Пйотр Олешьніцький із Сєнна
| Пйотр Олешьніцький із Сєнна пол. Piotr Oleśnicki z Sienna | ||
 | ||
| Родовий герб Дембно | ||
| ||
|---|---|---|
| 1439 — 1439 | ||
| Монарх: | Владислав III Варненчик | |
| Попередник: | Миколай Лянцкоронський з Бжезя | |
| Наступник: | Анджей Тенчинський із Рабштина | |
| ||
| 1441 — 1455 | ||
| Монарх: | Владислав III Варненчик, Казимир IV Ягеллончик | |
| Попередник: | Пйотр із Кшижановиців Кшижановський | |
| Наступник: | Ян із Кшижановиців | |
| Смерть: | 1457 | |
| Країна: | Королівство Польське | |
| Рід: | Олесницькі гербу Дембно | |
| Батько: | Добєслав Олешьніцький[pl] | |
| Мати: | Катажина Олешьніцька[pl] | |
Пйотр із Сєнна, Олешьніци, Риманова; Пйотр Олешьніцький із Сєнна гербу Дембно (пом. між 1455 і 1457) — державний діяч Королівства Польського, маршалок надвірний (1439), ловчий сандомирський (1441—1455).
Пйотр на переломі XIV—XV століть у сім'ї, на той час, лицаря короля Владислава Яґайла Добєслава Олешьніцького[pl][1] та Катажини[pl], доньки маршалка великого коронного Дмитра з Ґорая. Мав 12 братів, 5 з яких померли молодими, та 3 сестри[2].
На початку липня 1431 року, під час зборів польського війська біля Городла, перед початком Луцької війни, король та більшість польських лицарів вислали князю Свидригайлу виповідні листи, зокрема, спільний лист вислали сини войніцького каштеляна Добєслава Олешьніцького Пйотр і Ян із Сєнна[3]. Ймовірно, Пйотр брав участь у цій військовій виправі.
У квітні 1439 року Пйотр згадується як надвірний маршалок[4].
На початку 1441 року він уперше згадується на посаді ловчого сандомирського, займав її, принаймні, до середини літа 1455 року[1]. Після цього згадки про нього в документах зникають. Його наступник на цій посаді згадується вперше 1457 року[5]. Імовірно, помер десь між 1455 і 1457 роками.
Принаймні, протягом 1443—1454 років Пйотр Олешьніцький був власником міста Риманова[6] разом із своєю матір'ю Катажиною[7], протягом 1447—1449 років був дідичем Хрусліни[8] 1454 року Пйотр заставив Валовиці за 150 гривень Янові Скоковському[9].
- ↑ а б Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 5: Burgrabowie zamku krakowskiego XIII—XV wieku: spisy, oraz uzupełnienia do zeszytów 1-4 / oprac. Waldemar Bukowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1999, s. 92.
- ↑ Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 8 : [R-S], Lipsk, Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertla, 1841, s.354.
- ↑ Dariusz Wróbel, Przyczynek prozopograficzny do dziejów tzw. wyprawy łuckiej w 1431 roku, [w:] RES HISTORICA, 41, 2016, s. 242, 245.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 84.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 183.
- ↑ Rymanów. Słownik historyczno-geograficzny ziem Polskich w Średniowieczu. Edycja elektroniczna.
- ↑ Feliks Kiryk, Najstarszy dokument cechowy w jezyku staropolskkim — Statut cechu płócienniczego z 1466 roku w Rymanowie, [w:] Studia historyczne, R. LIV, 2011, Z. 1 (213), s. 5.
- ↑ Chróslina. Słownik historyczno-geograficzny ziem Polskich w Średniowieczu. Edycja elektroniczna.
- ↑ Wałowicze. Słownik historyczno-geograficzny ziem Polskich w Średniowieczu. Edycja elektroniczna.
