українська правда. 24 лютого 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  8. ↑ Бої за Щастя та Станицю Луганську: ЗС Росії намагалися форсувати річку, є полонені. Слово і Діло. 24 лютого 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  9. ↑ Віталій Саєнко (24 лютого 2022). Війська РФ намагаються захопити Старобільськ, але українські сили дають відсіч. Уніан. Процитовано 25 червня 2022.
  10. ↑ Станиця Луганська, Кримське і Марківка «тимчасово окуповані» російськими військами – Луганська ОДА. Радіо Свобода. 26 лютого 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  11. ↑ Російські окупанти увійшли до міст Старобільськ та Новоайдар. Громадське радіо. 2 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  12. ↑ а б У Сватовому місцеві жителі знов прогнали російських військових. Суспільне. 3 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  13. ↑ Луганська область окупована на 70% – Гайдай. Радіо Свобода. 12 березня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  14. ↑ «Відновлювати вже майже нічого»: як війська Росії нищать Луганщину. Радіо Свобода. 15 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  15. ↑ Луганщина: Гайдай повідомив про початок наступу російських військ, вони зайняли Кремінну. Радіо Свобода. 18 квітня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  16. ↑ Роман Петренко (8 травня 2022). ЗСУ відійшли від Попасної на міцніші позиції – ОВА. Українська правда. Процитовано 25 червня 2022.
  17. ↑ Окупанти контролюють майже все Рубіжне, окрім околиць, – Гайдай. Еспресо. 14 травня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  18. ↑ Попасна фактично повністю знищена, – Веніславський. 24 канал. 9 травня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  19. ↑ Ірина Гамалій (20 травня 2022). ​Рубіжне зруйновано вщент окупантами, у дворах – кладовища, – Гайдай. Лівий берег. Процитовано 25 червня 2022.
  20. ↑ а б Альона Мазуренко (25 червня 2022). Окупований Сєвєродонецьк зруйнований на 90% – Гайдай. Українська правда. Процитовано 25 червня 2022.
  21. ↑ Окуповано 95% території Луганської області – голова ОВА. Слово і Діло. 25 травня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  22. ↑ а б Віра Касіян (23 травня 2022). ​Українські військові вже вдев’яте завадили росіянам форсувати Сіверський Донець. Лівий берег. Процитовано 25 червня 2022.
  23. ↑ Остап Крамар (16 травня 2022). Окупанти втратили 485 військових під час спроби форсування Сіверського Донця — ISW. Громадське. Процитовано 25 червня 2022.
  24. ↑ а б «Відходити гірко». Що відомо про ситуацію у промзоні Сєвєродонецька. Новое Время. 24 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  25. ↑ Леся Пиняк (27 травня 2022). Ситуація в Сєвєродонецьку: бої тривають по периметру, прибуття волонтерського транспорту призупинене. Громадське. Процитовано 25 червня 2022.
  26. ↑ Війська РФ встановили контроль над східною частиною Сєвєродонецька – Генштаб ЗСУ. Радіо Свобода. 1 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  27. ↑ ЗСУ провели успішні контратаки в Сєвєродонецьку і знизили бойову міць окупантів — ISW. Громадське радіо. 6 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  28. ↑ В Сєвєродонецьку зруйновані всі 3 мости, але шляхи сполученням з містом існують — Стрюк. Суспільне. 14 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  29. ↑ Росіяни захопили Гірське, але на околицях ще точаться локальні бої – глава ВА. Ліга.Новини. 24 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  30. ↑ Григорій Бондар (24 червня 2022). Відведення ЗСУ із Сєвєродонецька: розкрито деталі виходу підрозділів із міста. Уніан. Процитовано 25 червня 2022.
  31. ↑ Роман Гончаренко (1 червня 2022). Сєвєродонецьк: що треба знати про новий осередок війни на Донбасі. Deutsche Welle. Процитовано 25 червня 2022.
  32. ↑ Вечірнє зведення. Окупанти просунулися на Луганщині — Генштаб. Новое Время. 21 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  33. ↑ Наталка Лотоцька (23 червня 2022). Російські війська продовжували наступ на Лисичанськ з півдня, – ISW. Лівий берег. Процитовано 25 червня 2022.
  34. ↑ Анастасія Шепелева (3 липня 2022). Міністр оборони РФ доповів Путіну про окупацію всієї Луганщини. Deutsche Welle. Процитовано 19 серпня 2022.
  35. ↑ Роман Петренко (12 вересня 2022). На Луганщині також є звільнені населені пункти – ОВА. Українська правда. Процитовано 19 вересня 2022.
  36. ↑ Леся Пиняк, Ірина Сітнікова (19 вересня 2022). Білогорівка в Луганській області зачищена і повністю під контролем ЗСУ — Гайдай. Громадське. Процитовано 19 вересня 2022.
  37. ↑ Катерина Тищенко (9 жовтня 2022). Стало відомо, які 7 населених пунктів ЗСУ звільнили на Луганщині. Українська правда. Процитовано 9 жовтня 2022.
  38. ↑ Альона Мазуренко (24 жовтня 2022). ЗСУ витіснили ворога з 4 населених пунктів на Донбасі – Генштаб. Українська правда. Процитовано 24 жовтня 2022.
  39. ↑ Російські танки зайшли у Старобільськ, їх зупиняють місцеві жителі. Суспільне. 2 березня 2022. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  40. ↑ Юрій Корогодський (5 березня 2022). "Луганськ - це Україна!": мирні мешканці Білокуракиного вийшли на мітинг проти окупантів. Лівий Берег. Процитовано 25 червня 2022.
  41. ↑ На Херсонщині та Луганщині люди продовжують чинити опір окупантам і виходять на мітинги (ВІДЕО). Громадське радіо. 6 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  42. ↑ Новопсков на Луганщині: росіяни відкрили вогонь по беззбройних людях. Українська правда. 5 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  43. ↑ Катерина Родак (29 липня 2022). Наші партизани. Zaxid.net. Процитовано 19 серпня 2022.
  44. ↑ Два года с момента убийства мэра Ищенко. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 28 липня 2018.
  45. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 16 серпня 2018.
  46. ↑ НЕБЕСНЫЙ ГЕРОЙ НОВОРОССИИ — памяти Евгения Ищенко, посвящается.. — YouTube. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 16 серпня 2018.
  47. ↑ Дремова убили из-за флешки с компроматом на Ефремова-Плотницкого. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  48. ↑ Цензор.НЕТ. Жизнь и смерть "атамана" Дремова: как российские СМИ превратили "Пашу-локатора" в "легендарного Батю". ФОТО+ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 23 листопада 2017.
  49. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  50. ↑ Уничтоженный глава "милиции "ЛНР" был наиболее вероятным кандидатом для замещения Плотницкого - журналист. УНІАН. 4 лютого 2017. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 30 травня 2021. (рос.)
  51. ↑ Ukraine’s partisans are hitting Russian soldiers behind their own lines. The Economist. 5 липня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.(англ.)
  52. ↑ Графіті, листівки: як на Луганщині працює рух опору. Суспільне. 10 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  53. ↑ April 25, 2022 Russia-Ukraine news. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 1 серпня 2022.
  54. ↑ В Новоайдаре нашли убитым местного коллаборациониста Павла Шароградского. Главное управление разведки МО Украины. 29 квітня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  55. ↑ У Луганській області партизани обстріляли автівку із самопроголошеним "мером" та його "заступником". ТСН. 4 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  56. ↑ У Старобільську «добрі люди» підірвали автівку з місцевим колаборантом, — Гайдай. Факти. 12 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  57. ↑ Two separatist prosecutors killed by bomb in Ukraine's Luhansk
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_окупація_Луганської_області&oldid=44003726